YaChudo

Барбара Гарві

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Барбара Гарві
Народилася21 січня 1928[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Тінмут, Teignbridged, Девон, Девон, Англія, Велика Британія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла12 серпня 2025[1] (97 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторикиня, медієвістка, викладачка університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСомервілл-коледж Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія[4] і медієвістика[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоБританська академія Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії

член Королівського історичного товаристваd

Wolfson History Prized (1994)

Член Британської академії

Барбара Фіцджеральд Гарві (англ. Barbara Fitzgerald Harvey; 21 січня 1928 — 12 серпня 2025) — англійська історикиня-мідієвістка та науковиця, що спеціалізувалася на англійському чернецтві, зокрема на Вестмінстерському абатстві. У 1955—1993 роках була науковою співробітницею та викладачкою історії в Сомервіль-коледжі в Оксфорді[5][6].

Біографія

Народилася 21 січня 1928 року[6]. Росла в Девоні та здобула освіту в школах у Тінмуті та в Ексетері. 1946 року вступила до Сомервіль-коледжу в Оксфорді, отримавши відкриту стипендію. Там на неї значно вплинула її викладачка з історії Мей Маккісак: викладачка й учениця «об'єднали зусилля подолати прірву між середньовічною та ранньою сучасною добами, що рідко вдається»[7].

Здобувши ступінь бакалавра, Гарві залишилася в Сомервіль-коледжі, щоб завершити дисертацію «Маєток Ісліп від завоювання до розпаду» 1951 року[6][8].

Кар'єра

Здобувши ступінь бакалавра, Гарві викладала рік на кафедрі шотландської історії Единбурзького університету та три роки в Лондонському коледжі королеви Марії, де серед її студентів був молодий Рой Стронг. 1955 року замінила Мей Маккісак, яка виходила на пенсію. Гарві вийшла на пенсію 1993 року[9]. За роки роботи в коледжі вона обіймала посади декана, бібліотекаря та проректора, а також університетського оцінювача протягом 1968—1969 навчального року[7]. 1989 року читала лекції Форда з британської історії на тему «Життя і смерть в Англії 1140—1540 років, чернечий досвід»[10]. 1982 року обрана членом Британської академії[11][12]. 1997 року отримала звання командора Ордена Британської імперії на церемонії з нагоди дня народження за заслуги в галузі середньовічної історії[5][13]. Обрана членом Королівського історичного товариства[14].

Серед її учениць в Сомервіль-коледжі була Еліс Прохаска, яка згодом обіймала посаду директора коледжу у 2010—2017 роках[5]. Серед інших були історикині середньовіччя Керолайн Баррон та Тереза Веббер. Її найвідомішим аспірантом був Джон Блер, науковий співробітник Коледжу королеви в Оксфорді та співредактор фестшрифту на її честь разом із Браяном Голдінгом, ще одним аспірантом[15].

Стала співлауреаткою Історичної премії Вольфсона 1993 року за свою книгу «Життя та смерть в Англії 1100—1540: Чернечий досвід», яка досліджує життя ченців у Вестмінстерському абатстві, одному з найбільших середньовічних монастирів Англії. Книга основана на її лекціях Форда, прочитаних чотири роки тому. З 1993 року була почесним членом Сомервіль-коледжу в Оксфорді[16].

Померла 12 серпня 2025 року у 97 років[5][6].

Бібліографія

  • Custumal (1391) and Bye-laws (1386—1540) of the Manor of Islip (editor and translator; Oxfordshire Record Society, 1959)[17]
  • «Draft Letters Patent of Manumission and Pardon for the Men of Somerset in 1381», The English Historical Review (1965)[18]
  • Documents Illustrating the Rule of Walter de Wenlok, Abbot of Westminster, 1283—1307 (editor; Camden Society, 4th series, no. 2, 1965), ISBN 978-0901050632
  • «The Population Trend in England between 1300 and 1348», Transactions of the Royal Historical Society (1966)[19]
  • «The Leasing of the Abbot of Westminster's Demesnes in the Later Middle Ages», The Economic History Review (1969)[20]
  • Westminster Abbey and its Estates in the Middle Ages (Oxford: Oxford University Press, 1977), ISBN 978-0198224495
  • The Westminster Chronicle, 1381—1394 (co-editor and translator with L. C. Hector; Oxford: Oxford University Press, 1982), ISBN 978-0198222552
  • Monastic Dress in the Middle Ages: Precept and Practice (Canterbury: William Urry Memorial Trust, 1988), ISBN 978-0951347607
  • Living and Dying in England, 1100—1540: The Monastic Experience (Oxford: Oxford University Press, 1993), ISBN 978-0198204312
  • The Twelfth and Thirteenth Centuries, 1066–c.1280 (editor; Short Oxford History of the British Isles; Oxford: Oxford University Press, 2001), ISBN 978-0198731399
  • The Obedientiaries of Westminster Abbey and their Financial Records, c. 1275 to 1540 (Woodbridge: Boydell & Brewer, 2002), ISBN 978-0851158662
  • The States of the Manors of Westminster Abbey c.1300 to 1422 (co-editor with C. M. Woolgar; Oxford: Oxford University Press for the British Academy, 2019), ISBN 978-0197266625

