Араби в Україні

Араби в Україні
Мечеть Аль-Салам
Регіон	Харківська область, Київ, Одеська область, Дніпропетровська область, Львівська область
Кількість	10 000 — 30 000
Мова	арабська, українська, англійська
Релігія	іслам (переважно суніти)

Араби в Україні (араб. العرب في أوكرانيا‎) — етнічна спільнота вихідців з арабських країн, що проживають на території України. Громада є багатогранною і складається з громадян України арабського походження, підприємців та біженців.

Більшість арабів в Україні походять з таких країн, як Сирія, Палестина, Єгипет, Ліван, а також із країн Магрибу, зокрема Марокко.

Перші контакти між арабським світом та територією сучасної України датуються VII–X століттями. Арабські купці та мандрівники (зокрема Ібн Фадлан та Аль-Масуді) залишили найцінніші описи життя давніх слов'ян та Київської Русі. Торгівля велася через "Шлях із варягів у греки", а знахідки арабських срібних монет (диргемів) на території України свідчать про інтенсивність цих зв'язків.^[1]

Сучасна хвиля іміграції розпочалася у 1960-х роках у межах програм співпраці СРСР із країнами «соціалістичної орієнтації», такими як Сирія, Єгипет, Ірак, Лівія та Алжир. Тисячі арабських студентів здобували освіту в українських університетах, зокрема в Києві, Харкові та Одесі. Після розпаду СРСР частина випускників залишилася в Україні, створивши родини та започаткувавши власні справи. У 1990-х та 2000-х роках громада поповнилася підприємцями та біженцями з гарячих точок Близького Сходу.

Найбільші групи представляють палестинці, сирійці, єгиптяни та ліванці. Громада зосереджена переважно у великих мегаполісах. Особливістю арабської діаспори в Україні є високий відсоток фахівців із вищою освітою, зокрема медиків, інженерів та архітекторів, а також потужний підприємницький прошарок.

За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року, в Україні проживало близько 6,6 тисяч арабів. Однак дослідники зазначають, що ця цифра не повністю відображає реальну кількість представників спільноти через низку чинників. Частина респондентів могла вказувати не загальну етномовну групу («араби»), а конкретну національну приналежність. Наприклад, палестинці могли ідентифікувати себе саме як палестинці, хоча вони є невід’ємною частиною арабського світу. Деякі представники громади могли бути зафіксовані в офіційних документах виключно за країною громадянства (наприклад, як громадяни Сирії, Лівану, Йорданії тощо), що не завжди автоматично прирівнювалося до етнічного показника під час обробки даних.

Динаміка чисельності арабів за переписами^[2]:

• 1926 — 3
• 1939 — 26
• 1959 — 30
• 1970 — 796
• 1979 — 1 352
• 1989 — 1 240
• 2001 — 6 575

Чисельність арабів у регіонах України за переписом 2001 р.^[3]

Українські араби як правило, володіють арабською мовою як рідною або мовою сімейного спілкування, українською мовою для повсякденного спілкування, навчання, роботи та російською мовою.

Рідна мова арабів України за переписом 2001 р.^[4]

• арабська — 4 071 (61,9 %)
• російська — 1 235 (18,8 %)
• українська — 897 (13,6 %)
• інша — 91 (1,4 %)

Переважна більшість арабів в Україні сповідують іслам, здебільшого сунітського напрямку. Мусульманська громада України є багатонаціональною, і саме араби відіграють у ній одну з ключових ролей, сприяючи розбудові ісламської інфраструктури та релігійної освіти. Водночас серед арабської діаспори є представники християнства (переважно вихідці з Палестини, Сирії та Лівану), хоча їхня кількість в Україні значно менша порівняно з мусульманами.

Культурне життя арабської громади в Україні відзначається активною самоорганізацією та прагненням до збереження національної ідентичності в умовах інтеграції в українське суспільство. Важливим аспектом є популяризація арабської мови та мистецтва. При більшості культурних центрів діють недільні школи, де діти із одружених родин та всі охочі вивчають класичну арабську мову (фусха), каліграфію та історію Сходу. Щорічно до Міжнародного дня арабської мови проводяться фестивалі, виставки літератури та каліграфії, що сприяють ознайомленню українців із багатою культурною спадщиною арабського світу.

Значну роль у культурному просторі відіграє архітектура та релігійна інфраструктура. В Одесі функціонує Арабський культурний центр, збудований меценатом Аднаном Ківаном. При ньому діє мечеть Аль-Салам, яка є відкритою для відвідувачів усіх віросповідань. Також важливою інституцією є Східний культурний центр імені Ахмеда Сулеймана Ківана, що спеціалізується на зміцненні зв'язків між Україною та Сходом через мистецькі проєкти та освітні заходи.

Поширення страв близькосхідної кухні (хумус, фалафель, шаурма) сприяло відкриттю численних автентичних ресторанів, які стають місцями зустрічей діаспори та культурного обміну.

З 2011 року працює інформаційний портал «Україна по-арабськи». Він позиціонує себе як онлайн-ЗМІ, що є незалежним та не підтримує жодну політичну партію або компанію, Публікує новини про ісламський та арабський світ, Іслам в Україні, Україну та про її стосунки з арабськими та мусульманськими країнами арабською, українською, англійською, російською мовами. Створений на базі «Українсько-арабського порталу», який існував з 16 липня 2003.^[5] З 2018 року портал разом з асоціацією «Український національний комітет Міжнародної торговельної палати» видає журнал «Україна арабською — Економічний вісник» — арабською мовою про Україну, поширюється через посольства^[6]. Головним редактором є Мохаммад Фараджаллах.

В Україні діє "Асоціація арабських лікарів України", яка об'єднує багатьох висококваліфікованих медичних фахівців арабського походження. Хоча конкретні прізвища можуть бути не на слуху у широкої публіки, ці лікарі роблять значний внесок у розвиток української медицини, зокрема впроваджуючи нові технології та підходи.^[7][8]

• Аль Шамі Фарес Недаль — український боєць йорданського походження, старший лейтенант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни. Герой України (посмертно, 2023).
• Ахмед Тамім — муфтій України, голова Духовного управління мусульман України (ДУМУ). Ліванець за походженням, він став одним із найвпливовіших релігійних діячів країни, ініціатором будівництва мечеті «Ар-Рахма» в Києві та активним учасником міжконфесійного діалогу.
• Валід Арфуш — український підприємець та продюсер ліванського походження.
• Ківан Аднан — український підприємець, бізнесмен сирійського походження, засновник корпорації KADORR Group, меценат.
• Мохаммад Фараджаллах — політичний аналітик, журналіст та громадський діяч. Генеральний секретар організації «Арабська рада в Україні», яка об'єднує діаспору та сприяє культурній дипломатії.
• Руслан Аднан — український підприємець, син Аднана Ківана, який очолив компанію KADORR Group після смерті батька. Він продовжує розвивати найбільші будівельні та інвестиційні проєкти родини.^[9]