Ален Сард

Ален Сард
Alain Sarde
Народився	28 березня 1952 (74 роки) Булонь-Біянкур
Національність	француз
Громадянство	Франція
Діяльність	кінопродюсер, актор
Роки діяльності	1974 - дотепер
Батьки	мати — Андре Габріель батько — Анрі Сард
Брати / сестри	Філіпп Сард
IMDb	ID 0764963
Нагороди та премії
Європейський кіноприз за найкращий фільм (Примара, 2010)

Ален Сард (фр. Alain Sarde нар. 28 березня 1952, Булонь-Біянкур, Франція) — французький кінопродюсер, актор. Він був продюсером усіх фільмів Жан-Люка Годара з 1979 року та довго співпрацював з такими режисерами, як Роман Поланський, Бертран Таверньє, Андре Тешіне, Жак Дуайон, Колін Серро та Ніколь Гарсія. Заснувавши Sara Films (1975) та Sarde Films (1983), у 1990 році він заснував продюсерську компанію "Фільми Алена Сарда" (фр. Les Films Alain Sarde), з якою також продюсував фільми міжнародних авторів, таких як «Малголланд Драйв» Девіда Лінча та «Віра Дрейк» Майка Лі.

Син антиквара Анрі Сарда та мецо-сопрано Паризької національної опери Андре Габріель (Саада)^[1], Ален Сард є братом композитора Філіпа Сарда.

Він розпочав свою кар'єру продюсера в 1974 році з фільму Марко Феррері «Не чіпайте білу жінку!». Цей фільм об'єднав двох суперзірок того часу, Катрін Деньов та Марчелло Мастроянні.^[2]. Він заснував свою першу продюсерську компанію Sara Films у 1975 році, а згодом продюсував фільми: «Мешканець» Романа Поланського, Бароко Андре Тешіне, Проста історія Клода Соте та «Розпещені діти» Бертрана Таверньє.

Разом зі своєю колегою Крістін Гозлан він продюсував понад 200 фільмів з численними режисерами, зокрема, Жан-Люка Годара (чиї фільми він продюсує з 1979 року), Жака Дуайона, Ніколь Гарсії, Колін Серро, Алена Корно, Філіпа Гарреля, Ксав'є Бовуа, Артюра Жоффе, Арно Деплешена та інших. Його останні постановки є результатом співпраці з Амосом Коллеком, Майком Лі, Еміром Кустуріцею та Девідом Лінчем.^{[джерело?]}

Заснувавши Sarde Films у 1983 році, він став партнером Canal+ у 1990 році та створив Les Films Alain Sarde, яку він продав StudioCanal у 2004 році. Les Films Alain Sarde, зокрема, керує Ciné Valse, компанією, яка продюсувала багато фільмів Бертрана Бліє у 1990-х роках. Зараз він є незалежним продюсером.^{[джерело?]}

Найбільшого свого успіху він досяг у 2002 році завдяки Роману Поланському, який отримав «Оскар» за найкращу режисуру та «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі. «Ален Сард, безсумнівно, найплідніший французький продюсер, але також найдискретніший та найпотаємніший. Майже двісті фільмів на його рахунку менш ніж за сорок років кар'єри», – писав кінокритик Серж Тубіана у 2009 році з нагоди ретроспективи його фільмів у Французькій сінематеці.^[3]

У 1990-х роках його звинуватили у сексуальному насильстві та зґвалтуванні кількох жінок, а також причетності до справи Брюмарка-Буржуа. У травні 2024 року дев'ять жінок дали свідчення проти нього щодо цих дій.^{[джерело?]}

У 1997 році Ален Сард став об'єктом розслідування щодо сексуального насильства.[5] Розслідування, проведене суддею-слідчим Фредеріком Нгуєном, показало, що продюсер мав кілька неоплачуваних сексуальних контактів з акторками-початківцями, які приходили до нього з професійних причин. В одному з них описується «кастинг», під час якого продюсер, описавши фільм, попросив її роздягнутися, щоб «він міг оцінити красу тіла», а потім «лягти на ліжко в спальні [...] він хотів зайнятися з [нею] сексом». Йому було офіційно пред'явлено звинувачення, і його тримали під вартою під час розслідування.^[4].

