YaChudo

Алі Шамхані

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Алі Шамхані
араб. علي شمخاني Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився29 вересня 1955 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ахваз, Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер28 лютого 2026[1][2] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Тегеран, Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
·авіаційний удар Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняІмамзаде Салех (Шеміран) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Імперська Держава Іран
 Іран Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьараби[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьінженер, політик, військовослужбовець Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materShahid Chamran University of Ahvazd, Shahid Chamran University of Ahvazd, AJA University of Command and Staffd і Supreme National Defense Universityd Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання моварабська, перська і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
УчасникІрано-іракська війна, Ірано-ізраїльська війна і Ізраїльсько-американські удари по Ірану Редагувати інформацію у Вікіданих
ПосадаМіністр оборони Ірануd, Secretary of the Supreme National Security Councild, Commander of the Islamic Revolutionary Guard Corps Navyd, Minister of Revolutionary Guardsd, заступник командувача Корпусу вартових Ісламської революціїd, Commander of the Islamic Revolutionary Guard Corps Ground Forced, член Ради доцільності Ірануd, Commander of the Iranian Navyd і директор Редагувати інформацію у Вікіданих
Військове званнявіцеадмірал Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяMojahedin of the Islamic Revolution Organizationd (1981) Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяшиїти Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (5 Редагувати інформацію у Вікіданих)Hossein Schamchanid Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Order of Fath, 1st class Order of Fath, 2nd class Орден короля Абдулазіза-аль-Сауда
IMDbID 14432144 Редагувати інформацію у Вікіданих

Алі Шамхані (перс. علی شمخانی, романіз. ʿAlī Shamkhānī; араб. علي شمخاني; нар. 29 вересня 1955 — 28 лютого 2026) — іранський військово-морський офіцер і політик, який обіймав посаду секретаря Вищої ради національної безпеки Ірану з 2013 по 2023 рік. Він був членом Ради доцільності Ірану та політичним радником Верховного лідера Ірану з травня 2023 року.

Раннє життя та освіта

Шамхані народився 29 вересня 1955 року в Ахвазі, Хузестан, Іран.[4] Його родина має іранське арабське походження.[5][6] До Іранської революції Шамхані був членом таємного ісламістського партизанського угруповання під назвою «Мансурун» (дослівно «Переможці»), яке брало участь у збройній боротьбі проти династії Пахлаві. Після революції він приєднався до ісламістських моджахедів Організації ісламської революції.[7] Він вивчав інженерію в Університеті Шахід Чамран в Ахвазі.[6]

Кар'єра

Шамхані поруч із головою зовнішньої політики ЄС Федерікою Могеріні у 2016 році
Шамхані з міністром закордонних справ Великої Британії Борисом Джонсоном 10 травня 2017 року

Шамхані служив командувачем військово-морських сил Корпусу вартових ісламської революції Ірану (КВІР) у званні контр-адмірала.[8] Пізніше він також командував військово-морськими силами Ірану «Артеш» на додаток до військово-морських сил КВІР.[9] У 1988 році його було призначено міністром Корпусу вартових ісламської революції.[10]

Він обіймав посаду міністра оборони та логістики Збройних сил з серпня 1997 року до серпня 2005 року в уряді Мохаммеда Хатамі.[11][12] Шамхані на цій посаді замінив Мостафа Мохаммед-Наджар. Шамхані також балотувався на посаду президента Ірану 2001 року, посівши третє місце.[13]

З 2005 по 2013 рік він був директором Центру стратегічних досліджень Збройних сил Ірану.[14][15] Він також був військовим радником Верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.[16][17]

10 вересня 2013 року президент Хасан Рухані призначив Шамхані секретарем Вищої ради національної безпеки (ВРНБ) Ірану.[17]

Після того, як 3 січня 2020 року внаслідок авіаудару США загинув керівник сил «Кудс» КВІР Касем Сулеймані під час його подорожі до Багдада, Ірак, Шамхані 6 січня заявив, що відповідь Ірану стане «історичним кошмаром» для США: «Навіть якщо найслабший із цих сценаріїв отримає консенсус, його реалізація може стати історичним кошмаром для американців... Усі сили опору дадуть відсіч», – сказав він інформаційному агентству Fars. SNSC оцінював 13 сценаріїв помсти.

На прес-конференції в Багдаді після зустрічі з іракськими політиками 7 березня 2020 року Шамхані сказав: «Сіоністи проти регіональної безпеки».

Шамхані пішов у відставку з посади головного чиновника служби безпеки країни у травні 2023 року. Газета «Нью-Йорк Таймс» повідомила, що іранський уряд звільнив Шамхані з посади чиновника національної безпеки після перевірки його тісних зв'язків із високопоставленим британським розвідником. Спекуляції щодо його відходу виникли в січні після того, як його колишнього союзника, ірано-британського політика та військового офіцера Алірезу Акбарі, стратили за шпигунство на користь Великої Британії.[18][19]

У червні 2023 року телеканал Iran International опублікував репортаж, що Шамхані був змушений піти у відставку після того, як стало відомо про його причетність як ключового члена урядового кола, пов'язаного з Наджі Шаріфі-Зіндашті, який нібито очолював картель, що займався викраденнями людей та торгівлею наркотиками у співпраці з КВІР.[20][21]

У 2025 році Шамхані керував переговорами між США та Іраном, спрямованими на досягнення мирної угоди з ядерної програми.[22]

Замах на вбивство

Шамхані був важко поранений 13 червня 2025 року внаслідок авіаудару під час серії ізраїльських атак по Ірану в червні 2025 року. Спочатку повідомлялося про його смерть через день, але пізніше було підтверджено, що він все ще живий у лікарні.[23][24]. Йому ампутували ліву ногу.[25]

Смерть

Загинув 28 лютого 2026 року внаслідок військової операції проти Ірану[26].

