Чеченська Республіка Ічкерія

Чеченська Республіка Ічкерія чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь рос. Чеченская Республика Ичкерия
Прапор Герб
Девіз: (чеч. «Ӏ Marşo ya joƶalla!») (укр. «Свобода або смерть!»)
Гімн: Marşo ya Joƶalla!
Чеченська Республіка Ічкерія на мапі світу
Столиця	Джохар (Грозний) 43°24′ пн. ш. 45°43′ сх. д. / 43.400° пн. ш. 45.717° сх. д.
Офіційні мови	чеченська мова та російська мова
Релігія	Світська держава (1991-1996) Іслам (З 1996)
Форма правління	змішана республіка (де-юре) уряд у вигнанні (де-факто)
• Голова Кабінету Міністрів	Ахмед Закаєв
• Голова Президії Уряду	Ах'яд Ідігов
Незалежність	6 вересня 1991 (від СРСР)
Площа
• Загалом	17 300[1] км²
Населення
• перепис 2022	1 516 387 осіб
• Густота	93,77 осіб/км²
Валюта	чеченський нахар,[2] радянський карбованець, російський рубль[3] (Класифікація валют (ISO 4217))
Часовий пояс	CET (UTC+3)
Домен	-

Чече́нська Респу́бліка Ічке́рія, ЧРІ (чеч. Noxçiyn Pachhalq Noxçiyçö, Нохчийн Пачхьалкх Нохчийчоь; до 1993 — Чеченська Республіка Нохчі–Чо або Чеченська Республіка) — колишня невизнана держава на Кавказі. Існувала після розпаду СРСР на частині колишньої території Чечено-Інгуської АРСР. ЧРІ була ліквідована російською владою 2000 року після Другої російсько-чеченської війни.

10 жовтня 2007 президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ й перетворення її на «Вілаят Нохчійчо Імарату Кавказ», що призвело до конфлікту з представником ЧРІ у вигнанні Ахмедом Закаєвим. Російська влада називає лідерів ЧРІ терористами.

Проголошення суверенітету ЧРІ стало приводом затяжного військового конфлікту, основні баталії котрого припали на першу та другу чеченські війни між РФ і борцями за незалежність Чечні. Ці війни викликали зростання напруженості і військові конфлікти на всьому Північному Кавказу.

У жовтні 2022 Верховна Рада України проголосувала за визнання Чеченської Республіки Ічкерія тимчасово окупованою Росією^[4][5].

До складу Російської імперії територія сучасної Чечні ввійшла 1859 року після 50-річної колоніальної війни. 1860 року за указом російського імператора Олександра ІІ у завойованих землях Північно-Східного Кавказу створили Терську область, до складу якої, зокрема, ввійшли Чеченський, Ічкерійський, Інгуський і Нагорний округи. У березні 1920 р. Терська область була розформована новою більшовицькою владою, а Чеченський (об'єднаний з Ічкерійським) і Інгуський (об'єднаний з Нагорним) округи стали самостійними територіальними утвореннями.

20 січня 1921 року Чечня й Інгушетія разом з Карачаєво-Черкесією, Кабардино-Балкарією і Північною Осетією ввійшли в новостворену Горську АРСР.

30 листопада 1922 року з Горської АРСР була виділена Чеченська автономна область, а 7 листопада 1924 року й сама Горська АРСР була ліквідована.

• 1934 — створення Чечено-Інгуської автономної області (з 1936 АРСР).
• 1944 — депортація чеченців і інгушів переважно в Казахстан і Киргизстан за обвинуваченням у пособництві німецьким окупантам (хоча більшу частину ЧІАРСР німці не змогли окупувати). ЧІАРСР ліквідовано, частину її території приєднано до Дагестанської АРСР і Грузинської РСР, а на решті території утворено Грозненську область.
• 1957 — відновлення ЧІАРСР після повернення чеченців і інгушів із заслання.
• 1990 — прийняття Декларації про державний суверенітет Чечено-Інгушетії Верховною Радою ЧІАРСР.^[6]
• 1991 — проголошено фактично незалежну (хоч і ніким не визнану) Чеченську Республіку (згодом Чеченська Республіка Ічкерія) на чолі з президентом (1991–1996) Джохаром Дудаєвим, відділення її від Інгушетії, яка залишилася в складі Російської Федерації.
• Грудень 1994 — початок Першої чеченської війни, у ході якої РФ намагалася відновити контроль над Чечнею. Створено проросійський уряд на чолі з Доку Завгаєвим, у травні 1996 року вбитий Джохар Дудаєв. Але у серпні чеченські партизани заволоділи містами Грозний (Джохар-Кала) і Гудермес, після чого (1997) між Ічкерією та федеральним керівництвом РФ були підписані Хасав'юртівські угоди, якими де-факто визнано незалежність ЧРІ, а з її території виведено російські війська.
• 1997 — президентом ЧРІ обраний Аслан Масхадов. Між чеченськими польовими командирами починаються конфлікти (Міжвоєнна криза в Чечні).
• 1999 — після серії таємничих вибухів у житлових будинках багатьох міст Росії почалася Друга чеченська війна, федеральні сили відновили контроль над більшою частиною території Чечні, главою проросійської адміністрації був призначений Ахмат Кадиров.
• 2002 — російськими спецслужбами отруєно Генерала збройних сил Чеченської Республіки ібн аль-Хаттаба.
• 2004 — після загибелі Ахмата Кадирова внаслідок терористичного акту новим президентом Чеченської Республіки став Алу Алханов.
• 2007 — після відставки Алу Алханова президентом (з 2010 року — главою) Чечні став Рамзан Кадиров, син Ахмата.

