YaChudo

Атаргатіс

Переглядів: 0. Оновлено 03.11.2026.

Атаргатіс
Божество вАрамеї Редагувати інформацію у Вікіданих
Покровитель дляфертильність Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиСеміраміда Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Реверс монети Деметрія III із зображенням Деркето з Ашкелона

Атаргатіс — сирійська богиня, яку вшановували в Бамбіку (Едеса) в Месопотамії[1].

Опис

Палестинські води замінили її шкіру лускою.[2]. Воона образила Афродіту, і та вселила їй любов до смертного, згодом вона народила Семіраміду, від сорому кинулася в озеро і стала рибою. Лукіан згадує її як мати Семіраміди, її зображали в Геліополі у вигляді риби[3].

Її вшановували в Північній Сирії, частково у хананеїв і фінікійців, але особливо у филистимлян, де вона була жіночою формою Дагона і, подібно до нього, зображалася з нижньою частиною тіла риби. З цим пов'язувалися легенди про перетворення її на рибу в Ієраполі, а також уявлення про неї, як про божество плідної вологи. Важливим центром поклоніння їй був Аскалон (нині Ашкелон).

Лукіан у своєму трактаті «Про сирійську богиню» наводить опис її храму і обрядів, що проводилися в ньому на її честь. Однак його «Сирійська богиня», тотожна з Деркето, носить риси, запозичені і від фригійської Кібели, і від грецьких божеств, і культ її носить печатку синкретизму.

Імена

  • Атаргатида
  • Деркето (Δερκετώ)[4]  - грецьке спотворення арамейського імені Астарти — Атаргата (івр. עתרעתה або Тарата.

Згідно зі Страбоном, її справжнє ім'я Афара, хоча Ктесій називає її Деркето.

Відповідно до античної традиції, Деркетія (Деркето) — «Дочка Вавилона»[5].

Сузір'я

Дехто вважає її сузір'ям Діви[6]. За міфом вона впала з неба біля Бамбіки, і риба, що жила в озері, врятувала її. Риба стала сузір'ям[7]. Породження великої риби стали сузір'ям Риб[8]. Варто згадати, що з ім'ям Деркето пов'язували появу на небі сузір'я «Південна Риба». При храмах богині були священні озера з рибами.

За тлумаченням, її ім'я походить від сирійської цариці Гатіди, яка забороняла підданим їсти риб.

Згідно з Ксанфом Лідійським, лідієць Мопс кинув її з сином Іхтієм за жорстокість в Аскалонське озеро, де її з'їли риби[9][10].

За іншими, Атарата — дружина царя Дамаску, чия могила в Дамаску[11].

Примітки

  1. ↑ Страбон. Географія XVI 1, 27 (стр.748)
  2. ↑ Овідій. Метаморфози. IV, 44.
  3. ↑ Лукіан. Про сирійську богиню, 14.
  4. ↑ Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.3. С.347-348
  5. ↑ Любкер Фр. Реальный словарь классических древностей: В 3-х тт. — М., 2001. — Т. 1. — С. 432.
  6. ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 9
  7. ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 38
  8. ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 21
  9. ↑ Афіней. Бенкет мудреців VIII 37, 346с-е
  10. ↑ The Syrian Goddess
  11. ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога XXXVI 2, 2

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).