Антіфонт

Антіфонт
Народження	480 до н. е.[1][2][3]  Рамнунтd, Стародавня Греція
Смерть	411 до н. е.[2][3]  Афіни, Стародавня Греція
Громадянство (підданство)	Стародавні Афіни
Знання мов	давньогрецька мова[4]
Діяльність	політик, оратор
Літературний напрям	Софісти і Досократики
Вчителі	Горгій
Відомі студенти	Фукідід[5][6]

Антіфо́н (грец. Αντιφων; 2-га половина 5 століття до н. е.) — стародавній грецький філософ-софіст, математик, ідеолог афінської рабовласницької демократії. Зараховується до канону 10 ораторів.

Філософія Антіфона суперечлива. У ній втілена своєрідна спроба поєднати вчення натурфілософів, зокрема Емпедокла та Демокріта, з ідеалістичною філософією елейської школи. Ставлячи «веління природи» — прагнення людей до щастя — вище за громадські обов'язки, Антіфон піддавав критиці державу, суд, закони, створені сильними для пригноблення слабких і, як прихильник теорії «природного права», пропагував ідею рівності всіх людей.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

• Антіфонт [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 669 с. — ISBN 966-7492-01-X.
• Антіфонт [Архівовано 11 березня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 41. — 1000 екз.