Іршанськ

селище Іршанськ
Герб Іршанська Прапор Іршанська
Знак на в'їзді до Іршанська
Країна	Україна
Область	Житомирська область
Район	Коростенський район
Тер. громада	Іршанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA18060070010083059
Облікова картка	смт Іршанськ
Основні дані
Засновано	5 серпня 1960
Статус	із 2024 року
Площа	3,83 км²
Населення	▼ 6667 (31.05.2021)[1]
Густота	1754 осіб/км²;
Поштовий індекс	12110
Телефонний код	+380 4145
Географічні координати	50°44′38.731″ пн. ш. 28°43′23.743″ сх. д. / 50.74409194° пн. ш. 28.72326194° сх. д.
Водойма	р. Ірша
Відстань
Найближча залізнична станція:	Нова Борова
До райцентру:
- автошляхами:	32 км
До обл. центру:
- залізницею:	69 км
- автошляхами:	75 км
Селищна влада
Адреса	12110, Житомирська обл., Коростенський р-н, с-ще Іршанськ, вул. Гулія, 7
Голова селищної ради	Сахненко Сергій Петрович
Вебсторінка	Іршанська селищна рада
Карта
Іршанськ
Іршанськ
Іршанськ у Вікісховищі

Ірша́нськ — селище в Україні, центр Іршанської селищної територіальної громади Коростенського району Житомирської області. Розташоване біля річки Ірші. Населення становить 6346 осіб (станом на 1 січня 2022 року)^[2]. Площа -— 14,76 км². Статус селища міського типу з 1963 року.

Іршанськ названий на честь річки Ірша, що протікає біля селища. Назву самої річки пов'язують з відтінком води («іржа»), яка має рудий колір через поклади ільменіту в річці. З плином часу звук «ж» трансформувався в «ш» і назва набула сучасного вигляду. Друга версія походження назви річки Ірша походить від язичницького бога Хорса, якому поклонялося місцеве населення — древляни^[3].

Селище Іршанськ розташоване у північно-східній частині Коростенського району Житомирської області, на правому березі річки Ірші. Територія населеного пункту лежить у межах історико-географічного регіону Полісся.Територія самого селища становить 3,83 км², тоді як загальна площа однойменної селищної територіальної громади складає 245,2 км². Висота центральної частини селища над рівнем моря становить близько 180 метрів. Рельєф місцевості переважно рівнинний.

Відстань від обласного центру — міста Житомира — 60 км, від районного центру, міста Коростень — 37 км, від залізничної станції Нова Борова — 11 км.

Клімат Іршанська є помірно-континентальним, із відносно м'якою зимою та теплим, достатньо зволоженим літом. Характерною рисою місцевого мікроклімату є підвищена вологість повітря влітку, що зумовлено наявністю великої кількості штучних водойм, утворених на місці колишніх титанових кар'єрів.

Заснування Іршанська безпосередньо пов'язане з розбудовою його містоутворювального підприємства — Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, який спеціалізується на видобутку та збагаченні ільменітових (титанових) руд. Розсипні родовища ільменіту розташовані в радіусі 6–21 км від селища. Виробничий цикл підприємства передбачає повний комплекс робіт: від розкриття породи і безпосереднього видобутку руди до її подальшого промислового збагачення.

Іршанськ був утворений 5 серпня 1960 року як робітниче селище на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 (БМУ-72). Першими поселенцями на теренах сучасного селища у 1953 році стали геологорозвідники та будівельники. У народі нове поселення спочатку називали «11-й кілометр» (за відстаню від залізничнї станції Турчинка), а також неофіційно — «місто Титаноград». На момент заснування населений пункт адміністративно підпорядковувався Новоборівській селищній раді; у ньому проживали робітники, службовці та їхні родини — загалом 876 мешканців.

Надра околиць Іршанська багаті на цінні мінерали, серед яких перше місце посідають поклади ільменіту. Відкривачем поліського титану в 1930-х роках став відомий житомирський геолог, професор Степан Бєльський, який представив перші наукові дані про високу концентрацію ільменіту в русловій частині річки Ірша. Пошуки, вивчення та оцінку родовищ геологорозвідники продовжували як у довоєнні, так і в післявоєнні роки. За місцевими переказами, видобуток болотної руди на берегах Ірші розпочався ще за часів козацтва, а виготовлений з неї метал використовували для виробництва сільськогосподарського знаряддя та міцної зброї.