Примітки

  1. ↑ а б Obituaries T. Barbara Harvey, historian whose Living and Dying in Medieval England revealed monastic eating habits — 2025. — ISSN 0307-1235
  2. ↑ https://www.telegraph.co.uk/obituaries/2025/08/14/barbara-harvey-westminster-abbey-historian-wolfson-prize/
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ а б в г Barbara Harvey CBE FBA (1928–2025). Somerville College, Oxford. 11 серпня 2025. Процитовано 13 серпня 2025.
  6. ↑ а б в г Telegraph Obituaries (14 серпня 2025). Barbara Harvey, historian whose Living and Dying in Medieval England revealed monastic eating habits. The Daily Telegraph. Процитовано 14 серпня 2025.
  7. ↑ а б John Blair; Brian Golding (1996). Barbara Harvey. У John Blair (ред.). The Cloister and the World: Essays in Medieval History in Honour of Barbara Harvey. Oxford: Oxford University Press. с. 1. ISBN 9780191676246.
  8. ↑ John Blair; Brian Golding (1996). Abstract. У John Blair (ред.). The Cloister and the World: Essays in Medieval History in Honour of Barbara Harvey. Oxford: Oxford University Press. ISBN 9780191676246.
  9. ↑ Barbara Harvey CBE FBA (1928-2025). www.history.ox.ac.uk (англ.). Процитовано 14 серпня 2025.
  10. ↑ Ford Lectures in English/British History. Making History. Institute of Historical Research. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 23 грудня 2013.
  11. ↑ Fellows of the British Academy. British Academy. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 27 липня 2014.
  12. ↑ Miss Barbara Harvey FBA. British Academy. Архів оригіналу за 28 лютого 2024. Процитовано 13 серпня 2025.
  13. ↑ Page 8 | Supplement 54794, 13 June 1997 | London Ga... The Gazette (брит.). Архів оригіналу за 25 лютого 2025. Процитовано 30 серпня 2025.
  14. ↑ List of Fellows as of July 2025 (PDF). Royal Historical Society. с. 78. Процитовано 14 серпня 2025.
  15. ↑ John Blair, ред. (1996). Notes on Contributors. The Cloister and the World: Essays in Medieval History in Honour of Barbara Harvey. Oxford: Oxford University Press. с. ix—xi. ISBN 9780191676246.
  16. ↑ Emeritus Fellows. Somerville College, Oxford. Архів оригіналу за 23 серпня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  17. ↑ Custumal (1391) and Bye-laws (1386-1540) of the Manor of Islip / edited by Barbara F. Harvey. 1959. Oxfordshire County Council Heritage Search.
  18. ↑ Barbara Harvey (Січень 1965). Draft Letters Patent of Manumission and Pardon for the Men of Somerset in 1381. The English Historical Review. Oxford: Oxford University Press. 80 (314): 89—91. doi:10.1093/ehr/LXXX.CCCXIV.89.
  19. ↑ Barbara F. Harvey (1966). The Population Trend in England between 1300 and 1348. Transactions of the Royal Historical Society. Cambridge: Cambridge University Press. 16: 23—42. doi:10.2307/3678793. JSTOR 3678793 — через JSTOR.
  20. ↑ Barbara Harvey (Квітень 1969). The Leasing of the Abbot of Westminster's Demesnes in the Later Middle Ages. The Economic History Review. 22 (1): 17—27. doi:10.1111/j.1468-0289.1969.tb00157.x — через Wiley Online Library.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).