Юмала

Юмала Jumala
Народ саамів поклоняється богу Юмала. Гравюра Ян Луйкен, 1682.
Божество Бог грому. Верховне Божество
Міфологія	фінська
Медіафайли у Вікісховищі

Юмала (фін. Jumala) — у фінській міфології божество грому (поєднання двох слів jum — гриміти та la — обитель «обитель грому») що відповідає германському Доннеру — Тору, слов'янському Перуну та литовському Перкунасу^[1]. Згодом слово Юмала стало означати бога хмар та небесного зводу.

Нині у фінській мові слово Юмала означає християнського бога.

• Комі — Йомал, брат Ена
• марійці — Юмо
• естонці — Юмал^[2]
• вепси — Юму
• саами — Юмбел^[3].

Юмалі як вищому божеству приписувалось створення світу, йому рід людський зобов'язаний щасливими днями весни, правильною зміною дня та ночі (на відміну від полярного дня та полярної ночі); він же творить грім та блискавку.

Згідно карело-фінської епічної поеми «Калевала» Юмала створив світила Сонце і Місяць.

Люди як творіння Юмали звертаються до нього по допомогу в тяжкій хворобі.

Його епітетами являються Ylijumala — вищий бог. Ukko — старий^[4].

Згодом у фінській міфології богом грому Укко, в риси Юмали були перенесені на верховне божество.

Від Юмали також походять слова фінської мови: Kost 'Jumala — дякую; Jumala-ga — "з Богом".

У скандинавській літературі згадується святилище Юмали (Йомал) в столиці Біармії Гольмґардії. В святилищі була розташована велетенська статуя біля якої стояла чаша з грішми^[5].

Храм Юмали був сповнений багатств. За легендою, його охороняла могутня чарівниця (мати місцевого правителя) та магічні чари.

Найвідоміший епізод пов'язаний із походами норвезьких вікінгів, зокрема Торира Собаки (Торера Гуннарссона), який разом із спільниками проник до святилища, викрав дорогоцінності та зруйнував частину ідола.