Наприкінці 1954 року як перша організована виробнича одиниця з Киргизстану на Прирейкову базу селища Нова Борова прибув енергопоїзд № 37 у складі 31 фахівця, завданням яких було забезпечення новобудови електроенергією. Відтоді розпочалася історія Іршанського ГЗК — провідного підприємства Житомирської області з видобутку та збагачення ільменітових пісків. Першим директором комбінату призначили Семена Маркеловича Саннікова (на його честь згодом назвали один із провулків селища). Нове підприємство розпочало промислову розробку Іршанської групи родовищ титанових руд.

Навесні 1956 року дослідна 50-літрова драга видала перші кілограми ільменітового концентрату. На той час, окрім комбінату, в Іршанську діяли два будівельно-монтажні управління, Турчинський промисловий комбінат та хлібопекарня. Для робітників збудували гуртожитки барачного типу на теперішній вулиці Гулія. Згодом на території населеного пункту відкрили клуб, дві бібліотеки, медичний пункт, дитячий садок, пошту, відділення зв'язку та їдальню. У 1956 році також звели два перші благоустроєні житлові будинки — № 1 та № 3 по вулиці Гагаріна (сучасна вулиця Захисників України).

У січні 1963 року Іршанську було офіційно надано статус селища міського типу (нині — селище). Протягом 1960–1980-х років відбувалася інтенсивна капітальна забудова: зводилися багатоквартирні житлові будинки, лікарня, школи, дитячі садки та Палац культури. Фінансування соціальної інфраструктури повністю залежало від балансу та прибутків ГЗК. Розвиток кар'єрів супроводжувався радикальною зміною ландшафту довкола селища: вирубкою лісів, появою відвалів розкривних порід і затопленням відпрацьованих кар'єрних виїмок.

1986 року селище титанодобувників нагороджене Почесною Грамотою Верховної Ради УРСР за трудові успіхи, високу культуру та зразковий благоустрій^[4].

Розпад СРСР у 1991 році ліквідував колишні централізовані державні замовлення військово-промислового комплексу, для якого Іршанський ГЗК був ключовим постачальником титанової сировини. Підрив логістичних зв'язків призвів до різкого скорочення обсягів виробництва. Заробітну плату працівникам комбінату затримували місяцями, що змусило значну частину кваліфікованих інженерів та робітників виїхати на заробітки.

У 2015 році було утворено Іршанську селищну територіальну громаду, яка об'єднала селище Іршанськ та навколишні села Коростенського району. Це дозволило залишати значну частину податків, зокрема ПДФО працівників комбінату, безпосередньо у місцевому бюджеті. У цей період лікарню, Палац культури «Титан» та школи мистецтв остаточно зняли з балансу промислового гіганта та передали у комунальну власність селищної ради, що убезпечило інфраструктуру від виробничих ризиків ГЗК.

01 жовтня 2024 року, в рамках відзначення  Дня Захисників і Захисниць України, в Іршанській громаді відбулася урочиста церемонія відкриття Алеї Пам’яті.^[5]

Під час останнього перепису населення 2016 року населення Іршанська становило 6 875 жителів^[6][7]:

Розподіл населення за рідною мовою згідно з даними перепису 2001 року^[8]:

• 88,24 % — українська
• 11,33 % — російська
• 0,13 % — білоруська
• 0,02 % — болгарська
• 0,02 % — румунська
• 0,02 % — молдовська
• 0,02 % — польська

Планування вуличної мережі селища Іршанськ відбувалося паралельно із будівництвом перших житлових кварталів на замовлення гірничо-збагачувального комбінату. Урбанонімічна мережа Іршанська включає такі вулиці та провулки:

• Вулиця Шевченка — центральна та найдовша транспортна артерія Іршанська, вздовж якої зосереджена основна соціальна та освітня інфраструктура (Іршанський ліцей, Школа мистецтв, спортивні комплекси).
• Вулиця Гулія — одна з ключових адміністративних вулиць селища. Перейменована на честь видатного директора Іршанського ГЗК Володимира Макаровича Гулія, який керував підприємством у 1970–1975 роках та вніс фундаментальний внесок у розбудову капітального житлового фонду. На цій вулиці розташована будівля Іршанської селищної ради та ДЮСШ.
• Вулиця Лесі Українки — одна з перших капітально забудованих вулиць житлового масиву.
• Вулиця Захисників України — назва магістральної вулиці, затверджена в рамках деколонізації для увічнення пам'яті воїнів російсько-української війни.

