Анрі Каган
| Анрі Каган | |
|---|---|
фр. Henri Kagan  | |
 | |
| Народився | 15 грудня 1930[1] (95 років) Булонь-Біянкур[2][3][1] |
| Країна |  Франція[4][5][6] |
| Діяльність | хімік, викладач університету |
| Alma mater | факультет природничих наук Паризького університетуd École nationale supérieure de chimie de Paris |
| Галузь | enantioselective synthesisd, хімія[7], органічна хімія[7] і спектрометрія[7] |
| Заклад | Університет Париж XI |
| Науковий керівник | Jean Jacquesd |
| Аспіранти, докторанти | Remi Chauvind[8] Pierre van de Weghed[9] Olivier Riantd[10] Christophe Boissond[11] |
| Членство | Французька академія наук Польська академія наук Інститут університетів Франціїd |
| Нагороди | |
 Анрі Каган у Вікісховищі | |
Анрі Борис Каган (нар. 15 грудня 1930) — французький хімік, піонер у галузі асиметричного каталізу, широко застосовного у фармацевтичній промисловості[12]. 2026 року він спільно з Кенсо Соаєм був нагороджений Нобелівською премією з хімії «за відкриття нелінійних ефектів та автокаталізу в асиметричному органічному синтезі»[13].
Біографія
Народився в єврейській родині, яка пережила Другу світову війну, переховуючись на півдні Франції під вигаданими іменами. Закінчив Сорбонну та Паризьку вищу національну школу хімії, а докторську дисертацію виконав під керівництвом Ж. Жака в Колеж де Франс. Згодом він працював науковим співробітником у А. Оро. Потім він перейшов до Університету Париж-Південь в Орсе, де став професором-емеритом.
2001 року виникла певна суперечка, оскільки Каган не отримав Нобелівської премії того року, яку за роботи з каталітичного асиметричного синтезу присудили Баррі Шарплессу з Дослідницького інституту Скріппс в Каліфорнії, Рьодзі Нойорі з Університету Нагоя в Японії та Вільяму Ноулзу, колишньому співробітнику Monsanto Company в Міссурі. Міністр науки Франції Роже-Жерар Шварценберг вважав, що Каган як піонер цієї галузі також мав отримати нагороду. Однак премію можуть присудити щонайбільше трьом людям[14]. Нарешті, 2026 року Нобелівську премію присудили й Кагану (спільно з японцем Кенсо Соаєм)[13].
Наукові результати
Важливим етапом досліджень Кагана стала розробка C2-симетричних лігандів, зокрема DIOP, для асиметричного каталізу[15]. Це відкриття привело до створення багатьох споріднених лігандів, які забезпечують роботу каталізаторів у різноманітних практичних застосуваннях.
1986 року він уперше спостерігав нелінійні ефекти в асиметричному каталізі та розробив математичні моделі для опису поведінки таких каталізаторів[16]. Це було важливе відкриття, яке перетворило нелінійні ефекти на самостійний напрям хімії: вони не лише дають змогу зрозуміти молекулярні механізми, а й розглядаються в контексті походження життя (асиметричного підсилення)[17]. Саме за цю роботу він отримав Нобелівську премію з хімії[18].
Нагороди й відзнаки
- Почесний член Французької академії наук[19]
- Срібна медаль Французького національного центру наукових досліджень[19]
- Медаль Прелога[19]
- Медаль Августа-Вільгельма фон Гофмана[19]
- Нагорода Нагої з органічної хімії[19]
- Премія Tetrahedron за творчість в органічній хімії[19]
- Премія Вольфа з хімії[19]
- Гран-прі Фонду Дому хімії[19]
- Кавалер ордена Почесного легіону[19]
- Премія JSPS для видатних науковців[19]
- Премія Рьодзі Нойорі[19]
- Медаль Бенджаміна Франкліна 2005 року.
Примітки
- ↑ а б Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
- ↑ Каган А. Victor Grignard and Paul Sabatier: Two Showcase Laureates of the Nobel Prize for Chemistry — 2012. — doi:10.1002/ANIE.201201849
- ↑ Каган А. Victor Grignard and Paul Sabatier: Two Showcase Laureates of the Nobel Prize for Chemistry — 2012. — doi:10.1002/ANIE.201201849
- ↑ http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/cctc.201100164/full
- ↑ http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/00397919808004826
- ↑ http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/03086648408077650
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ https://www.theses.fr/1988PA112338
- ↑ https://www.theses.fr/1995PA112263
- ↑ https://www.theses.fr/1992PA112293
- ↑ https://www.theses.fr/1996PA112225
- ↑ Who's who in Western Europe. International Biographical Centre. 1981. ISBN 978-0-900332-61-6.
- ↑ а б Nobel Prize in Chemistry 2026. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 7 жовтня 2026.
- ↑ Goodman, Sally (2001). French Nobel protest makes chemist a cause célèbre. Nature (англ.). 414 (6861): 239. Bibcode:2001Natur.414..239G. doi:10.1038/35104765. ISSN 1476-4687. PMID 11713488.
- ↑ Henri B. Kagan, Dang-Tuan-Phat (1972). Asymmetric catalytic reduction with transition metal complexes. I. Catalytic system of rhodium(I) with (−)-2,3-0-isopropylidene-2,3-dihydroxy-1,4-bis(diphenylphosphino)butane, a new chiral diphosphine. Journal of the American Chemical Society. 94 (18): 6429—6433. Bibcode:1972JAChS..94.6429K. doi:10.1021/ja00773a028.
- ↑ Puchot, C.; Samuel, O.; Dunach, E.; Zhao, S.; Agami, C.; Kagan, H. B. (1986). Nonlinear effects in asymmetric synthesis. Examples in asymmetric oxidations and aldolization reactions. Journal of the American Chemical Society (англ.). 108 (9): 2353—2357. Bibcode:1986JAChS.108.2353P. doi:10.1021/ja00269a036. ISSN 0002-7863. PMID 22175583.
- ↑ Guillaneux, Denis; Zhao, Shu-Hai; Samuel, Odile; Rainford, David; Kagan, Henri B. (Жовтень 1994). Nonlinear Effects in Asymmetric Catalysis. Journal of the American Chemical Society (англ.). 116 (21): 9430—9439. Bibcode:1994JAChS.116.9430G. doi:10.1021/ja00100a004. ISSN 0002-7863.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвою "Nobel" не вказано текст - ↑ а б в г д е ж и к л м Frankin Laureate Citation [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
Посилання
- Коротка біографія Кагана
- Henri B. Kagan; Olivier Riant (1992). Catalytic asymmetric Diels Alder reactions. Chemical Reviews. 92 (5): 1007—1019. doi:10.1021/cr00013a013.
- P. Girard; J. L. Namy; H. B. Kagan (1980). Divalent lanthanide derivatives in organic synthesis. 1. Mild preparation of samarium iodide and ytterbium iodide and their use as reducing or coupling agents. Journal of the American Chemical Society. 102 (8): 2693—2698. Bibcode:1980JAChS.102.2693G. doi:10.1021/ja00528a029.
- H. B. Kagan; J. L. Namy (1986). Lanthanides in organic synthesis. Tetrahedron. 42 (24): 6573—6614. doi:10.1016/S0040-4020(01)82098-6.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).