Анаколуф

Анаколу́ф (д.-грец. ἀνακόλουθον — «непослідовний», «неузгоджений») — синтаксична конструкція, у якій порушено очікувану граматичну або синтаксичну послідовність висловлювання. Анаколуф може виникати внаслідок зміни конструкції речення під час мовлення або використовуватися навмисно як стилістична фігура.

У спонтанному мовленні анаколуф може бути наслідком переривання або зміни задуму висловлювання. У художньому мовленні його можуть використовувати для відтворення особливостей усного мовлення, характеристики персонажа, створення експресивного або комічного ефекту.

Термін походить від давньогрецького д.-грец. ἀνακόλουθον, буквально — «непослідовний», «той, що не має продовження». У давній риториці анаколуф розглядали як порушення очікуваної синтаксичної конструкції.

Анаколуф виникає тоді, коли розпочата синтаксична конструкція змінюється або переривається, а її продовження не відповідає початковій структурі. Таке явище часто трапляється в усному мовленні, особливо під час спонтанного формулювання думки.

Анаколуф не обов'язково є помилкою. У нормативному мовленні ненавмисне порушення синтаксичної послідовності може бути наслідком незавершеності або перебудови висловлювання, тоді як у художньому тексті така конструкція може виконувати стилістичну функцію.

Як стилістична фігура анаколуф використовується для надання мовленню експресивності, відтворення особливостей живої розмовної мови або характеристики персонажа.

Наприклад, у комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» анаколуф використано для створення комічного ефекту та характеристики персонажа:

Жодна гімназистка не хотіла гуляти — Мазайло! За репетитора не брали — Мазайло! На службу не приймали — Мазайло! Од кохання відмовлялися — Мазайло! А він знову: «Вам чого? — питаю».

— Микола Куліш

У цьому прикладі синтаксична побудова висловлювання змінюється після його початку, що сприяє створенню розмовної та комічної інтонації.

Анаколуф може використовуватися і в поетичному мовленні для посилення експресії:

На рожево сміються таксі,
На чорняво ридають каштани.
Ще не всі, ще не всі, ще не всі
Відпекли недоспівані рани.

— Р. Скиба

Ще одним прикладом є рядок Тараса Шевченка:

Опухла дитина — голоднеє мре…

Анаколуф може використовуватися не лише в ліриці, а й в авторському мовленні, прозі, драматургії та інших видах художнього тексту.

• Амфіболія — неоднозначність висловлювання, пов'язана з можливістю його різного синтаксичного тлумачення.
• Солецизм — порушення мовної норми, зокрема синтаксичної, у висловлюванні.
• Еліпсис — пропуск елемента висловлювання, який можна відновити з контексту.
• Синтаксична неоднозначність — можливість різного синтаксичного тлумачення однієї мовної конструкції.

Анаколуф, амфіболія та солецизм можуть бути пов'язані з порушенням або особливостями синтаксичної побудови, однак позначають різні явища.

• Авторська глухота
• Амфіболія
• Солецизм
• Синтаксис
• Стилістичні фігури

• Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ: ВЦ «Академія», 2007.
• Анаколуф // Мала філологічна енциклопедія / укладачі: Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — Київ : Довіра, 2007. — 478 с. : іл. — ISBN 978-966-507-209-6.. — С. 20.
• Анаколуф // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 35. — ISBN 978-966-439-921-7.

• Поетичний словник Квятковського [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)