Атаргатіс
| Атаргатіс | |
|---|---|
| Божество в | Арамеї |
| Покровитель для | фертильність |
| Діти | Семіраміда |
| | |

Атаргатіс — сирійська богиня, яку вшановували в Бамбіку (Едеса) в Месопотамії[1].
Опис
Палестинські води замінили її шкіру лускою.[2]. Воона образила Афродіту, і та вселила їй любов до смертного, згодом вона народила Семіраміду, від сорому кинулася в озеро і стала рибою. Лукіан згадує її як мати Семіраміди, її зображали в Геліополі у вигляді риби[3].
Її вшановували в Північній Сирії, частково у хананеїв і фінікійців, але особливо у филистимлян, де вона була жіночою формою Дагона і, подібно до нього, зображалася з нижньою частиною тіла риби. З цим пов'язувалися легенди про перетворення її на рибу в Ієраполі, а також уявлення про неї, як про божество плідної вологи. Важливим центром поклоніння їй був Аскалон (нині Ашкелон).
Лукіан у своєму трактаті «Про сирійську богиню» наводить опис її храму і обрядів, що проводилися в ньому на її честь. Однак його «Сирійська богиня», тотожна з Деркето, носить риси, запозичені і від фригійської Кібели, і від грецьких божеств, і культ її носить печатку синкретизму.
Імена
- Атаргатида
- Деркето (Δερκετώ)[4] - грецьке спотворення арамейського імені Астарти — Атаргата (івр. עתרעתה або Тарата.
Згідно зі Страбоном, її справжнє ім'я Афара, хоча Ктесій називає її Деркето.
Відповідно до античної традиції, Деркетія (Деркето) — «Дочка Вавилона»[5].
Сузір'я
Дехто вважає її сузір'ям Діви[6]. За міфом вона впала з неба біля Бамбіки, і риба, що жила в озері, врятувала її. Риба стала сузір'ям[7]. Породження великої риби стали сузір'ям Риб[8]. Варто згадати, що з ім'ям Деркето пов'язували появу на небі сузір'я «Південна Риба». При храмах богині були священні озера з рибами.
За тлумаченням, її ім'я походить від сирійської цариці Гатіди, яка забороняла підданим їсти риб.
Згідно з Ксанфом Лідійським, лідієць Мопс кинув її з сином Іхтієм за жорстокість в Аскалонське озеро, де її з'їли риби[9][10].
За іншими, Атарата — дружина царя Дамаску, чия могила в Дамаску[11].
Примітки
- ↑ Страбон. Географія XVI 1, 27 (стр.748)
- ↑ Овідій. Метаморфози. IV, 44.
- ↑ Лукіан. Про сирійську богиню, 14.
- ↑ Любкер Ф. Реальный словарь классических древностей. М., 2001. В 3 т. Т.3. С.347-348
- ↑ Любкер Фр. Реальный словарь классических древностей: В 3-х тт. — М., 2001. — Т. 1. — С. 432.
- ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 9
- ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 38
- ↑ Псевдо-Ератосфен. Катастеризми 21
- ↑ Афіней. Бенкет мудреців VIII 37, 346с-е
- ↑ The Syrian Goddess
- ↑ Юстин. Епітома Помпея Трога XXXVI 2, 2
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).