YaChudo

Бахорець

Переглядів: 0. Оновлено 07.11.2026.


Село
Бахорець
пол. Bachórzec
Координати 49°50′00″ пн. ш. 22°20′00″ сх. д. / 49.83333° пн. ш. 22.33333° сх. д.
Країна
Польща
ВоєводствоПідкарпатське воєводство
ПовітПеремишльський повіт
ГмінаДубецько
Перша згадка1391
Попередні назвиBachorzec, Bochurzec (1391), Bachorzec (1589), Bachorca (1603), Bachorzec (1745), Bachirec (укр. Бахірець) (1860)
Площа12,39 км²
Висота центру240  м
Населення933 особи (2011[1])
Часовий поясUTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код(+48) 16
Поштовий індекс37-752
Автомобільний кодRPR
SIMC0600237
GeoNames776540
OSMr6829857  ·R
Бахорець. Карта розташування: Польща
Бахорець
Бахорець
Бахорець (Польща)
Бахорець. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Бахорець
Бахорець
Бахорець (Підкарпатське воєводство)
Мапа
CMNS: Бахорець у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Бахорець
Старий костел святої Катерини в Бахорці
Новий костел святої Катерини в Бахорці

Бахорець (пол. Bachórzec) — село на Закерзонні в Польщі, у гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 933 особи (2011[1]).

Географія

Село розташоване на лівому березі Сяну, на відстані 5 кілометрів на захід від центру гміни села Дубецько, 32 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 33 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

Через Бахорець проходить воєводська дорога № 884 (Droga wojewódzka nr 884).

Історія

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського. Згадується в податковому реєстрі 1589 р.: село належало Стадницьким, у селі були 4 лани (коло 100 га) оброблюваної землі, млин, 2 коморники з тягловою худобою і піп[3] (отже, вже тоді була церква).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Бахорець відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу Перемишльського повіту австрійської провінції Галіція. В 1774 р. граф Антоній Красицький з Сеціна, полковник військ коронних, кавалер ордену Св. Станіслава, власник маєтностей Дубецького і Руськосільського ключів подарував землю під церкву в Бахорцю; в 1871 р. церква Св. Івана згоріла.[4]

У 1831 р. в Бахорці була церква і налічувалось 283 греко-католики парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії[5]. У 1871 р. церква св. Івана Предтечі згоріла, що стимулювало перехід українців на латинський обряд.

Хоча «Географічний словник Королівства Польського» в 1880 р. повідомляє про 990 мешканців, з яких 930 римо-католиків і решта — юдеї, шематизм того року фіксує в селі 246 греко-католиків.[6] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці західного Надсяння опинилися в меншості.

Місцева мурована церква святих Кирила і Методія була збудована в 1905 р., в 1936 р. налічувала 142 парафіян, належала до парафії Дубецько Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це частково населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 році в етнічній чистці під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Населення

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 483 107 318 58
Жінки 450 78 249 123
Разом 933 185 567 181

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. ↑ Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish) . 1 червня 2008. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 27 листопада 2012.
  3. ↑ Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 48. [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](лат.)
  4. ↑ Бахорець // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1881. — Т. II. — S. 188. (пол.)
  5. ↑ Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 157 [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.](лат.)
  6. ↑ Схиматісм всего клира католіков обряду греческо-руского Епархіи Перемиской на год от Рожд. Хр. 1880. — с. 59. Архів оригіналу за 14 листопада 2017. Процитовано 13 січня 2018.
  7. ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 25 травня 2017.
  8. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  9. ↑ Bachórzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 77. (пол.)
  10. ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 111.

Джерела, посилання та література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бахорець


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).