Анзуд (Анзу)

Анзуд (шумерське), Анзу (аккадське; також Зу, «Імдугуд, Ім-Дугуд» = «Буря-Вітер»), Шуту — божественний птах, який символізує блискавку та вітер. Істота пов'язана з Нінігрсу або Нінуртою, богом землеробства та війни^[1].

В шумеро-аккадській міфології велетенський божественний птах, у вигляді «орла з головою лева або левиці (тобто завжди без гриви); й зазвичай, лапи орла стоять на двох гривастих левах». Пізніше (приблизно з XIV ст. до н. е.) Анзуд має також вигляд «велетенського орла». «В написах згадується починаючи з XXVI ст. до н. е. (тексти з Фари, теофорні імена). У міфах Анзуд є посередником між земним та небесним світом, й відповідно — між богами та людьми; він водночас має й добрі, й злі риси»^[2]. Швидше, поєднання лева та орла символізує агресію як на землі, так і на небесах. Зображення Анзу, прикріплені до храмів, виконували апотропейну функцію^[1].

Зображення орлів з головами левів ІІІ тис. до н. е., хоча й анепіграфічні, можна ототожнити з Анзу^[3]. Тексти описують пронизливий крик Анзу, дзьоб, схожий на пилку, крила, що розкинулися по небу, та кігті, достатньо великі, щоб хапати диких биків як здобич. Його гніздо — орлине дерево Енкі у далеких горах, звідси його зв'язок з витоками Євфрату та Тигру та його роль охоронця гірських перевалів. Пропозиція пов'язувати Анзу з метеоритними явищами є неспроможною для шумерської міфології та нечіткою для аккадської^[4][5][6].

Вважається, що Анзу був взірцем для перського Сімурга та арабського Рух^[7].

Перший корінь «Ан-» (в йменні «Анзуд», «Анзу») має значення шум. «Ан» = «небо; бог неба»^[8]. Другий корінь «-Зуд, -Зу» (та ім'я «Шуту», яке близьке до «-Зуд») можна вважати «власним йменням цього божества».

Анзу займає чільне місце у таких композиціях:

1. У шумерській літературній композиції «Nanshe and the birds» він встановлює долі різних птахів^[4].
2. В шумерському міфі про Лугальбанду^[9] «Lugalbanda and the Anzud Bird» Анзуд допомагає йому перейти через неприступні гори Хуррум, даруючи надлюдську силу та швидкість герою, коли останній відділяється від своїх військ у горах^[10].
3. В шумеро-аккадському міфі «Гільгамеш, Енкіду та підземний світ»^[11] Гільгамеш зганяє з дерева «хулуппу» Анзуда, який живе на його гілках.
4. Про надзвичайну силу Анзуда свідчить той факт, що саме йому (та ще кільком богам-руйнівникам) боги доручили — виконати присуд про «всесвітній потоп»:
    — «Анзу пазурями розриває небо — Розум країни — розколото наче глечик»^[12]. В цьому фрагменті «пазурі Анзуда, якими він розриває небо» — це блискавки.

Міф про те, як Анзуд викрав «таблиці долі» (ці таблиці давали владу над богами та людьми, а тому здобув верховенство над всесвітом). В цьому міфі роль Анзу змінилася з позитивної на негативну, навіть демонічну, що було притаманним в період Третьої династії Уру^[6]. Бог війни Нінурта був посланий, щоб перемогти його^[13]. Міф відомий у двох версіях:

• старовавилонська версія (тут ймення богів з «шумеро-аккадської міфології») — переможцем Анзуда названий бог Нінгірсу (бог, шанований в місті Лагаші), а в найновіших варіантах міфу — Нінурта. Анзуд краде «таблиці долі» у верховного бога Енліля; богиня-мати Дінгірмах відправляє проти Анзуда «бога війни Нінурту» й дає йому в дорогу сім вітрів. Бог наздоганяє Анзуда й посилає стрілу навздогін птиці. Але, маючи «таблиці долі», Анзуд замовляннями виліковує свою рану. Нінурта зміг забрати «таблиці долі» в Анзуда лише з третьої спроби. На згадку про перемогу — Нінгірсу-Нінурта бере «зображення Анзуда» як свій символ-герб (подібно як в індуїзмі — Вішну узяв як свій герб «зображення переможеної ним — сяючої птиці Гаруди»);
• новоассирійська версія (тут ймення богів з «вавилоно-ассирійської міфології»): Зу (АнЗу) викрадає таблиці у Бела. Й Анну (верховний бог неба) хоче відправити супроти Зу великих воїнів : Адада (бог грому), Іштар (Велика Богиня війни та кохання), та сина Іштар «Бару» — але вони не наважуються воювати супроти Зу, бо вважають Зу непереможним. Закінчення міфу зіпсоване, й невідомо — чи був Зу кимось переможений; але на пошкоджених табличках можливо прочитати, що супроти Зу зібрався воювати бог Еа (бог ремесел та винаходів, бог річок та озер). Цитата:

 — Ану Ададу повелів не ходити.

Богиню кличуть вони, доньку Ану,

Ану повеління своє їй рече:

«Могутня, грізна Іштар, наступай неухильно,

Зу сплюндруй своєю зброєю,

Буде ймення твоє — звеличуватись в сонмі великих богів,

Між богів, твоїх братів, рівних тобі не знайти.

