Басейн Обі
| Басейн Обі | ||||
|---|---|---|---|---|
| Назва на честь: |
Об  | |||
| Розташування | ||||
| Країна |
 Росія | |||
| Геологічні дані | ||||
| Тип |
водозбірний басейн | |||
| Склад |
басейн Іртиша | |||
| Розміри | ||||
| Площа поверхні |
2 972 493 км² | |||
| Вода | ||||
| Басейн | ||||
| На об'єкті |
Об | |||
| ↑ Водний басейн |
Arctic Ocean basind | |||
| Інше | ||||
 Мапа басейну | ||||
Басейн Обі — водозбір річки Об, загальною площею 2 972 493 км²[1]. Поширюється на території Росії, Казахстану, Китаю та Монголії.
Загальна інформація
У розрізі країн на Росію припадає 2 192 700 км² площі басейну, або 73,77 %, Казахстан займає 734 543 км² (24,71 %), Китаю належить 45 050 км² (1,51 %), Монголії — 200 км² (0,01 %)[1]. За розмірами басейн займає п'яте місце у світі. До його території входить також безстічний простір площею 445 тис. км²[2]. 1 914 тис. км² площі належить до суббасейну Іртиша[1].
У 1891 році басейн Обі з'єднали з басейном Єнісею через Об-Єнісейський канал[3]
Опис
Найбільшою притокою Обі є Іртиш. У 19 столітті науковці вирішили вважати саме Об головною річкою басейну[1].
Об поділяють на три частини: верхню (до гирла річки Том), середню (між гирлами Томі та Іртиша) і нижню (від гирла Іртиша до впадіння в Обську губу). Основні притоки верхньої Обі: Чумиш, Іня, Чариш, Алей, середньої: Чулим (притока Обі), Кеть, Тим (річка, Сибір), Вах, Аган, Лямін, Чая, Парабель, Васюган, Великий Юган, Великий Салим, нижньої: Казим, Полуй, Велика Сосьва та Щуча.
Основними видами живлення є снігове та дощове. Витрата води в гирлі Обі становить 12,5 тис. м³/сек, річний стік — 394 км³. Річка Об є основною транспортною магістраллю Західного Сибіру, повністю судноплавна[2]. В середній та нижній частинах Обі розміщуються великі родовища нафти та газу. Їх розробка до забруднення річки та завдала шкоди рибництву[1].
Примітки
- ↑ а б в г д Preliminary assessment of transboundary rivers discharging from EECA countries to the Arctic Ocean and their major transboundary tributaries. Wikiwix archive (англійська) . Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ а б Річка Об. Світ географії та туризму. Процитовано 21 березня 2023.
- ↑ Прошлое и будущее Обь-Енисейского канала. Сибирский репортер (російська) . Процитовано 21 березня 2023.
|
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).