YaChudo

Альбрехт Гаштольд

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гаштольд.
Альбрехт Гаштольд
пол. Olbracht Gasztołd
лит. Albertas Goštautas
Альбрехт Гаштольд
Альбрехт Гаштольд
Альбрехт Гаштольд
Альбрехт Гаштольд
Герб Абданк
1508 — 1514
Попередник:Ян Глинський
Наступник:Станіслав Гаштольд
1514 — 1519
Попередник:Станіслав Глібович
Наступник:Станіслав Остик
1519 — 1522
Попередник:Григорій Остик
Наступник:Костянтин Острозький
1522 — 1539
Попередник:Миколай Радзивілл Амор
Наступник:Іван Глібович
1522 — 1539
Попередник:Миколай Радзивілл Амор
Наступник:Іван Глібович
1522 — 1539
Попередник:Марина Трабська
Наступник:Іван Гольшанський-Дубровицький
 
Народження:1455
Вільнюс
Смерть:1539
Вільнюс
Поховання:Собор Святих Станіслава і Владислава (Вільнюс), Вільнюс, Литва
Країна: Велике князівство Литовське Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід:Гаштольди
Батько:Мартин Гаштольд
Мати:Марина Трабська
Шлюб:Софія Верейська
Діти:Станіслав
CMNS: Альбрехт Гаштольд у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

А́льбрехт Гашто́льд (також Альберт, О́льбрахт; варіант прізвища — Гошто́вт, вересень 1455 — грудень 1539) — державний діяч Великого князівства Литовського, один з найвпливовіших людей свого часу. Представник роду Гаштольдів гербу Абданк.

У 1501 році дворянин великого литовського князя Александра, намісник новогрудський (1503—1506), підчаший великий литовський (1505—1509), воєвода новогрудський (1508—1514), полоцький (1514—1519), троцький (1519—1522) і віленський (з 1522), великий канцлер литовський (з 1522).

З 1513 року — староста більський, 1514 — мозирський, до 1533 — гродненський[1], прибл. з 1522 — остерський[2].

Біографія

Надгробок Альбрехта Гаштольда

Рано втратив батьків. Близько 1492 року навчався в Краківському університеті. У 1503 році брав участь в успішному поході на кримських татар. У 1505-му обороняв від татар Новогрудок. 1507-го під час війни з Великим князівством Московським очолив оборону Смоленська, брав участь у битві під Оршею[1].

Не підтримав заколот Глинських, але опинився за ґратами в лютому 1509[3] через інтриги Миколи Радзивілла «amor Poloniae». Був випущений у 1511 році. Супроводжував короля Сигізмунда І Старого на Віденський конгрес (1515). Брав участь у війні проти Московії 1512—1522, 29 липня 1518 р. військо під його командуванням розбило воєвод великого князя московського Васілія III біля Полоцька[1].

З початку 1520-х рр. займав вищі державні посади, що пояснюється смертю його ворога Миколи Радзивілла. Виступав проти унії Великого князівства Литовського з Королівством Польським, у 1522 році підтримав план королеви й великої княгині Бони Сфорци коронації Сигізмунда II Августа за життя його батька. Потім ворогував з Боною, яка хотіла забрати його помістя, гетьманом Констянтином Острозьким — прибічником унії з Польщею[1]. У 1525 році в листі до королеви оскаржував позиції Костянтина Острозького, що, однак, не зіпсувало взаємин останнього з Боною[4].

Підтримував добрі стосунки з герцогом Пруссії Альбрехтом Гогенцоллерном, листувався з ним про Франциска Скорину. У 1529 році одержав від папи римського графський титул, у 1530-му — титул «графа на Мурованих Гераненах» від імператора Карла V Габсбурга[1].

Брав участь в створенні Першого литовського статуту, зокрема, вніс в текст документа положення, за яким іноземцям заборонялось одержувати посади й купувати землі у Великому князівстві Литовському[5]. Зібрав велику бібліотеку, в якій, крім кириличних рукописів, зберігались книги польською, латиною та чеською мовами. Як остерський староста сприяв будівництву в місті замку у 1538 році.

Одружився із Софією — єдиною дочкою князя Василя Верейського. В них з'явився син Станіслав[1] — перший чоловік майбутньої королеви Польщі Варвари Радзивілл[6].

Від бабусі (по-матері) — княгині Марини, вдови князя Гольшанського-Трабського і дочки князя Дмитрія Друцького-Зубровицького, до 1495 года одержав землі останнього: Бихів і Тойманов на Дніпрі, Добосню в Бобруйському старостві (у бобруйській волості), маєтки на Київщині, можливо також Шклов[5]. Шлюб приніс йому замок Любеч, Воложин в Ошмянському повіті, Койданов, Радошковичі і Усу в Мінському повіті. Альбрехт купив, і одержав ще багато інших маєтків[1][5].

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Пазднякоў В. Гаштольд Албрэхт // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя у 3 т. — Мн. : Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 1: Абаленскі — Кадэнцыя. — С. 517. — ISBN 985-11-0314-4.
  2. ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 668
  3. ↑ Ostr // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 667. (пол.). — S. 669
  4. ↑ Zbysław Wojtkowiak. Ostrogski Konstanty Iwanowicz książę (ok. 1460—1530) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 488. (пол.)
  5. ↑ а б в Нарбут А. М. Гаштольды // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. — Т. 2: Беліцк — Гімн / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: Б. І. Сачанка (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — БелЭн, 1994. — С. 500.
  6. ↑ Gasztołdowie (01) [Архівовано 23 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

Посилання

Попередник
Ян Глинський 		Воєвода новогрудський
1508-1514 		Наступник
Станіслав Гаштольд
Попередник
Станіслав Глібович 		Воєвода полоцький
1514-1519 		Наступник
Станіслав Остик
Попередник
Григорій Остик 		Воєвода троцький
1519-1522 		Наступник
Костянтин Острозький
Попередник
Миколай Радзивілл Амор 		Воєвода віленський
1522-1539 		Наступник
Іван Глібович
Попередник
Миколай Радзивілл Амор 		Великий канцлер литовський
1522-1539 		Наступник
Іван Глібович
Попередник
Марина Трабська 		Староста остерський
1522-1539 		Наступник
Іван Гольшанський-Дубровицький

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).