Анжуан

Автономний острів Анжуан фр. Île Autonome d'Anjouan Ndzuwani
Прапор
Столиця	Муцамуду
Офіційні мови	Коморська мова Арабська мова Французька мова
Форма правління	Територіальна автономія з федеральною Президентською республікою
Площа
• Загалом	424 км²
Населення
• перепис 2003	259 100
• Густота	589,62/км²
Валюта	Коморський франк (KMF)
Часовий пояс	EAT (UTC+3)
• Літній час	(UTC+3)
Домен	.km
Телефонний код	+269
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Анжуан

Анжуан, також відомий як Ндзувані та Нзвані (фр. Anjouan, араб. أنجوان) — автономний острів в Індійському океані, який є складовою частиною Союзу Коморських Островів. Столиця — місто Муцамуду. Станом на 2025 рік, його населення становить приблизно 340—360 тис. чоловік. Загальна площа острова — 424 км².

Анжуан заслужив репутацію наймальовничішого, але водночас екологічно найвразливішого острова у складі Союзу Коморських Островів. Завдяки своїй унікальній трикутній формі та стрімкому рельєфу, Анжуан часто називають «високим островом». Його унікальні кліматичні умови перетворили острів на головний сільськогосподарський хаб країни та світову столицю парфумерних есенцій.

Анжуан входить до Коморських островів, що лежать у Мозамбіцькій протоці Індійського океану. На відміну від сусіднього острова Гранд-Комор, який є геологічно молодим і майже позбавленим річок, Анжуан значно старіший. Його вулканічні породи за мільйони років ерозії ущільнилися, що дозволило сформуватися розгалуженій гідрографічній сітці. Острів прорізаний численними стрімкими річками, глибокими ущелинами та видовищними водоспадами, такими як Татінга.

Максимальні температури на острові діапазоні від 27 до 32 °C цілий рік. Погода тепла і волога з грудня по квітень, трохи прохолодніша з травня по листопад.

Найвищою точкою острова є гора Нтінгі (1595 м), схили якої часто оповиті густими туманами. Тут збереглися залишки первісних туманних тропічних лісів. У цих високогірних екосистемах мешкають рідкісні ендеміки, зокрема крилан Лівінгстона (Pteropus livingstonii) — гігантський кажан із розмахом крил до 1,4 м, а також сплюшка анжуанська (Otus capnodes).

Поблизу острова у грудні 1952 року було спімайно другий в історії екземпляр риби латимерії, яка вважалася вимерлою^[1].

Анжуан має найвищу густоту населення на архіпелазі (понад 800 осіб/км²), що є одним із найвищих показників в Африці. Демографічний тиск призводить до значного екологічного навантаження, вирубки лісів (деревина потрібна для палива у дистиляторах іланг-ілангу). Як наслідок, десятки колись повноводних річок Анжуана вже повністю висохли, а гірські ґрунти страждають від сильної ерозії. Через брак економічних перспектив та земельний голод тисячі жителів Анжуана щороку намагаються нелегально дістатися на моторних човнах до сусіднього французького острова Майотта, що лежить за 70 км на південь.

Острів використовує національну валюту Коморських Островів Коморський франк, яка друкується Банком Франції та видається Центральним банком Коморських Островів.

Анжуан — це справжнє економічне серце Коморів. Економіка острова залежить від сільського господарства і суміжних галузей, в них працює понад 80 % робочої сили. Основним продуктом харчування острова є рис, більшість з якого імпортується. Завдяки вологому клімату та багатим на мінерали ґрунтам острів є ідеальним місцем для вирощування екзотичних культур. Саме тут зосереджені найбільші у світі плантації дерева іланг-іланг (Cananga odorata). Повітря острова буквально просякнуте його солодким, важким ароматом. Анжуан є основним експортером у світі олії іланг-ілангу, що є інгредієнтом для багатьох духів. Отримана методом дистиляції ефірна олія експортується до Франції для створення парфумів класу «люкс». Крім іланг-ілангу, Анжуан є великим виробником гвоздики та високоякісної ванілі сорту «Бурбон».

Острів має глибоке коріння арабської та суахілійської культури. Його головне місто та колишня столиця всього архіпелагу — Муцамуду — приваблює автентичною стародавньою архітектурою. Місцева Медіна, збудована у XVII столітті, є фортифікованим лабіринтом із вузьких вуличок, де височіють старовинні мечеті та високі кам'яні стіни, зведені свого часу для захисту від піратів.^[2]

12°15′ пд. ш. 44°25′ сх. д. / 12.250° пд. ш. 44.417° сх. д.