Манбідж
| Місто | |
|---|---|
Манбідж араб. منبج | |
 | |
| Координати 36°31′41″ пн. ш. 37°57′17″ сх. д. / 36.52806° пн. ш. 37.95472° сх. д. | |
| Країна | |
| Мухафаза | Алеппо |
| Висота центру | 483 м |
| Населення | 78 255 (2012) |
| Часовий пояс | UTC+2, влітку UTC+3 |
| Телефонний код | +963 25 21XXXX |
| GeoNames | 167357 |
  Манбідж Манбідж (Сирія) | |
 | |
 Манбідж у Вікісховищі  | |
Манбідж (араб. منبج) — місто на півночі Сирії, розташоване на території провінції Алеппо.
Географія
Місто розташоване в північно-східній частині провінції, за 30 кілометрів на захід від річки Євфрат, на висоті 483 метрів над рівнем моря[1].
Манбідж розташований на відстані приблизно 74 кілометрів на північний схід від Алеппо, адміністративного центру провінції і на відстані 362 кілометрів на північний північний схід (NNE) від Дамаска, столиці країни. Найближчий цивільний аеропорт — Міжнародний аеропорт Алеппо, розташований в місті Алеппо[1].
Демографія
За даними останнього офіційного перепису 1981 року, населення становило 30 812 осіб[2]. Динаміка чисельності населення міста по роках:
Історія
Уперше місто згадується у грецьких авторів під назвою Бамбіка. У Плінія, у праці «Природна історія», Бамбіка (автором наводиться і сирійська назва міста — Мабок) згадана як центр культу богині Атаргатис (Деркето)[5].
53 року до н. е.. Ієраполіс, що став так називатися в період правління Селевка Нікатор, був розграбований військами Красса, що прямували в Парфію.
Місто було відновлене в VIII столітті, за наказом багдадського халіфа Харуна аль-Рашида і в протягом довгого часу за нього сперечалися візантійці, араби, хрестоносці та турки.
У місті мешкав засновник сирійської літературної мови, сирійський філософ, теолог-гностик і поет Бардесан.
Пам'ятки
На околицях Манбіджа розташовані руїни стародавнього сирійського міста Ієраполіса, колишнього центру Євфратської провінції Римської імперії.
Культ Атаргатіс
За Лукіаном у місті знаходився храм божества Атаргатіс, до якого двічі на рік приходили прочани, й проводили традиційні ритуали з жертвопринесеннями. Хлопчики жертвували своє перше волосся на бороді, дівчата — пасма волосся, часом відбувалися й жертвопринесення дітей. За Лукіаном, неподалік від храму знаходився став зі священними рибами, які підпливали до берега, коли їх гукали. Лукіан переказує, що спостерігав за однією з риб, яка ніби-то була зі щирого золота й на плавнику мала коштовну прикрасу.
53 року до н. е. багатий храм, як і все місто, були сплюндровані вояками Красса.
Відомі уродженці
- Омар Абу Риша — сирійський поет і дипломат.
- Абу Убада аль-Валід аль-Бухтурі (820–897) — арабський поет.
Примітки
- ↑ а б Фізико-географічні дані [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ World Gazetteer (англ.)
- ↑ а б за оцінками
- ↑ за розрахунками
- ↑ Plinius Secundus, Liber V, 81. Архів оригіналу за 20 червня 2020. Процитовано 5 липня 2013.
Література
- A. H. Sayce: The Legend of Semiramis. The English Historical Review 3/9, 1888, 104–113.
- le Strange, Guy (1890), Palestine Under the Moslems: A Description of Syria and the Holy Land from A.D. 650 to 1500, Committee of the Palestine Exploration Fund p. 36, 39, 42, 500
- La deessa Syria [Архівовано 23 серпня 2017 у Wayback Machine.] (1913)
- F. R. Chesney, Euphrates Expedition (1850)
- W. F. Ainsworth, Personal Narrative of the Euphrates Expedition (1888)
- Eduard Sachau, Reise in Syrien, &c. (1883)
- D. G. Hogarth a Journal of Hellenic Studies (1909)
- Henry Maundrell (1836): A Journey from Aleppo to Jerusalem: At Easter, A.D. 1697 : to which is Added an Account of the Author's Journey to the Banks of the Euphrates at Beer, and to the Country of Mesopotamia
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).