18 жовтня 2022 року Україна визнала Чечню як окуповану Росією і не визнає керівництво Рамзана Кадирова^[7][8].

Чеченська Республіка Ічкерія визнана лише однією державою-членом ООН — Україною. 16 січня 2000 року було відкрито представництво Чеченської Республіки Ічкерія в частково визнаному Ісламському Еміраті Афганістан^[9]. В 1997 році президент Росії Борис Єльцин підписав з президентом ЧРІ Асланом Масхадовим «Договір про мир і принципи відносин між РФ та ЧРІ». На території Грузії деякий час функціонувало представництво ЧРІ, що не мало легального статусу, оскільки Грузія не оформлювала правових документів з цього приводу ані з Росією, ані з Ічкерією^[10]. Попри пропозиції легалізувати це представництво^[11], незалежність ЧРІ так і не була визнана Грузією^[12].

11 липня 2022 року народні депутати ВРУ Олексій Гончаренко та Муса Магомедов зареєстрували проєкт постанови про визнання державного суверенітету Чеченської Республіки Ічкерія^[13]. 18 жовтня 2022 року ВРУ визнала державний суверенітет Чеченської Республіки Ічкерія.^[14]

Конституцію ЧРІ було прийнято парламентом республіки 2 березня 1992, що скасувало дію конституції Чечено-Інгушської АРСР 1978^[15]. В 1996 та 1997 роках в неї вносилися зміни та доповнення.

Головою Чеченської Республіки Ічкерія був президент, якого обирають на загальних виборах терміном на 5 років. Президент був найвищою посадовою особою, верховним головнокомандувачем Збройними Силами, главою виконавчої влади, а також формував Кабінет міністрів (уряд) і Вищу Президентську Раду, призначав і звільняв керівників міністерств і відомств, надавав військові звання і державні нагороди, керував зовнішньою і внутрішньою політикою республіки^[16]

Віцепрезидент ЧРІ був заступником і першим наступником президента, що заміняв останнього у разі тимчасової втрати працездатності або хвороби.^[16] При президенті ЧРІ також було створено Адміністрацію Президента, Вищу Президентську Раду та Раду безпеки^[16].

• Джохар Дудаєв 1991—1996
• Зелімхан Яндарбієв 1996—1997
• Аслан Масхадов 1997—2005
• Абдул-Халім Садулаєв (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2005—2006
• Доку Умаров (призначений Державним Комітетом Оборони «Маджлісуль Шура» Ічкерії) 2006—2007

Востаннє Кабінет міністрів було сформовано Парламентом ЧРІ на початку 1997^[16]. Уряд очолював Глава Кабінету міністрів Аслан Масхадов.

Після того, як Доку Умаров оголосив себе еміром Імарату Кавказ (чим де-факто склав з себе обов'язки президента ЧРІ) вищою посадовою особою Ічкерії став прем'єр-міністр (голова уряду в екзилі) Ахмед Закаєв.

У грудні 2022 року Інал Шеріп призначений міністром закордонних справ Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні^[17].

Найвищим органом законодавчої влади був Парламент, склад якого обирали громадяни ЧРІ терміном на 5 років. Вибори проводили за мажоритарною системою^[16]. Парламент затверджував Конституцію і закони, склад Кабінету міністрів, членів Конституційного, Верховного та Арбітражного суду, а також суддів міст і районів. Парламент також призначав Генерального прокурора і контролював роботу органів виконавчої влади.^[16]

З 1991 по 1996 роки в республіці зберігалася світська судова система, що залишилася ще з радянських часів. Навесні 1995 за указом Дудаєва в республіці вперше з'являються шаріатські суди, а з 1996 світські суди було офіційно скасовано і з 1997 їх повністю замінили шаріатські. Головним судовим органом був Верховний шаріатський суд Чеченської Республіки Ічкерія^[16].

Спеціальна служба, відповідальна за безпеку і контррозвідку іменувалася Департаментом державної безпеки (ДДБ ЧРІ). Існувало також Міністерство шаріатського державної безпеки (МШГБ).

