Абель Деко
| Абель Деко | |
|---|---|
фр. Abel Decaux  | |
 | |
| Народився | 11 лютого 1869[2][3] Оффе |
| Помер | 19 березня 1943[1][2][…] (74 роки) Париж[4] |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | органіст, композитор, музичний педагог |
| Alma mater | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Теодор Дюбуа |
| Відомі учні | Jesús Guridid, Omer Létourneaud і Edward Shippen Barnesd |
| Знання мов | французька |
| Заклад | Істменівська школа музикиd |
| Напрямок | класична музика |
| Жанр | класична музика |
| Нагороди |  |
Абель-Марі Алексіс Деко (11 лютого 1869 — 19 березня 1943) — французький органіст, композитор і педагог, найбільш відомий своєю фортепіанною сюїтою Clairs de lune, однією з найперших п'єс додекафонії.
Учень Теодора Дюбуа, Жуля Массне та Шарля-Марі Відора, зокрема, був титулярним органістом великого органу базиліки Сакре-Кер. За життя Деко був більш відомий як гравець і професор, ніж як композитор.
У народі його називають «французьким Шенбергом».
Примітки
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1018686282 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
Література і джерела
- Dictionnaire de la Musique française, Larousse, 1988.
- Dictionnaire de la Musique, Marc Honegger, Bordas.
- Dictionnaire de la musique contemporaine, Claude Rostand, Larousse.
- Pierre Guillot (dir.), Bruxelles, Mardaga, 2003 (ISBN 978-2-87009-840-0)
- Déodat de Séverac et Pierre Guillot (éditeur scientifique), Sprimont, Mardaga, 2002 (ISBN 2-87009-779-4)
- (en) Stanley Sadie (dir.), vol. 5, Oxford, Oxford University Press
- (en) Baker's Biographical Dictionary of Musicians, 7th edition.
- Guide de la musique de piano, Fayard.
- Guide de la musique d'orgue, Fayard.
- Gisèle Brelet, « », RMS (revue musicale suisse), May/June 1961
- Éliane Lejeune-Bonnier, "Abel Decaux", L'Orgue, no 210, 1989
- Henri Gagnebin, « Grands Organistes que j'ai connus : A. Decaux, un professeur admirable », L'Orgue, no 129, 1969
- Daniel Roth, « Le Grand Orgue du Sacré-Cœur de Montmartre à Paris », La flûte harmonique « numéro spécial », 1985
- Michel Fleury, « Abel Decaux, un Schönberg français ? », La Lettre du Musicien, no 4 « supplément piano hors série », août 1990
- Henry-Abel Simon, Annuaire Général de la Musique, 1888
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).