Хай побудовані будуть „богиневі палаци“,

По цілому світу збудуй собі міста,

Хай твої міста зрівняються з Екуром.

Будь величною серед богів, грими своєю славою».

Іштар відповідає на це,

До Ану-отця звертає слово:

«Отче, в неприступні гори хто поспішить?

Хто зрівняється з Зу серед богів, твоїх дітей?

Книги Долі ухопив він руками,

У владу одягся, вкрав закони,

Улетів тоді Зу, в горах усівся,

Рече вустами, ніби боги Дур-Ан-Кі^[14].

Супостатів своїх він пилом вважає,

Сили його жахаються боги».

Ану Іштар повелів не ходити («Міф про птаха Зу», переклад В. К. Шилейко).

«Зображение Анзуда» це, певно, найпопулярніший символ в шумерській геральдиці:

• Анзуд є центральною фігурою — на давньому шумерському прапорі; на печатці й «кам'яній булаві правителя»; на великому срібном «культовому глеку для олії» зображено «Анзуда, який тримає пазурями хвости двох левів»; також «одним з найкращих ювелірних виробів шумерських часів» вважається «амулет Анзуда з золота та лазурита» (з чого можна зробити висновок, що «кольорами Анзуда» є золотий та синій, тобто «колір небесного вогню-блискавки-сонця» та «колір неба»);
• також Анзуд був «емблемою бога війни Нінгірсу (бог, який практично тотожний богу Нінурта) з древнього міста Лагаша».

В Інтернеті чомусь розповсюджене твердження, ніби-то «Анзуд пазурами спирається на двох оленей», але насправді таке «зображення з оленями» є винятком; а на переважній більшості зображень — ми бачимо, що спирається-то Анзуд «на двох левів, велетенських та гривастих». Зрозуміло, що ці леви символізують «рев грому при появі Анзуда-блискавки», адже Анзуд це «птиця бурі» (проявляє себе як «блискавка та вітер», подібно ведійському Матарішвану).

Функції Анзуда (божество блискавки, вітру, бурі) та легенди про нього — близькі до легенд про інших «богів блискавки-світла та вітру», перш за все аналоги проявляються в Давній Індії :

• «птиця блискавки та вітру» МатаріШван (з Вед);
• згідно з міфом про викрадення Анзудом «таблиць долі» — Нінурта взяв його зображення як свій герб. Ця тема нагадує сюжет в індуїзмі, коли Вішну переміг «сяючу птицю Гаруду» та взяв її зображення як свій герб.

Існує гіпотеза, що синьо-золотий Анзуд (та інші древні «орли-блискавки», «Жар-птиці») є праобразом синьо-золотого Київо-Руського герба «Тризуба».

Анзуд згадується у рольовій онлайн-грі «World Of Warcraft: The Burning Crusade», як засіб пересування у вигляді синьо-золотого ворона з йменням «Anzu, The Lord Of Ravens».

• Hess, C. W. (2013). Anzu (Imdugud). У Bagnall, Roger S.; Brodersen, Kai; Champion, Craige B.; Erskine, Andrew; Huebner, Sabine R. (ред.). The Encyclopedia of Ancient History (англ.) (вид. перше). Wiley. doi:10.1002/9781444338386.wbeah01187. ISBN 978-1-4051-7935-5.
• Shehata, Dahlia; Weiershäuser, Frauke; Zand, Kamran V. (2010). Von Göttern und Menschen: Beiträge zu Literatur und Geschichte des Alten Orients. Festschrift für Brigitte Groneberg. BRILL. doi:10.1163/9789004187474_022. ISBN 978-90-04-18748-1.
• Foster, Benjamin R., ред. (2005). Before the muses: an anthology of Akkadian literature. Archaeology, history, literature (вид. третє). Bethesda, MD: CDL Press. ISBN 978-1-883053-76-5.
• Veldhuis, Niek (2004). Religion, Literature, and Scholarship: The Sumerian Composition Nanše and the Birds. Cuneiform monographs. Leiden; Boston: Brill/Styx. ISBN 978-90-04-13950-3.
• Black, Jeremy (1998). Reading Sumerian Poetry (англ.). London: The Athlone Press. ISBN 0-485-93003-X.
• Dalley, Stephanie (1998), The sassanian period and early islam, c.AD 224-651 (англ.), Oxford University Press, с. 163—181, doi:10.1093/oso/9780198149460.003.0009, ISBN 978-0-19-814946-0
• Farber, Walter (1996). Review of Mesopotamian Protective Spirits: The Ritual Texts. Journal of the American Oriental Society. 116 (2): 263—265. doi:10.2307/605703. ISSN 0003-0279.
• Москаленко, М. Н. (1991). На ріках вавілонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини (укр.). Київ: Дніпро. ISBN 5-308-01112-5.
• Braun-Holzinger, E. A. (1987). «Löwenadler.» Reallexikon der Assyriologie 7/1–2: 94–7. Berlin.
• Мифологический словарь. — М.: «Советская энциклопедия», 1990.
• «Я открою тебе сокровенное слово…» литература Вавилонии и Ассирии, М., 1981
• «Когда Ану сотворил небо…» литература Ассирии и Вавилонии, М., 2000
• Крамер С. История начинается в Шумере: Пер. с англ.; комментарии В. К. Афанасьевой. — М.: Наука, Гл. ред. вост. лит., 1991.