• Вулиця Професора Бельського — названа на честь видатного геолога Степана Бєльського, який першим представив наукові дані про наявність великих концентрацій ільменіту в басейні річки Ірша.
• Вулиця Богдана Хмельницького
• Вулиця Будівельників
• Вулиця Енергетиків
• Вулиця Івана Франка
• Корольова — на честь видатного українського конструктора Сергія Корольова (титан з Іршанська активно використовувався у радянському ракетобудуванні).
• Вулиця Лісна
• Вулиця Новоборівська — вказує на напрямок до сусіднього селища Нова Борова та однойменної залізничної станції.
• Вулиця Першопрохідців — присвячена першим геологам-розвідникам титанових руд.
• Вулиця Садова
• Вулиця Сергія Фролова — житлова вулиця, названа на честь уродженця та мешканця селища Сергія Фролова (1985—2015), військовослужбовеця 10-го окремого мотопіхотного батальйону 30-ї окремої механізованої бригади.

• Вулиця Шкільна

У західній та південній частинах приватного сектору селища, зокрема неподалік від місцевих водойм та кар'єрних ліній, розташовані такі урбаноніми:

• Вулиця Вишнева
• Вулиця Джерельна
• Вулиця Олексія Богуша — названа на честь місцевого жителя, військовослужбовця 26 окремої артилерійської бригади Олексія Богуша.
• Вулиця Європейська
• Вулиця Набережна
• Вулиця Озерна

Приватний сектор та прилеглі масиви Іршанська розгалужені системою провулків, назви яких тісно пов'язані з гірничою справою, географією та місцевими персоналіями:

• Провулок Амосова — на честь видатного українського вченого-медика Миколи Амосова.
• Провулок Геолога Осколкова — присвячений геологу Волинської партії Арсентію Осколкову, який у 1930-х роках детально досліджував місцеві родовища каолінів та ільменіту.
• Провулок Геологів
• Провулок Гірників
• Провулок Ільменітовий — названий безпосередньо на честь головної руди, яка видобувається ГЗК.
• Провулок Козацький
• Провулок Коробейнікова
• Провулок Космонавтів
• Провулок Лаптєва
• Провулок Молодіжний
• Провулок Поліський
• Провулок Саннікова

• Проїзд Древлянський
• Проїзд Коростенський
• Проїзд Малинський
• Проїзд Новоборівський

Іршанська селищна рада останнього скликання обрана 25 жовтня 2015 року та складається з 26 депутатів-самовисуванців^[9].

31 жовтня 2010 року відбулися вибори Іршанського селищного голови, де перемогу здобув Анатолій Борисович Рак, за якого проголосували 1074 виборці з 2346^[10]. 25 жовтня 2015 року Анатолія Рака було переобрано головою Іршанської селищної громади^[11].

Примітка: таблиця складена за даними джерела^[12]

У третьому турі виборів Президента 2004 року за Віктора Ющенка проголосувало 2276 виборців Іршанська (62 %), а за Віктора Януковича — 1167 (31,03 %).

На парламентських виборах 2006 року результати прохідних партій по Іршанську були такими:

• БЮТ — 885 (26,3 %)
• Партія регіонів — 691 (20,53 %)
• Блок «Наша Україна» — 671 (19,94 %)
• КПУ — 267 (7,93 %)
• СПУ — 225 (6,69 %)

На парламентських виборах 2007 року:

• БЮТ — 1063 (36,34 %)
• Партія регіонів — 745 (25,47 %)
• НУ-НС — 364 (12,44 %)
• Блок Литвина — 223 (7,62 %)
• КПУ — 182 (6,22 %)

У другому турі виборів Президента 2010 року за Юлію Тимошенко проголосувало 1977 виборців Іршанська (56,8 %), за Віктора Януковича — 1258 (36,12 %).

На парламентських виборах 2012 року результати прохідних партій по Іршанську були такими:

• «Батьківщина» — 1081 (35,68 %)
• Партія регіонів — 795 (26,24 %)
• УДАР — 357 (11,78 %)
• КПУ — 344 (11,35 %)
• ВО «Свобода» — 191 (6,3 %)

На виборах Президента 2014 року:

• Петро Порошенко — 2098 (61,36 %)
• Юлія Тимошенко — 430 (12,58 %)
• Олег Ляшко — 279 (8,16 %)
• Сергій Тігіпко — 154 (4,5 %)
• Анатолій Гриценко — 139 (4,07 %)

На парламентських виборах 2014 року:

• Блок Петра Порошенка — 815 (28,43 %)
• Народний фронт — 701 (24,45 %)
• Самопоміч — 276 (9,63 %)
• Радикальна партія Олега Ляшка — 263 (9,17 %)
• Опозиційний блок — 120 (4,19 %)

Промисловий комплекс селища Іршанськ має чітко виражену гірничодобувну та каменеобробну спеціалізацію. Населений пункт розвивається як моноцентричний промисловий вузол, де економічна стабільність та зайнятість населення безпосередньо залежать від підприємств титанового сектору.

