YaChudo

Абелсоніт

Переглядів: 0. Оновлено 08.11.2026.

Абелсоніт
Загальні відомості
Статус IMAзатверджений (А)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
IMA-номерIMA1975-013 Редагувати інформацію у Вікіданих
АбревіатураAbl[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Хімічна формулаNiC₃₁H₃₂N₄[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Nickel-Strunz 1010.CA.20[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Dana 850.4.9.1 Редагувати інформацію у Вікіданих
Ідентифікація
Сингоніятриклінна сингонія[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вид симетріїтриклінна-моноедричнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Просторова групакристалографічна група 1[6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Твердість2,5[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Колір рисирожевий Редагувати інформацію у Вікіданих
Інші характеристики
Названо на честьФилип Гауґе Абельсон[5][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Абелсоніт у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Абелсоніт[9] — нікель-порфіриновий мінерал з хімічною формулою C31H32N4Ni. Він був відкритий в 1969 році в американському штаті Юта і описаний в 1975 році. Мінерал названий на честь геохіміка Філіпа Х. Абельсона. Це єдиний відомий кристалічний геопорфірин (петропорфірин).

Опис

Абелсоніт напівпрозорий і має рожево-фіолетовий, темно-сірувато-фіолетовий, блідо-пурпурно-червоний або червонувато-коричневий колір.[10] Мінерал зустрічається у вигляді тонких пластин або пластинок або дрібних агрегатів до 1 см.[10] Мінерал розчинний у бензені та ацетоні та нерозчинний у воді, розведеній соляній та розведеній азотній кислотах.[11]

Прояви і утворення

Мінерал відомий лише за знахідкою з формації Грін-Рівер,[12] в басейні Юїнта в Юті з моменту його відкриття, та з басейну Пайсенс в Колорадо з 1985 року.[12] Абелсоніт зустрічається в асоціаціях з альбітом, анальцимом, доломітом, слюдою, ортоклазом, піритом і кварцом.[10]

Абелсоніт — це вторинний мінерал, який утворився в тріщинах, пустотах і шарах горючих сланців.[10][12] Мінерал, ймовірно, утворився в результаті діагенезу хлорофілу, ймовірно, хлорофілу a, який транспортувався у вигляді водного розчину у сприятливе геологічне середовище.[12][13] Альтернативним джерелом є метаногени археїва, де близька сполука використовується в кофакторі F430, критичному для виробництва метану.

У 2003 році вперше абелсоніт був синтезований.[14]

Структура

Будова абелсоніта

У 1989 році абелсоніт був єдиним відомим геопорфірином, який мав кристалічну структуру.[12] Більшість геопорфіринів зустрічаються у вигляді серії гомологів, що охоплюють широкий діапазон чисел вуглецю.[12] Порфірин, який містить абелсоніт, поширений, але зазвичай він не зустрічається окремо від інших порфіринів.[15]

Мінерал являє собою деоксофілоеритроетіопорфірин (DPEP), з нікелем, що займає центр порфіринового кільця. Більша частина мінералу складається з C31 порфірину з невеликою кількістю C30 норізомеру.[16] Мінерал кристалізується в триклінній кристалічній системі.[10]

Історія

Мінерал вперше був помічений у 1969 році у зразку керна, виготовленому Western Oil Shale Corporation в окрузі Юїнта, штат Юта.[17] Його було описано в 1975 році в журналі Geological Society of America Abstracts with Programs.[18] Мінерал був названий на честь Філіпа Х. Абельсона (1913—2004), давнього редактора журналу Science[12] за його доробок у органічній геохімії.[19]

Типові зразки зберігаються в Музеї природознавства в Лондоні та Національному музеї природознавства у Вашингтоні, округ Колумбія.[10]

Див. також

Примітки

  1. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. ↑ Milton C., Dwornik E. J., Finkelman R. B. et al. Abelsonite, nickel porphyrin, a new mineral from the Green River Formation, Utah // Am. Mineral. / P. B. Tomascak, F. Nestola — Mineralogical Society of America, 1978. — Vol. 63. — P. 930–937. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM-2019-
  3. ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (December 2014) — 2014.
  5. ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  6. ↑ а б mineralienatlas.de
  7. ↑ (unspecified title) — ISBN 978-3-921656-83-9
  8. ↑ Senning A. Elsevier's dictionary of chemoetymology: The Whys and Whences of Chemical Nomenclature and Terminology — Elsevier, 2007. — ISBN 978-0-444-52239-9
  9. ↑ Г. Кульчицька, Д. Черниш, Л. Сєтая. Українська номенклатура мінералів / відп. ред. О. Пономаренко. — К. : Академперіодика, 2022. — С. 11. — ISBN 978-966-360-463-3.
  10. ↑ а б в г д е . Chantilly, VA. {{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  11. ↑ Milton та ін., 1978, с. 932.
  12. ↑ а б в г д е ж Mason, Trudell та Branthaver, 1989, с. 585.
  13. ↑ Mason, Trudell та Branthaver, 1989, с. 594.
  14. ↑ Zhang та Lash, 2003, с. 7253.
  15. ↑ Mason, Trudell та Branthaver, 1989, с. 593.
  16. ↑ Storm та ін., 1984, с. 1075.
  17. ↑ Milton та ін., 1978, с. 930—931.
  18. ↑ Fleischer, Michael (Травень–червень 1976). New Mineral Names (PDF). American Mineralogist. 61 (5—6): 502.
  19. ↑ Milton та ін., 1978, с. 931.

Бібліографія

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).