Через брак речових доказів примусу під час статевого акту, новий слідчий суддя не порушив звинувачення у зґвалтуванні та видав постанову про закриття справи проти продюсера у 1999 році. Жан-П'єр Буржуа, керівник міжнародної мережі проституції, який познайомив акторок з продюсером, був засуджений до п'яти років позбавлення волі.^{[джерело?]}

У травні 2024 року в журналі Elle дев'ять жінок звинуватили Алена Сарда у зґвалтуванні та сексуальному насильстві [8]. Події, за які не було подано жодної офіційної скарги, нібито відбулися між 1983 і 2003 роками.[9] Публічно свідчили три акторки: Лоранс Кордьє, Анн-Ліз Есме та Лоранс Кот.^[5]

• 2003 — Номінація на найкращий фільм, за фільм «Піаніст»

• 1985 — Номінація на найкращий фільм (не англійською мовою) за фільм «Неділя в селі»
• 1997 — Номінація на найкращий фільм (не англійською мовою) за фільм «Неллі та містер Арно»
• 2003 — Найкращий фільм за фільм «Піаніст»
• 2005 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Вера Дрейк»

• 2011 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Піаніст-привид»
• 2014 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Венера в хутрі»

• 1991 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Маленький злочинець»
• 1997 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Капітан Конан»
• 2002 — Номінація на найкращий фільм за фільм «Піаніст»
• 2010 — Найкращий фільм за фільм «Піаніст-привид»

• 1976 — Бароко / (Barocco)
• 1979 — Холлодні закуски / (Buffet froid)
• 1980 — Тиждень відпустки / (Une semaine de vacances)
• 1980 — Кожен сам за себе / (Sauve qui peut (la vie)
• 1981 — Готель «Америка» / (Hôtel des Amériques)
• 1981 — Дивна справа / (Une étrange affaire)
• 1981 — Вітчим / (Beau père)
• 1981 — Вибір зброї / (Le choix des armes)
• 1982 — Полярна зірка / (L’étoile du nord)
• 1982 — Пристрасть / (Passion)
• 1983 — Офіціанте ! / (Garçon !)
• 1983 — Ім'я Кармен / (Prénom Carmen)
• 1984 — Неділя на селі / (Un dimanche à la campagne)
• 1985 — Детектив / (Détective)
• 1985 — Шалене кохання / (L’amour braque)
• 1985 — Гарем / (Harem)
• 1985 — Наступного літа / (L’été prochain)
• 1986 — Одинак (Le Solitaire)
• 1986 — Шантажований – Таємнича фотографія / (Cours privé)
• 1987 — Якби сонце не повернулося / (Si le soleil ne revenait pas)
• 1989 — Мої ночі прекрасніші за ваші дні / (Mes nuits sont plus belles que vos jours)
• 1990 — Вихідні для двох / (Un week-end sur deux)
• 1992 — L.627 / (L.627)
• 1992 — Криза / (La Crise)
• 1993 — Моя улюблена пора року / (Ma saison préférée)
• 1994 — Дикі серця / (Les roseaux sauvages)
• 1995 — Неллі та пан Арно / (Nelly et Monsieur Arnaud)
• 1995 — Приманка / (L’appât)
• 1996 — Капітан Конан і вовки війни / (Capitaine Conan)
• 1996 — Моцарт назавжди / (For Ever Mozart)
• 1996 — Мій чоловік – Я зроблю все заради твоєї любові (Mon homme) – Режисер}} — Бертран Блієр
• 1996 — Зелена планета – Візит із космосу (La belle verte) – Режисер}} — Колін Серро [1]
• 1997 — Двоюрідний брат – Небезпечні знання / (Le cousin)
• 1998 — Аліса і Мартін / (Alice et Martin)
• 1998 — Вандомська площа / (Place Vendôme)
• 1999 — Августин, король кунг-фу (Augustin, roi you Kung-fu)
• 1999 — Це починається сьогодні (Ça commence aujourd’hui)
• 2000 — Код}} — невідомий (Невідомий код}} — Récit incomplet de divers voyages)
• 2000 — Дружина боса (Селон Матьє)
• 2001 — Бельфегор (Бельфегор, фантазія Лувру)
• 2001 — Малголленд Драйв (Mulholland Drive — Street of Darkness)
• 2001 — На хвалу кохання / (Éloge de l'amour)
• 2002 — Піаніст / ('Le Pianiste)
• 2002 — Супротивник / (L'Adversaire)
• 2002 — Через 18 років / (18 ans après)
• 2002 — Все або нічого / (All or Nothing)
• 2003 — Подив і тремтіння / (Stupeur et tremblements)
• 2003 — Маленька березова галявина / (La petite prairie aux bouleaux)
• 2003 — Наша музика / (Notre musique)
• 2004 — Життя як диво / (La vie est un miracle)
• 2004 — Занадто інтимні таємниці / (Confidences trop intimes)
• 2004 — Генезис / (Genesis)
• 2004 — Свята Лола / Holy Lola
• 2004 — Наша музика / (Notre musique)
• 2005 — Віра Дрейк / (Vera Drake)
• 2005 — Олівер Твіст / (Oliver Twist)
• 2010 — Примара / (The Ghost Writer)
• 2010 — Фільм Соціалізм / (Film socialisme)
• 2011 — Дочка копача криниць / (La fille du puisatier)
• 2013 — Венера в хутрі / (La vénus à la fourrure)
• 2014 — Прощай мово / (Adieu au langage)

• Ален Сард на сайті IMDb (англ.)