Головним містоутворювальним підприємством є філія «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат», яка входить до складу АТ «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (АТ «ОГХК»). Історично у 2004–2014 роках комбінат перебував в оренді ПрАТ «Кримський ТИТАН», проте після завершення терміну договору майно повернулося під контроль держави. У межах програми «Велика приватизація» державний пакет акцій компанії викупило ТОВ «Цемін Україна», що належить міжнародному азербайджанському конгломерату NEQSOL Holding (бенефіціар — Насіб Гасанов). Угода отримала офіційне погодження Антимонопольного комітету України.

Видобування ільменітового концентрату здійснюється відкритим (кар'єрним) способом на Іршанській групі родовищ. Завданням розробки є виділення 50–70 кг ільменітової руди з кожної тонни гірської маси, що залягає на глибині від 15 до 30 метрів. Першу продукцію на комбінаті отримали навесні 1956 року. Спочатку видобуток здійснювався за допомогою двох електричних драг місткістю по 210 літрів з очищенням чорнових концентратів на доводочній фабриці. У 1966 році ввели в експлуатацію кар'єр № 1 для розробки терасової частини розсипу. У 1970 році запустили Лемненську копальню із закінченим циклом видобутку та збагачення, а в 1971 році — кар'єр № 2, куди перемістили драги та крокуючі екскаватори.

На балансовому обліку підприємства перебуває 7 родовищ, з яких у розробці перебувають три ділянки (Лемненське, Верхньо-Іршанське та Іршанське), що сумарно охоплюють близько 12 % від загальних запасів. Також комбінат ввів у дію новий кар'єр проєктною потужністю 1 млн м³ ільменітової руди на рік. Для верифікації ресурсної бази за сучасними світовими стандартами новий власник залучив міжнародних експертів компанії Micon International для проведення оцінки рудних запасів за системою JORC.

В умовах воєнного стану та зміни власника комбінат повністю переорієнтував логістичні ланцюжки. Продукція експортується виключно на європейський ринок, до США та країн Азії. Частина сировини постачається вітчизняним хімічним підприємствам, зокрема ПАТ «Сумихімпром».

Другим за важливістю сектором економіки є видобуток та обробка природного каменю. Поруч із титаном околиці Іршанська багаті на декоративний камінь — лабрадорит, габро та граніти. Місцеві підприємства — «Рута», «Іван», «Стиль» та «Основа АТ» — утворюють каменеобробний кластер регіону. Вони спеціалізуються на видобутку та промисловому розпилюванні граніту, габро, лабрадориту та анортозиту. Готова продукція підприємств (будівельні матеріали, облицювальна плитка, бруківка, архітектурні форми та пам'ятники) має стабільний попит як на внутрішньому ринку України, так і експортується за кордон.

Мережа закладів освіти в селищі Іршанськ забезпечує здобуття дошкільної, повної загальної середньої та позашкільної мистецької освіти. Розвиток шкільництва розпочався паралельно із будівництвом промислових об'єктів гірничо-збагачувального комбінату.

У перші роки будівництва селища (1954–1959) в Іршанську функціонувала лише початкова школа, розрахована на дітей перших будівельників та геологорозвідників.

17 вересня 1961 року державна комісія офіційно прийняла в експлуатацію перше капітальне двоповерхове приміщення школи на 400 учнівських місць. 22 вересня 1961 року у новозбудованій школі розпочалися регулярні заняття. На той момент педагогічний колектив складався з 14 вчителів, а навчання проходили 216 учнів. Зі збільшенням чисельності населення та розбудовою нових житлових мікрорайонів, заклади освіти кілька разів реорганізовувалися. У грудні 2009 року рішенням Іршанської селищної ради шляхом об'єднання середньої школи та дитячого садка було створено Іршанський навчально-виховний комплекс «Гімназія — дошкільний навчальний заклад».

