YaChudo

Біармія

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

Біармія, Б'ярма, Б'ярмаланд
ранньофеодальна монархія
Life span?
СтолицяКардор, Гольмґардія
Мовичудська, вепська давньосаамська , пермвичегодська , давньокарельська.
РелігіїТрадиційна релігія, шаманізм
Державний устрійранньофеодальна монархія
Населення
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Біармія

Біа́рмія, Б'ярмія, Б'ярмаланд (норв. Bjarmeland, рос. Биа́рмия, Бьярмия, Бьярмаланд) — відома із саг і літописів історична область на півночі Східної Європи. Імовірно розташовувалася на території сучасної Росії: Північна Карелія, Мурманська область (Кольський півострів) і Архангельська область (басейн Північної Двіни); існують також інші версії, відповідно до яких Б'ярмаланд міг розташовуватися в різних місцях Півночі Східної Європи. Звідти в басейн р. Волги вів «Заволоцький торговий шлях». Б'ярм, Біарм — назва, що вживалася вікінгами як етнонім, і позначав жителів країни Б'ярмаланд.

Біармія згадана в Іоакімовському літописі. У скандинавських сагах:

  • Сага про Гаральда Чудововолосого (Гаральд I Норвезький)
  • Сага про Харальда Сіра Шкура
  • Сага про Олафа Святого
  • Сага про Магнуса Голоногого
  • Сага про Ода Стрілу

У карело-фінському епосі «Калевала» (країна Півночі — Б'ярма).

Подорож Еліаса Ленрота: подорожні нотатки, щоденники, листи 1828—1842 рр. (у примітках до народних рун).

Про неї також часто згадує Саксон Граматик.

В історіографії XIX століття було прийнято рішення ототожнювати скандинавський топонім Біярмія з давньоросійським топонімом Перм Велика.

На старовинних картах Біармія завжди поміщається на півночі Росії поруч з Норвегією (див. наприклад «Carta marina»).

Згідно скандинавських саг столицею Біармії було місто Ґольмгардія[1]. Шведський історик Філіп Йоган фон Страленберг та норвезький науковець Тормодус Торфеус ототожнювали Ґольмгардію з містом Холмогори.

У епічній поемі " Біармія" авторства комі-зирянського поета Каллістрата Жакова столицею держави названо місто Кардор, в якому правив легендарний біармський цар Оксор[2]. Комі-зиряни називають Кардором місто Архангельськ.

Етнічний склад

Біармці (чудь заволоцька), весь (вепси), вогули, кар'ялані (північні карели), лапландці (саами), остяки, пермяки вичегодські, пермяки (комі-перм'яки).

Міста

Берга[3], Б'ярма, Варху[4], Ґольмгардія[5], Данхоф[4], Кардор[2], Старігур[3] (Старігард)[4].

Історія

Мандрівка Отара з Холугаланда у Біармію й Англію

Біармія вперше згадується в оповіданні про подорож Оттара з Холугаланда (Подорож Оттара), що відбулося в період між 870 р. та 890 р.. Як сам Оттар пояснював англійському королеві Альфреду Великому, Холугаланд був найпівнічнішим краєм сучасної йому Норвегії. Далі на північ жили тільки лапландці. Щоб розвідати, які краї лежать за Лапландією, Оттар вирушив вздовж берега на північ, через кілька днів мав чекати попутного вітру, щоб плисти на схід, а потім повернув на південь, де його корабель увійшов в гирло великої річки. Там жили не лапландці, а біярми, мова яких схожа була на фінську, і тому Оттар та його супутники могли з ними розмовляти. На відміну від кочових лапландців біарми жили осіло, займалися землеробством і були заможні.

Відомі також розповіді про ще декілько подорожей в Біармію близько 920 р., 1026 р. і 1090 р.. У них повідомляється, що вікінги вели з місцевими жителями торгівлю, закуповуючи білячі, боброві і соболині хутра, і розплачувалися за них грошима, після чого почали війну і пограбували святилище бога біярмів Юмала. Цей бог вважався фінським, але його опис в оповіданнях вказує скоріше на сибірське походження культу.

