Боткін Сергій Петрович

Сергій Петрович Боткін
Сергей Петрович Боткин
Народився	5 (17) вересня 1832[1]  Москва, Російська імперія[2]
Помер	12 (24) грудня 1889[1] (57 років)  Ментона, Франція[2]
Поховання	Новодівочий цвинтар (Санкт-Петербург)
Країна	Російська імперія
Діяльність	лікар
Alma mater	Московський університет
Галузь	медицина і внутрішні захворювання
Заклад	Петербурзька медико-хірургічної академія
Посада	лейбмедик царської сім'ї
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор медицини
Вчителі	Aleksej Ivanovič Polunind
Відомі учні	Груздєв Сергій Сергійовичd
Аспіранти, докторанти	Vasily Florinskyd
Членство	Бельгійська королівська академія медицини
Відомий завдяки:	засновник наукової медицини у Російській імперії, опис гепатиту А
Батько	Pyotr Kononovich Botkind
У шлюбі з	Anastasiya Alexandrovna Botkinad Q138713461?
Діти	Сергій, Євгеній Боткіни
Нагороди
Автограф
Боткін Сергій Петрович у Вікісховищі

Сергі́й Петро́вич Бо́ткін ( 5 (17) вересня 1832 , Москва  — 12 (24) грудня 1889 , Ментона, Франція ) — російський лікар-терапевт, засновник наукової медицини в Російській імперії, громадський діяч.

Народився в Москві в купецькій родині. Його батько, відомий торговець чаєм, купець 1-ї гільдії і потомствений почесний громадянин, був двічі одружений і мав 25 дітей, з яких вижило 9 синів і 5 дочок. Майже всі вони стали знамениті: серед братів Сергія Петровича були літератори, художники, староста храму Христа Спасителя, одна з сестер була одружена з поетом Афанасієм Фетом, інша — за московським міським головою і лідером партії «октябристів» Олександром Гучковим.

У 1850 році вступив на медичний факультет Московського університету. Його вчителями були видатні лікарі — хірург Ф. І. Іноземцев, фізіолог І. Т. Глєбов, терапевт І. В. Варвинський.^[3] Закінчив факультет у 1855.^[3]

Під час Кримської війни, від осені 1855 р. служив у Бахчисарайському лазареті великої княгині Олени Павлівни в санітарному загоні під керівництвом видатного хірурга М. І. Пирогова.^[3]

У 1856 р. виїхав до Німеччини. Стажувався у відомого патолога Р. Вірхова, у професорів Л. Траубе, Є. Гоппе, М. Ромберга, Б. Людвіга, К. Бернара та багатьох інших видатних вчених.^[3] 10 серпня 1860 року захистив докторську дисертацію на тему «О всасывании жира в кишках», присуджено науковий ступінь доктора медицини^[4].

Після захисту дисертації був призначений ад'юнктом терапевтичної клініки Медико-хірургічної академії в Петербурзі. Через хворобу завідувача клініки йому довелося відразу ж фактично виконувати обов'язки професора. Організував клініко-експериментальну лабораторію. Під керівництвом Боткіна в цій лабораторії 10 років працював великий фізіолог І. П. Павлов.

На третій рік роботи Боткіна в клініці звільнилося місце завідувача кафедри. На це місце професори-іноземці, які працювали в академії, виставили своїх кандидатів. Студенти і прикомандировані до клініки для вдосконалення молоді лікарі подали на конференцію Академії петицію, заявивши, що вони вважають єдиним гідним кандидатом на завідувача кафедри Боткіна. Начальник академії, відомий хірург П. А. Дубовицький разом з професорами академії хіміком М. М. Зініним і фізіологом І. Т. Глєбовим намагався оновити склад викладачів молодими талановитими російськими вченими, і ця петиція відповідала їхнім планам. Боткіна було обрано професором терапевтичної клініки, якою він і керував 28 років. За цей час з клініки вийшло 420 наукових праць, з них 87 докторських дисертацій. Майже всі наукові праці клініки друкувалися в «Еженедельной клиничєской газете» та «Архивах клиники внутренних болезней», які фактично видавалися коштом Боткіна. З його численних учнів 34 зайняли з часом професорські кафедри майже в усіх російських медичних вищих школах не лише з терапії, а й з фізіології, фармакології, педіатрії, дерматології, загальної патології.^[5]

Восени 1877 р. йому знову довелося надавати допомогу пораненим у російсько-турецькій війні, тепер уже як придворному лейбмедику.^[3]

Помер 24 грудня 1889 р. у французькому курортному містечку Ментона на 57 році життя від тромбозу серцевих судин.^[5] Був похований на Новодівочому цвинтарі в Санкт-Петербурзі.^[3]

Боткін підкреслював, що при лікуванні треба впливати не тільки на хворобу, а й на організм хворого в цілому. Праці Боткіна присвячені багатьом питанням (на той час майже не вивченим), зокрема захворюванням серцево-судинної системи, інфекційним хворобам, військово-польовій терапії, ураженням печінки, нирок, вивченню дії лікарських речовин тощо.