У ході освітньої реформи в Україні та приведення статусів закладів до вимог Закону України «Про освіту», основними освітніми осередками в селищі є Іршанський ліцей Житомирської області (вул. Шевченка, 20) — опорний навчальний заклад, що забезпечує здобуття початкової, базової середньої (гімназійної) та профільної середньої (ліцейної) освіти. Станом на 2026 рік у ліцеї працює понад 50 вчителів. На базі закладу тривалий час функціонувала Іршанська гімназія.

Іршанська школа мистецтв (вул. Шевченка, 17б) — заклад спеціалізованої позашкільної мистецької освіти сфери культури. Свою історію заклад розпочав у 1969 році як державна музична школа (з контингентом у 20 учнів). Сучасний статус та назву школа мистецтв отримала у березні 2009 року. У закладі діють фортепіанний відділ, класи баяна, акордеона, гітари, домри, а також художній та хореографічний напрями. Вихованці закладу є постійними учасниками обласних оглядів-конкурсів та олімпіад. Зокрема, група з 14 учнів усіх відділів закладу була відзначена грамотами обласного управління культури, а учень духового відділу Богдан Шпак виборов перше місце на обласному конкурсі виконавців на духових та ударних інструментах. Випускники школи регулярно продовжують навчання у профільних музичних закладах, зокрема у Житомирському музичному фаховому коледжі імені Віктора Косенка. При закладі проводяться традиційні культурні свята та регулярні виставки робіт вихованців художнього відділення.

Іршанський заклад дошкільної освіти «Білочка» — головна дитяча установа селища для дітей дошкільного віку, що перебуває в комунальній власності громади.

Медичну допомогу мешканцям селища та навколишніх сіл надає Комунальне некомерційне підприємство «Іршанська міська лікарня» Іршанської селищної ради (розташована на вулиці Шевченка). Спочатку заклад функціонував як медико-санітарна частина Іршанського ГЗК, повністю утримуючись за кошти підприємства. Зараз лікарня є комунальною власністю громади. До її складу входять стаціонарне відділення, поліклініка, лабораторія та кабінети первинної медико-санітарної допомоги. Лікарня обслуговує понад 8 тисяч жителів громади. В умовах воєнного стану заклад було додатково оснащено автономними генераторами живлення та облаштовано безпечні укриття на випадок повітряних загроз.

Тривалий час у селищі діяв відомчий санаторій-профілакторій для оздоровлення гірників, збагачувальників та ветеранів праці підприємства, де надавалися послуги з фізіотерапії, водолікування та профілактики професійних захворювань.

Прапор та герб Іршанська були затверджені 18 травня 2011 року рішенням селищної ради^[13].

Герб селища являє собою геральдичний щит із заокругленою нижньою частиною, який накладено на декоративний бронзовий картуш, увінчаний срібною мурованою короною. Срібний колір міської корони над щитом вказує на статус населеного пункту — це ознака гербів селищ та молодих міст. Щит окантований та розділений на три частини золотими смугами. Верхня частина — червоного кольору. Три чорні терикони, на одному з яких два схрещені золоті гірськорудні молотки, символізують основну галузь промисловості селища — гірничо-видобувну. Схід сонця символізує життєву силу, багатство та добробут краю; ключ — мудрість та багатства надр. Лапчастий хрест є символом духовності народу. Нижня ліва частина, зеленого кольору із зображеними золотою сосною та ялинкою, символізують розташування селища серед хвойних лісів Полісся. Нижня права частина, синього кольору з золотими хвилями, символізує річку Іршу, на честь якої назване поселення. Права частина — синього кольору. Золоті цифри 1960 — дата його заснування. У центрі щита зображено алмазну фрезу як символ каменеобробної галузі, другої за значенням промисловості селища^[14].

В Іршанську діє Палац культури «Титан». У ньому працює більше 10 творчих об'єднань та гуртків. Почесне звання «народний» має хор української пісні «Забава». Зразковий дитячий танцювальний колектив «Райдуга» є постійним учасником та переможцем оглядів, конкурсів і фестивалів. Широко відомий хореографічний колектив, що об'єднує понад 200 юних танцівників. Танцювальні та співочі колективи селища неодноразово брали участь у фестивалях, зокрема, українсько-польської культури та фестивалі «Мости-2005», який проходив у Чехії^[15].

