YaChudo

Бела Сечені

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Бела Сечені
Народився3 лютого 1837[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Пешт, Угорське королівство, Австрійська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер2 грудня 1918[1] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Будапешт, Угорщина[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьмандрівник-дослідник, політик, географ, геолог Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовугорська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоУгорська академія наук Редагувати інформацію у Вікіданих
Титулграф Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаMember of the House of Magnatesd, член Національних зборів Угорщини[5] і член Національних зборів Угорщини[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяAddress Partyd[5] і Партія Деака[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІштван Сечені Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиKrescencie ze Seilernud Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриÖdön Széchenyid Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиGräfin Alice Széchényi de Sárvár-Felsövidékd[7] Редагувати інформацію у Вікіданих

Граф Бела Іштван Марія Сечені фон Сарвар-Фельшовідек (угор. Béla István Mária Széchenyi von Sárvár-Felsővidék; нар. 3 лютого 1837 — пом. 2 грудня 1918) — угорський мандрівник, картограф, аристократ. Найбільш відомий як організатор експедиції до Китаю, Індії та Сінгапуру. Його супроводжували лінгвіст Габор Балінт, геолог Лайош Лоці та географ Густав Крейтнер.

Раннє життя

Сечені народився в Пешті 3 лютого 1837 року в родині Кресценції фон Зайлерн унд Аспанг та графа Іштвана Сечені, міністра громадських робіт і транспорту. Його рідний брат Еден Сечені став імператорським османським пашею.

Навчався спочатку в Пресбурзі, а потім в університетах Берліна та Бонна, де вивчав право та економіку. Багато подорожував Англією та іншими країнами Європи. Його батько перебував у психіатричній клініці в Деблінгу.

Кар'єра

Учасники експедиції

У 1860 році він відвідав Сполучені Штати та опублікував книгу про цю подорож у 1863 році[8]. З 1865 року він був членом асамблеї, але більшу частину часу присвячував спортивному полюванню. З 1867 по 1870 рік він тричі відвідував Африку, щоб полювати на левів.

Після смерті дружини в жовтні 1872 року Сечені вирішив відволіктися від втрати, вирушивши в експедицію до Азії разом з Густавом Крейтнером (1847—1893), Лайошем Лоці (1849—1920) і Габором Балінтом (1844—1913). Балінт покинув групу, діставшись Шанхаю[9].

Маршрут подорожі Сечені

Азійська експедиція розпочалася в грудні 1877 року на борту австрійського пароплава «Поллукс», під час якої команда відвідала Індію, Китай, Індонезію та Таїланд, а головним захопленням її учасників стало полювання на тигрів. У 1878 році команда відправилася до Японії і піднялася на гору Фудзі. Після повернення його супутники написали подорожній щоденник. Вони також зібрали зразки та відомості про особливості геології. На основі зібраних зразків вдалося описати та назвати новий вид птахів Tetraphasis szechenyii. Експедиція проводилася з обіцянками Угорській академії наук про пожертвування доходу від одного з його маєтків. Однак цієї обіцянки не дотрималися, і виплату здійснили лише в 1894 році за допомогою позики. Тритомна книга про експедицію вийшла угорською та німецькою мовами і читалася переважно в Європі, але в США поширювалися різні чутки. Одна з них полягала в тому, що в пустелі Гобі Шечені зустрів кочові племена, які розмовляли «найчистішою мадярською мовою», впали до його ніг і визнали його своїм давно втраченим західним співплемінником[10][11][12].

Особисте життя

22 червня 1870 року у Відні Сечені одружився з графинею Йоганною Гобертою Ердьоді де Моньорокек і Моносло(1842—1927), дочкою графа Лайоша Ердьоді де Моньорокек і Моносло та Йоганни Райманн[13]. Її сестра, графиня Фанні Гобертіна Ердьоді, була дружиною графа Алайоша Каройї. У них було дві дочки:

  • Графиня Аліса Сечені фон Сарвар-Фельшовідекі (1871—1945), одружена з Тібором Телекі де Сек, сином Шандора Телекі де Сек[14].
  • Графиня Ганна Сечені фон Сарвар-Фельшовідекі (1872—1957), одружена зі своїм кузеном, графом Лайошем Лорінцом Каройї де Надькаройї[15].

Граф Сечені помер у Будапешті 2 грудня 1918 року.

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #119007525 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ Dr. Constant v. Wurzbach Széchenyi, Béla Graf // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 41. — S. 224.
  4. ↑ ідентифікатор PIM
  5. ↑ а б Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 302. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  6. ↑ а б Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 300. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
  7. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  8. ↑ Glant, Tibor (2012). A Hungarian aristocrat in Civil War America: Count Béla Széchenyi's 1862 study trip to the United States of America. Studies in Travel Writing (англ.). 16 (3): 287—301. doi:10.1080/13645145.2012.701068. ISSN 1364-5145.
  9. ↑ Constantin von Wurzbach, ред. (1880). Széchenyi, Béla Graf. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich, Band 41. Wien. с. 224—226.
  10. ↑ Keane, A. H. (1882). Im Fernen Osten, Reisen des Grafen Bela Szechenyi in den Jahren 1877-1880. Nature (англ.). 27 (686): 170—172. doi:10.1038/027170a0. ISSN 0028-0836.
  11. ↑ von Richthofen, Baron F. (1894). Hölzel (ред.). Count Széchenyi's Travels in Eastern Asia. The Geographical Journal. 3 (4): 311—318. doi:10.2307/1773695. ISSN 0016-7398.
  12. ↑ Slobodnik, Martin (2013). Early Contacts Between the Austro-Hungarian Empire and China: The Zichy Brothers in East Asia. Talking Literature: Essays on Chinese and Biblical Writings and their Interaction. Wiesbaden: Harrassowitz Verlag. с. 103—123.
  13. ↑ Gudenus, János József (1990). A magyarországi főnemesség XX. századi genealógiája: köt. A-J (угор.). Heraldika Kiadó. с. 351. ISBN 978-963-234-313-6. Процитовано 20 січня 2025.
  14. ↑ The Titled Nobility of Europe: An International Peerage, Or "Who's Who", of the Sovereigns, Princes and Nobles of Europe (англ.). Harrison & Sons. 1914. с. 1432. Процитовано 20 січня 2025.
  15. ↑ Éble, Gábor (1913). A nagy-károlyi gróf Károlyi család leszármazása a leányági ivadékok feltüntetésével: levéltári és anyakönyvi eredeti és hiteles okiratok alapján (угор.). Franklin-Társulat. с. 7. Процитовано 20 січня 2025.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).