YaChudo

Адольф Штрекер

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

Адольф Штрекер
нім. Adolph Strecker Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 жовтня 1822[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дармштадт, Велике герцогство Гессенське[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер7 листопада 1871[1][2] (49 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Вюрцбург, Баварське королівство, Німецький Рейх[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняВелике герцогство Баденське Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велике герцогство Гессенське Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьхімік, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materГіссенський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьхімія[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладТюбінгенський університет
JMU
Університет Осло
Гіссенський університет
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникЮстус фон Лібіх Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомі учніGeorg Zehfussd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГеттінгенська академія наук
Королівське фізіографічне товариство в Лунді
Баварська академія наук
 Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зLina Streckerd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиBertha Streckerd
Hugo Streckerd
Natalie Streckerd
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

honorary member of the Physics Association (Frankfurt am Main, Germany)d (1857)

Адольф Штрекер (нім. Adolph Friedrich Ludwig Strecker; 21 жовтня 1822, Дармштадт — 7 листопада 1871, Вюрцбург) — німецький хімік-органік.

Біографія

Адольф Штрекер навчався в Гіссенський університет, який закінчив в (1842); працював учителем у гімназії Дармштадта. В 1846 повернувся до Гіссенського університету де працював асистентом Ю. Лібіха, там і захистив докторську дисертацію (1848). З 1851 — професор університету в Крістіанії (нині Осло), з 1860 — Тюбінгенського, з 1871 — Вюрцбурзького університету.

Наукова робота

Більшість робіт присвячені синтезу та дослідженню природних органічних сполук. Виділив (1848) з жовчі таурохолеву кислоту та таурин. Запропонував (1850) спосіб отримання α-амінокислот з альдегідів, синильної кислоти та аміаку (реакція Штреккера), отримав молочну кислоту з аланіну та гліколеву кислоту з глікоколю [5] і показав, що при дії азотистої кислоти на амінокислоти утворюються гідрокислоти. Отримав амідини (1857) нагріванням амідів у струмі хлороводню [6] і гуанідин (1861) дією бертолетової солі та соляної кислоти на гуанін. Розробив (1868) метод отримання алкансульфокислот алкілуванням сульфітів алкілгалогенідами (Штреккерівське алкіловане сульфітів).

В 1859 опублікував роботу «Теорія і практика визначення атомних ваг» [7], в якій детально розробив диференціальну систему хімічних елементів, що описує закономірності у зміні їх атомних мас. Ідею диференціальної систематизації, засновану на наявності у хімічних елементів співвідношень, подібних до тих, що виявляються в гомологічних рядах органічних сполук, запропонували М.М. Петтенкофер (1850) та Ж. Б. Дюма (1851). Зазначені Штрекер закономірності у зміні атомних мас стали важливою передумовою для створення періодичної системи хімічних елементів [8].

Автор неодноразово перевидаваних підручників "Kurzes Lehrbuch der Chemie" (1851) і "Kurzes Lehrbuch der Organischen Chemie" (1853).

Примітки

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117312940 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  3. ↑ а б Штреккер Адольф Фридрих Людвиг // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  5. ↑ Strecker A. Ueber die künstliche Bildung der Milchsäure und einen neuen, dem Glycocoll homologen Körper // Liebigs Annalen der Chemie. 1850. B. 75. H. 1. S. 27.
  6. ↑ Джуа М. История химии — М.: Мир, 1966. — С. 345
  7. ↑ Strecker A. Theorien und Experimente zur Bestimmung der Atomgewichte der Elemente — Braunschweig: Friedrich Vieweg und Sohn, 1859.
  8. ↑ Cassebaum H. Die Stellung der Arbeiten von J. B. Dumas (1800—1884) und A. Strecker (1822—1871) in der Entwicklung des Periodensystems — NTM, Schriftenreihe für Geschichte der Naturwissenschaften, Technik und Medizin, Leipzig, 1971. Bd. 8. S. 46—57.

Література

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).