YaChudo

Артемізія Джентілескі

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Артемізія Джентілескі
італ. Artemisia Gentileschi Редагувати інформацію у Вікіданих
«Автопортрет». 1615 рік
Народилася8 липня 1593[4][5][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Рим, Папська держава[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1653[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Неаполь, Неаполітанське королівство, Габсбурзька Іспанія[6][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняSan Giovanni Battista dei Fiorentinid Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Папська держава Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьіталійка
Діяльністьхудожниця
Галузьмалярство[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ВчителіОраціо Джентілескі[9] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовіталійська[4][10] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАкадемія витончених мистецтвd Редагувати інформацію у Вікіданих
НапрямокКараваджизм[5][11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпортрет[6][7], релігійний живописd[6][7], історичний живопис[7] і міфологічний живопис[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusЮдита вбиває Олоферна, Adoration of the Magid, Юдита та її служниця, Susanna and the Eldersd, Allegory of Inclinationd[12], Self-Portrait as a Female Martyrd і Susanna and the Eldersd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапридворний художник Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицтво
БатькоОраціо Джентілескі
МатиПруденція Монтоне
Брати, сестриFrancesco Gentileschid[13] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зП'єтро Антоніо Стіаттесі
Діти2 доньки
Автограф

Артемізія Джентілескі (італ. Artemisia Gentileschi; 8 липня 1593 — 1652 або 1653) — італійська художниця епохи бароко.

Життєпис

Народилася у 1593 році в Римі. Була донькою живописця Ораціо Джентілескі школи Караваджо. Мати, Пруденція Монтоне, померла, коли Артемізії було 12 років. У 1612 році вона була розбещена флорентійським художником Агостіно Тассі, що працював разом з її батьком та водночас був вчителем Артемізії. Після 7-місячного судового розгляду, принизливого і болісного для Артемізії, Тассі було визнано винним, засуджений до року в'язниці.

Вийшовши заміж за флорентійського художника П'єтро Антоніо Стіаттесі у 1612 році, художниця 1614 року переїхала до Флоренції. Працювала під покровительством Козімо II Медічі. Тут затоваришувала з Галілео Галілеєм.

У 1621 році працювала в Генуї, потім повернулася до Риму, де творила до 1627 року. В цей час вона намагалася влаштувати доньок на курси живопису.

У 1627 році перебралася до Венеції, де познайомилася з Антонісом ван Дейком і Софонісбою Ангішолі. У 1630 році опиняється у Неаполі. В неаполітанський період художниця вперше отримала замовлення на фресковий розпис церкви  у містечку Поццуолі під Неаполем.

У 1638—1641 роках жила і працювала в Лондоні разом з батьком під покровительством короля Карла I. Потім Артемізія повернулася в Неаполь, де і жила до самої смерті.

Творчість

Артемізія Джентілескі стала першою жінкою, обраною у члени Академії живописного мистецтва у Флоренції — першої художньої Академії Європи.

Першою картиною Артемізії була «Сусанна й старці», що була намальована у 1610 році. Переживання художниці знайшли вираз в її найбільш відомій роботі «Юдита вбиває Олоферна» (1611—1612 роки). До цього сюжету вона поверталася кілька разів, інші повторювані сюжети картин Джентілескі — Лукреція, Клеопатра, цариця Савська, тобто уславлені жінки минувшини.

У літературі

Роман про Артемізію був написаний в 1944—1947 роках італійською письменницею Анною Банті, в остаточній версії він набув форми щоденника, мав великий успіх, перекладений на кілька мов. Потім біографія Артемізії лягла в основу драми американської письменниці Венді Вассерштайн «Хроніки Хейді» (1988 рік) і п'єси «Життя без підказки» канадської письменниці Саллі Кларк (поставлена у 1988, 1989, 1990, 1991 роках).

У 1997 фільм «Артемізія» було знято французьким кінорежисером Аньєсом Мерле. У 1998 році роман про художницю написала французька письменниця Олександра Лапьер. У 2002 році став міжнародним бестселером роман американської письменниці Сьюзен Вріленд «Пристрасті за Артемізією», який було перкладено на 20 мов.

Галерея

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118936794 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  3. ↑ а б LIBRIS — Королівська бібліотека Швеції, 2012.
  4. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  6. ↑ а б в г Зведений список імен діячів мистецтва
  7. ↑ а б в г д е RKDartists
  8. ↑ Hodge, Susie, 1960- author The short story of women artists: a pocket guide to movements, works, breakthroughs, & themes — С. 204.
  9. ↑ Enciclopedia del Museo del Prado / M. Zugaza, F. C. Serraller — Museo del Prado, Fundación Amigos del Museo del Prado, 2006.
  10. ↑ CONOR.Sl
  11. ↑ https://www.oxfordartonline.com/page/caravaggio-and-caravaggisti-in-17th-century-europe/
  12. ↑ The naked portrait covered up for centuries — 2023.
  13. ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2018.

Джерела

  • Raymond Ward Bissell, Artemisia Gentileschi and the authority of art. Critical reading and catalogue raisonné, Pennsylvania State University Press, 1999

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).