Белза Ігор Федорович
| Белза Ігор Федорович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 26 січня (8 лютого) 1904[1]  |
| Місце народження | Кельці, Kyeltsy Uezdd, Келецька губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Дата смерті | 5 січня 1994[2][3][4] (89 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Громадянство |  СРСР Російська імперія |
| Професії | композитор, музикознавець, музичний педагог, історик музики, історик літератури, літературний критик, викладач університету |
| Освіта | НМАУ «Київська консерваторія» |
| Вчителі | Лятошинський Борис Миколайович |
| Відомі учні | Добровольський Сергій Павлович |
| Заклад | Московська державна консерваторія імені Петра Чайковського[5] і Державний інститут мистецтвознавстваd[5] |
| Нагороди | |
| Діти | Белза Святослав Ігоровичd |
І́гор Фе́дорович Бе́лза (8 лютого 1904, Кельці, Російська імперія — 5 січня 1994, Москва) — український і російський радянський музикознавець, композитор, історик культури, педагог.
Життєпис
1925 закінчив Київську консерваторію по класу композиції в Бориса Лятошинського; довгий час викладав у ній. Очолював музичний відділ на Київській кіностудії (1930—1937), у 1938—1941 рр. працював у видавництві «Мистецтво» — був там завідувачем музичного сектора.
З 1942 працював у Москві. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1974).
Белза був визначним фахівцем в галузі музичної культури слов'янських народів, зокрема чеського і польського. Написав ряд капітальних праць з історії музики, монографії про життя і творчість А. Дворжака, В. Новака, М. Карловича тощо. За численні праці у галузі музичної славістики професору І. Ф. Белзі присвоєно ступінь доктора у Празькому університеті та Музичній академії ім. Ф. Шопена у Варшаві.
Його дружина Зоя Гулинська (1921—1999) — визначна музикознавиця і письменниця, авторка ґрунтовних розвідок про Р. Глієра, А. Дворжака, М. Мясковського, Б. Сметану.
Їхній син Святослав (1942—2014) — літературознавець та критик, публіцист, музикознавець, телеведучий (передача «Романтика романсу» та ін.), музичний оглядач телеканалу «Культура».
Композитор музики до стрічок
- 1929 — Арсенал
- 1932 — Висота № 5
- 1932 — Марш шахтарів
- 1932 — Океан
- 1932 — Іван
- 1934 — Молодість
- 1934 — Кришталевий палац
- 1937 — Новели про героїв-льотчиків
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Белза Ігор Федорович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 56—57 . — ISBN 5-88500-042-5.
Примітки
- ↑ різні автори Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Český hudební slovník osob a institucí
- ↑ а б Летопись Российской академии наук. Т. VII. 1946—1953 — Москва: Архив Российской академии наук, 2022. — С. 652. — 896 с. — ISBN 978-5-6046932-6-1
Посилання
- І. Белза. Моцарт і Сальєрі [Архівовано 16 липня 2021 у Wayback Machine.](укр.)
- Стаття на biografija.ru(рос.)
- Белза Ігор Федорович (dic.academic.ru) [Архівовано 1 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).