Примітки

  1. ↑ а б Iran Defense Council Secretary Ali Shamkhani killed
  2. ↑ а б J. P. Deuil, conseil provisoire, riposte... Après la mort du guide suprême Ali Khamenei, que va-t-il se passer en Iran ? // La Voix du Nord — Lille: 2026. — ISSN 0999-2189; 2491-3189
  3. ↑ علي شمخاني.. بين ساحات القتال ومراكز القرار السياسي — Al Jazeera English, 2026.
  4. ↑ Iran-related Designations and Updates | Office of Foreign Assets Control.
  5. ↑ Bar, Shmuel (2004). Iranian Defense Doctrine and Decision Making (PDF). Institute for Policy and Strategy. Архів оригіналу (PDF) за 2 квітня 2012. Процитовано 29 липня 2013.
  6. ↑ Antony Preston (Серпень 2001). Yards Compete for Denmark's Command and Support Vessels. Navy League of the United States. Архів оригіналу за 7 січня 2011. Процитовано 27 серпня 2013.
  7. ↑ Alfoneh, Ali (2013), Iran Unveiled: How the Revolutionary Guards Is Transforming Iran from Theocracy into Military Dictatorship, AEI Press, с. 10
  8. ↑ Zeb, Rizwan (12 лютого 2003). The emerging Indo-Iranian strategic alliance and Pakistan. CACI Analyst. Процитовано 21 серпня 2013.
  9. ↑ Rouhani's Cautious Pick For Defense Minister. 7 листопада 2017. Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 26 березня 2018.
  10. ↑ Rahnema, Ali (20 лютого 2013) [15 December 2008]. ii. Jamʿiyat-e Moʾtalefa and the Islamic Revolution. JAMʿIYAT-E MOʾTALEFA-YE ESLĀMI i. Hayʾathā-ye Moʾtalefa-ye Eslāmi 1963-79. Encyclopædia Iranica. Fasc. 5. Т. XIV. New York City: Bibliotheca Persica Press. с. 483—500. Процитовано 15 березня 2016.
  11. ↑ Bahman Baktiari (1996). Parliamentary Politics in Revolutionary Iran: The Institutionalization of Factional Politics. University Press of Florida. с. 157. ISBN 978-0-8130-1461-6. Процитовано 27 серпня 2013.
  12. ↑ Rachel Ingber (14 серпня 1997). Khatami's Cabinet Choices: On the Record. Архів оригіналу (Policy Watch 264) за 3 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2013.
  13. ↑ Sahliyeh, Emile (2002). The reforming elections in Iran, 2000–2001 (PDF). Electoral Studies. 21 (3): 526—533. doi:10.1016/s0261-3794(01)00041-5. Процитовано 21 серпня 2013.
  14. ↑ Iran to Down Other US Drones If Violations Continue. The Journal of Turkish Weekly. 16 грудня 2011. Архів оригіналу за 27 серпня 2013. Процитовано 27 серпня 2013.
  15. ↑ General Mohammad Salimi. Iran Briefing. 3 лютого 2011. Процитовано 17 лютого 2013.
  16. ↑ Jamil Theyabi (12 серпня 2008). The Iranian "Giant". Al Hayat. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2013.
  17. ↑ а б Rouhani Appointed Former Defense Minister as the Secretary of NSC. Nasim Online. 10 вересня 2013. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 10 вересня 2013.
  18. ↑ Iran's security chief Shamkhani replaced after almost 10 years. Aljazeera. 22 травня 2023.
  19. ↑ Long-time ally of Iran's supreme leader steps down as top security official. The Arab Weekly. 22 травня 2023.
  20. ↑ Observers Analyze Reported Appointment in Iran's Nuclear Talks. Iran International. 27 травня 2024.
  21. ↑ Iran Ex-Security Chief Got $3.5mn Per Year From IRGC-Backed Drug Lord. Iran International. 11 червня 2023.
  22. ↑ MacFarquhar, Neil (14 червня 2025). Will the U.S. and Iran Meet for More Nuclear Talks?. The New York Times.
  23. ↑ Iranian supreme leader's advisor Ali Shamkhani not dead. Intellinews. 16 червня 2025. Процитовано 16 червня 2025.
  24. ↑ Who were killed in Israel’s strikes on Iran?. Amu Tv. 16 червня 2025.
  25. ↑ Top Iranian official undergoes leg amputation after Israeli strike. Caliber. 16 червня 2025.
  26. ↑ Іран накрила «Епічна лють»: перші висновки військової операції США та Ізраїлю

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).