Аммонітяни

Аммонітяни
Названо на честь	Ben-Ammid
Столиця	Амман
Час/дата припинення існування	332 до н. е.
Аммонітяни у Вікісховищі

Аммонітяни (івр. עַמּוֹן, також аммоніти) — семітський народ, що у давнину жив на східному березі Йордану до меж Аравії (сучасна Йорданія). Їхнім головним містом був Раббат-Аммон (нині Амман), відомий грекам та римлянам під назвою Філадельфії. Біблія каже, що головним божеством аммонітян був Малк (Молох), якому приносились людські жертви.

Аммонітяни займали північ Центральне Трансйорданське плоскогір'я з 2-ї пол. II тисячоліття до н. е. до II ст.

Відповідно до Біблії аммонітяни винищили велетнів замзумімів та взяли їхню країну, на схід від Юдеї (5 М. 2:19-21), між річками Арноном та Явоком, й оселились на схід від Йордану та Мертвого моря до самої Аравії. Їхня столиця Равва (Равва Аммонітська), була розташована біля річки Явока.

Під час завоювання Ханаану ізраїльські племена, які вийшли з Єгипту, не стикались з аммонітянами, але ще раніше сусідні амореї забрали у них частину їхніх володінь до річки Явок, а євреї Мойсея, перемігши амореїв, заволоділи й колишніми аммонітськими містами, які серед інших були розподілені між трьома родинами. Це стало причиною ворожнечі та постійних сутичок, що упродовж століть існувала між євреями та аммонітянами. У тих сутичках аммонітяни завжди зазнавали поразки. Їх перемагали послідовно Їфтах (Суд. 11), Саул (1 Сам. 11), Давид (2 Сам. 10), Йосафат (2 Хр. 20) та Йотам (2 Хр. 27:5). Переможені аммонітяни сплачували данину переможцям, але остаточно не скорились та за нагоди намагались помститись.

У X ст. до н.е. Аммон визнав зверхність Новоассирійської імперії, почавши сплачувати останній данину^[1]. Разом з тим царем аммонітян ассирійці поставили Регоба, що заснував нову династію. 853 року до н.е. Бааша, цар Аммону, в союзі з Північноізраїльським і Арамським царствами брав участь у битві при Каркарі проти Ассирії. З цього часу царство зберігало незалежність від сусідів до панування царя Шенепа, який після поразки у 730-х роках спочатку визнав владу Юдейського царства, а потім Ассирії. Так, аммонітяни допомагали ассирійцям під час руйнування Ізраїльського царства (720 до н. е.) та халдеям під час знищення Юдейського царства (598 до н. е.) (2 Цар. 24:2). Коли Гедалія почав збирати навколо себе рештки розбитого народу, Бааліш, цар аммонітян, підіслав до того убивць (Єр. 40:14) та після скоєння убивства сховав їх у себе (Єр. 41:15). Далі, аммонітяни були серед ворожих народів, хто опирався реставрації Єрусалима (585 до н. е.) після повернення євреїв з Вавилона (Неем. 4:7) та бились з євреями ще за часів Макавеїв (1 Мак. 1:6).

Аммонітяни також згадуються ще у II столітті н. е. неодноразово у Мішні та у Юстина Мученика у його Dialogus cum Tryphone ludaeo (272); потім назва зникла з історії, а вже Ориген (Йов 1) позначав країну аммонітян загальною назвою — Аравія.

Аммонітяни спілкувались аммонітською мовою.

• «Біблійська енциклопедія» — ISBN 5-85524-022-3
• «Ілюстрований Біблійський словник» — (Ерік Нюстрем)

• Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)