Сергій Петрович Боткін став першим серед російських лікарів царським лейбмедиком (до того царська сім'я довіряла лише іноземцям). Очолював Товариство російських лікарів. Він зробив дуже багато для поліпшення санітарних умов і зменшення смертності, організував перші в країні клінічну й експериментальну лабораторії, звідки вийшов перший російський нобелівський лауреат, фізіолог Іван Павлов.

Його сини Сергій і Євгеній також стали відомими лікарями. Євгеній став також лейбмедиком, його розстріляли 1918 року разом із царською сім'єю під Єкатеринбургом.

Велику роль в поширенні ідей Боткіна в Україні відіграв його учень В. Т. Покровський, що працював у Києві, та видатні українські терапевти В. П. Образцов, М. Д. Стражеско, Т. Г. Яновський, їхні численні учні (В. М. Іванов, М. М. Губергріц та інші).

До кінця своєї діяльності він був почесним членом 35-ти російських медичних вчених товариств і дев’яти іноземних.^[6]

Сергій Петрович Боткін провадив велику громадську діяльність, будучі головою Товариства лікарів у Петербурзі, за його ініціативою на кошти членів Товариства було збудовано лікарню для безплатного лікування бідних верств населення. Лікарня дістала назву Олександрівської лікарні для чорноробів.

Далі він продовжив ,переборюючи значні перешкоди з боку міської думи, поліпшення справ в інших лікарнях Петербурга. Йому вдалося поліпшити справи в Обухівській лікарні, відомій своїми безладдям і високою смертністю.

За зразком Олександрівської і Обухівської лікарень згодом було перебудовано роботу інших лікарень Петербурга та інших міст. Згодом, в усіх великих містах Росії і України, де були товариства лікарів, почали відкривати лікарні та амбулаторії для безплатного лікування на кошти медичних товариств. Був депутатом міської думи і заступником голови комісії охорони здоров'я, багато зробив для поліпшення лікарняної справи в країні. Він домігся також введення у Петербурзі так званих думських лікарів, які перебували на утриманні міської думи і обов'язок яких полягав у поданні безплатної медичної допомоги хворим певної дільниці міста, а також у запобіганні спалахам епідемій.^[7]

Сергій Петрович був одружений двічі. У нього було п’ятеро дітей: Олександр, Петро, ​​Сергій, Євген і Віктор.^[6]

• О всасывании жира в кишках: Дис. на получение степ. д-ра мед. лекаря Сергея Боткина. — Санкт-Петербург: тип. Я. Трея, 1860. — [4], 44 с.
• О подвижности почек // Еженедельная клиническая газета Боткина. — 1884. — № 23. — С. 253—363.
• Общие основы клинической медицины: Речь, произнес. на торжеств. акте в Имп. Воен.-мед. акад. проф. С. П. Боткиным 7 дек. 1886 г. — Санкт-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича, 1887. — [2], 20 с.
• Клинические лекции проф. С. П. Боткина, читанные в Императорской Военно-медицинской академии в 1885—88 гг. — П.: К. Риккер, 1891. — Вып. III. — 178 с.
• Случай бронхиальной астмы: Лекция из курса 1886—87 г., чит. по поводу амбулатор. больного и запис. ординатором клиники, д-ром А. А. Двукраевым / [Соч.] С. П. Боткина. — [Санкт-Петербург]: тип. М. М. Стасюлевича, ценз. 1896. — 10 с.
• Об искусстве в медицине: (Из вступ. лекции, чит. студентам IV Курса Воен.-мед. акад. в 1887/8 акад. г.) / [Соч.] Проф. С. П. Боткина. — [Санкт-Петербург]: тип. М. М. Стасюлевича, ценз. 1898. — 17 с.
• Клинические лекции профессора С. П. Боткина, читанные в Императорской Военно-медицинской академии в 1883—88 годах / Собр. и сост. врачами клиники В. М. Бородулиным, В. Н. Сиротининым и М. В. Яновским, под ред. С. П. Боткина. — 2-е изд. Т. 2. — Санкт-Петербург: О-во рус. врачей в С.-Петербурге, 1899. — [2], 742 c. / Курс клиники внутренних болезней и клинические лекции: в 2 т. / Вступ. ст. А. Л. Мясникова; сост. К. А. Розова. М.: Медгиз, 1950. Т. 2. — С. 5—25.
• Письма С. П. Боткина из Болгарии 1877 г.: С двумя портр. автора и видом болг. хаты.— Санкт-Петербург: тип. М. М. Стасюлевича, 1893. — [4], 374 с.
• «Еженедельная клиническая газета»^[8] с 1881 года издавалась под редакцией С. П. Боткина.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — С. 12.
• Нилов Е. Боткин Евгений Сергеевич. — Москва : Молодая гвардия, 1966. — 156 с. — (Жизнь замечательных людей: ЖЗЛ)(рос.)