Адольф Абіхт
| Адольф Абіхт | |
|---|---|
| лит. Adolfas Abichtas | |
 | |
| Народився | 1793[1][2][…]  Ерланген, Середня Франконія, Баварське королівство, Баварський округ, Священна Римська імперія |
| Помер | 14 (26) серпня 1860[1] або 3 серпня 1860[4] Вільнюс, Російська імперія |
| Діяльність | лікар, патологоанатом, викладач університету |
| Alma mater | Вільнюський університет |
| Галузь | медицина |
| Заклад | Віленський університет, Віленська медико-хірургічна академія |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медицини |
| Батько | Йоганн Генріх Абіхт |
| Діти | Генрік Абіхт |
 Адольф Абіхт у Вікісховищі | |
А́дольф А́біхт (Адольф Іванович Абіхт, нім. Adolf Abicht, лит. Adolfas Abichtas; 1793, Ерланген — 1860, Вільно) — литовський медик, професор патології Віленського університету, завідувач кафедри загальної терапії Віленської медико-хірургічної академії.
Біографія
Син філософа Йоганна Абіхта, професора логіки і метафізики у Віленському університеті. Закінчив Віленський університет (1810). Магістр філософії (1811), доктор медицини (1815). У 1820 році був на три роки відправлений за кордон для самовдосконалення. Подорожував по Німеччині і Франції, слухав лекції у Відні та в Парижі. У 1824—1832 роках читав у Віленському університеті курс загальної патології. У 1827 році призначений ординарним професором.
Після ліквідації Віленського університету (1832) деякий час займався лікарською практикою[5] і викладав у Віленскій медико-хірургічній академії. У 1837—1841 роках займав у академії кафедру загальної терапії. Після ліквідації медико-хірургічної академії займався лікарською практикою. У 1851 році вивчав мінеральні води Бірштан і установив їх придатність для лікування багатьох хвороб[6].
Випущений ним у Вільно підручник латинською мовою з внутрішніх хвороб довгий час залишався основним навчальним посібником.
Син Абіхта Генрік став революціонером і був розстріляний під час придушення Польського повстання 1863 року.
Примітки
- ↑ а б Абихт, Адольф Иванович // Русский биографический словарь. — СПб: Русское историческое общество, 1896. — Т. 1. — С. 7.
- ↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- ↑ Biblioteka Narodowa
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #116003391 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Albinas Kazlauskas. Kad graži praeitis dabarčiai bylotų. Архів оригіналу за 9 лютого 2008. Процитовано 16 вересня 2014.
- ↑ Rūta Stankevičiūtė. Lietuviškas mineralinis vanduo neturi konkurentų. Vilniaus diena. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 16 вересня 2014.
Література
- Мысліцелі i асветниікі Беларусі. Энцыклапедычны даведнік. Мінск: Беларуская энцыклапедыя, 1995. ISBN 985-11-0016-1. С. 338.(біл.)
Посилання
- Vidaus ligų pagrindų ir slaugos katedra(лит.)
- Abichtas, Adolfas [Архівовано 26 липня 2014 у Wayback Machine.](лит.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).