Військові формування Чеченської Республіки Ічкерії, що існували у 1991-2007 роках. Брали участь в першій та другій російсько-чеченських війнах.

15 жовтня 2022 року були офіційно відроджені в Україні під час відбиття російського вторгнення урядом Ічкерії (в екзилі)^[18][19].

Після закінчення першої чеченської кампанії в серпні 1996, в ЧРІ відбулася зміна керівників місцевих органів влади: глав адміністрацій районів, міст і сіл. Прихильників проросійської адміністрації Докку Завгаєва було усунуто. Механізм зміни влади на місцях був досить простий: загін входив у місто чи село та оголошував про усунення представників проросійського уряду. Головою адміністрації призначали командира загону або когось із його родичів або прихильників. Так, у населених пунктах Шалі, Аргун, Ведено, Курчалой, Бамут, Зандак та деяких інших владу здійснювали безпосередньо польові командири загонів, виведених із Грозного в кінці серпня^[16].

Правоохоронними органами ЧРІ вважалися^[16]:

• Міністерство внутрішніх справ (МВС);
• Національна служба безпеки (НСБ);
• Генеральна прокуратура;
• Антитерористичний центр при президенті ЧРІ;
• Деякі спеціальні правоохоронні органи та підрозділи.

Поза тим, що де-юре Ічкерія була світською державою, їй закидали суперечність деяких законів щодо конституції, фактичне домінування шаріатських законів та правовий хаос. Зокрема начальник Управління з нагляду за виконанням законів на території Чечні Головного управління прокуратури РФ на Північному Кавказі Ігор Кисельов в інтерв'ю «Російській газеті» сказав таке: «У переважній більшості своїх положень [Кримінальний] кодекс суперечить навіть проголошеній Конституції Ічкерії. За цим документом, як покарання застосовують смертну кару шляхом відсікання голови, забивання камінням або таким же шляхом, яким злочинець позбавив життя свою жертву.»^[20].

Відсутність правового порядку всередині республіки відзначав колишній міністр внутрішніх справ Ічкерії Казбек Махашев: «Фактично в республіці напередодні війни з Росією панував правовий хаос, владу захопили озброєні групи, чинний президент Аслан Масхадов не впливав на ситуацію. (…) За конституцією Ічкерія була світською республікою, а фактично насаджувалася шаріатська форма правління»^[21].

Політика репресій

Відомі випадки, коли бойовики проводили політику репресій по відношенню до зв'язнослужителів і парафіян православних церков Чечні. Так, в різний час ними були викрадені настоятелі храму Михайла Архангела в Грозному: Анатолій (Чистоусов), Євфимій (Біломісний) і Захарія (Ямпільський).

6 жовтня 2007 самопроголошений президент ЧРІ Доку Умаров оголосив про скасування ЧРІ й проголосив утворення Кавказького Емірату. У своєму зверненні Умаров проголосив себе «аміром моджахедів Кавказу», «ватажком Джихаду», а також «єдиною законною владою на всіх територіях, де є моджахеди».^[22] Через кілька днів він оформив свої рішення указами («Омранами»):

• Омран № 1 «Про створення Імарату Кавказ»^[23]
• Омран № 4 «Про перетворення Чеченської Республіки Ічкерія у Вілаят Нохчійчо (Ічкерія) Імарату Кавказ»^[24].

Обидва омрани датовані 10 жовтня 2007 року.

При цьому він відрікся від «конституції» ЧРІ 1992 року — «закону Тагуті», у якому йшлося, що «Народ Чеченської Республіки Ічкерія є єдиним джерелом всієї влади в державі» і оголосив єдиним джерелом влади не народ, а Аллаха^[25].

Ці рішення призвели до розколу серед чеченського визвольного руху: Ахмед Закаєв оголосив себе «прем'єр-міністром Ічкерії» в результаті «телефонного голосування»^[26], що призвело до «внутрішніх розслідувань»^[27]; головою парламенту ЧРІ Закаєв оголосив Жаллоуді Сараляпова, зазначивши, що «21 з 41 обраних» «парламентаріїв» перебувають в Європі.

У Європі існує і ще один альтернативний парламент Ічкерії, на чолі з Апті Шахгірієвим, який обрав прем'єр-міністром Ахмеда Хусіханова і порушив кримінальну справу проти закаєвского Сараляпова «за незаконну діяльність».

Ситуація з парламентом Ічкерії заплутана^[28], а Закаєву, на інформаційних сайтах Емірату Кавказ, повісили ярлик «Прем'єр Євроічкерії».

• Чечня
• Kavkaz Center
• Батальйон імені Джохара Дудаєва
• Міжнародне визнання Чеченської Республіки Ічкерія
• Форум Вільних Народів Постросії

• Historical and cultural heritage of Chechens [Архівовано 1 жовтня 2009 у Wayback Machine.] — міжнародний історико-культурний чеченський фонд. (рос.) (фр.)