Як повідомляє Саксон Граматик, в епоху легендарного короля Данії Гольтера королівством Фіннмарк, Фінляндією та Біармією правив конунг Кузон. Норвезький король Гаральд Харфагер зробив в Біармію військовий похід.

Конунги (королі) Біармії

Жоден із правителів Біармії не є історично підтвердженою особою. Імена конунгів дійшли до наших днів із фінських та комі-зирянських легенд, в також скандинавських саг.

Міфічні конунги (за давньоісландськими сагами та "Хронікою Фінляндії"[6])

  • Форньотр - засновник всіх північних династій.
  • Карі - король Крайньої Півночі.
  • Йокуль I Фрості - король всіх фіно-угорських народів

Легендарні конунги

  • Невідомі
  • Егдер (V - VI ст.)
  • Рамдай[2] (VII - VIII ст.)
  • Оксор ("цар")[2] (VII - VIII ст.)
  • Невідомі
  • Хергейр[7] (друга половина IX ст.)
  • Харек[7][8] (друга половина IX ст.)
  • Вагмар[8] (кінець IX - початок X ст.)
  • Хіалмар[8] (кінець ІХ - початок Х ст.)
  • Кузон[9]
  • Гейродд-велетень[9]
  • Невідомі.

Васали конунга Біармії

  • Геруд[9] — конунг країни Потойбічна Біармія.
  • Гудмунд[10] — правитель країни Гласісвелір (давньосканд. Glasisvelir - "Дивовижні Поля").

Примітки

  1. ↑ Не плутати з іншим містом із скандинавських саг Гольмґард, котрий більшість істориків ідентифікують із Великим Новгородом.
  2. ↑ а б в г Жаков, Калистрат. Биармия (поэма) - Сыктывкар, Коми Книжное издательство, 1993. https://litmir.club/bpr/?b=842671#pdf-flipbookContainer/68/. {{cite web}}: Зовнішнє посилання в |website= (довідка)
  3. ↑ а б Магнус, Олаф (1539). Carta marina (later) .
  4. ↑ а б в Mercator, Gerard (1595). Atlas sive cosmographia, Svecia et Norvegia cum confinis - Map of Northern Russia. Amsterdam.
  5. ↑ Биармия в русских исследованиях.
  6. ↑ Мессениус, Йоханес. Хроника Финляндии (рос.) .
  7. ↑ а б Сага про Хальвдана сина Ейстейна.
  8. ↑ а б в Леонтьева Марина, Леонтьев Александр. Биармия северная колыбель Руси.
  9. ↑ а б в Саксон Граматик. Діяння данів. Архів оригіналу за 20 травня 2005. Процитовано 25 жовтня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  10. ↑ Otto Höfler, Kultische Geheimbünde der Germanen, volume 1, Frankfurt a. M.: Diesterweg, OCLC 459349888.

Джерела

  • Татищев Василий Никитич (1686—1750 г.г.). «История российская с самых древнейших времен» / Неусыпными трудами чрез тритцать лет собранная и описанная покойным тайным советником и астраханским губернатором, Васильем Никитичем Татищевым. — [Москва]: Напеч. при Имп. Моск. ун-те, 1768—1848. — 4°. 1768.(рос.)
  • Леонтьев А. И., Леонтьева М. В., Биармия. Северная колыбель Руси. — М.: Алгоритм, 2007. — 256 с.(рос.)
  • Леонтьев А. И., Леонтьева М. В., Походы норманнов на Русь. Истоки Руси Изначальной. — М.: Вече, 2009. — 320 с. — Серия «Тайны Земли Русской».(рос.)
  • Никитин А. Л., Королевская сага // Никитин А. Л. Костры на берегах: Записки археолога. — М.: Молодая гвардия. 1986. — С.333—493.(рос.)
  • Петухов Ю. Д., Норманны — Русы Севера. — М.: Вече, 2008. — 368 с. — Серия «Тайны Земли Русской».(рос.)
  • Тиандер К. Ф., Поездки скандинавов в Белое море. — СПб.: Тип. И. Н. Скороходова, 1906. — 464 с.(рос.)

Посилання

Див. також

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).