Щороку, починаючи з 2004, у вересні проводиться Відкритий обласний фестиваль «Райдуга» для дітей з обмеженими можливостями та дітей, позбавлених батьківського піклування. Захід проходить під патронатом Головного управління праці та соціального захисту населення, обласного управління освіти і науки, управління культури і туризму обласної державної адміністрації, філії «Іршанський ГЗК» ПрАТ «Кримський ТИТАН», інших гостей та меценатів свята. Зокрема, 2013 року фестиваль зібрав понад 300 дітей. На фестивалі працюють демонстраційні майданчики для дітей («Пожежної техніки», «Військової техніки», «Міліції», «Виставка дитячої творчості», «Живий куточок»), різноманітні ігрові секції («Зроби сам», «Салон краси», «Музичний», «Караоке»), спеціальна секція «Салон краси» для дівчат, де охочі учасниці можуть робити охочим зачіски, манікюр, макіяж тощо. Роздаються також інформаційні листівки, наприклад, щодо пожежної безпеки^[16].

Спільно з музичною школою готуються вечори романсу та бардівської пісні: «Доки горить свіча», «Візьми гітару». Щорічне свято селища, День металурга, святкується у третю неділю липня. Організатором виступає Іршанський ГЗК. Закінчується святкування вечірнім концертом та салютом^[17]. 2013 року разом із Днем металурга вперше було окремо відзначено День селища^[18].

У центрі поселення, на одному із житлових будинків по вулиці Гулія, 9 встановлено меморіальну дошку на пам'ять другого директора гірничо-збагачувального комбінату Володимира Макаровича Гулія — за значний внесок у розвиток Іршанська.

20 липня 2014 року, в день селища, біля Іршанської селищної ради було урочисто відкрито пам'ятник Небесній Сотні.

15 липня 2012 року в Іршанську відкрився створений родиною Перетейків музей «Українська світлиця». Він є центром народних промислів та етнографії, місцем збору самодіяльних колективів, поетів, художників та майстрів народних ремесел. Має вигляд хати зі стилізованими під старовину дерев'яними віконницями, оточеної квітами. У невеликих сінях на стіні висять справжні знаряддя селянської праці, зібрані господарями з усіх околиць^[19].

Спортивне життя Іршанська має глибокі традиції, які історично закладалися під егідою містоутворювального підприємства, а згодом розвивалися силами місцевої громади. Завдяки унікальній для селищ міського типу інфраструктурі, Іршанськ є помітним осередком розвитку дитячо-юнацького, аматорського та професійного спорту на Житомирщині.

Стадіон «Титан» — головна відкрита спортивна арена селища, що включає футбольне поле, трибуни для глядачів та легкоатлетичні бігові доріжки. Стадіон слугує домашньою ареною для місцевих команд та майданчиком для проведення районних і обласних змагань.

Критий плавальний басейн — унікальний для Коростенського району спортивний об'єкт, розташований у структурі Палацу культури і спорту. Наявність басейну дозволяє цілорічно проводити навчально-тренувальний процес з плавання для дітей та дорослих.

Головним закладом із підготовки молодих спортсменів є Комунальний заклад Іршанської селищної ради «Дитячо-юнацька спорцька школа «Іршанськ» (ДЮСШ), офіційно зареєстрований у квітні 2016 року. Керівником установи є Олександр Павлович Литвинчук. Також діє аматорський Футбольно-спортивний клуб (ФСК) «Титан», який представляє Іршанськ на регіональному рівні. Футбольну команду заснували у 1965 році, а у 2001 році її реорганізовали у футбольно-спортивний клуб. Довголітнім директором клубу є Олександр Павлович Литвинчук, а головним тренером — Микола Сергійович Маніхін. Домашні матчі та тренування команда проводить на місцевому селищному стадіоні «Титан».

Абсолютна більшість релігійного населення Іршанська ідентифікує себе як християни. Провідною за чисельністю конфесією в селищі є православ'я, тоді як римо-католицька громада утворює другу найбільшу парафію та відіграє помітну роль у духовнішому житті громади. За даними Іршанської селищної ради, основними діючими релігійними осередками є Свято-Покровська церква.

Громада тривалий час перебувала в юрисдикції Української православної церкви (Московського патріархату). 2 квітня 2023 року на загальних зборах релігійної громади абсолютна більшість присутніх вірян ухвалила рішення змінити юрисдикцію і перейти до Православної Церкви України (ПЦУ). Парафію офіційно перереєстровано як Релігійну громада Покрова Пресвятої Богородиці Житомирсько-Овруцької єпархії ПЦУ.

Римо-католицька парафія Дитятка Ісуса була офіційно зареєстрована 28 березня 1995 року. Будівництво мурованого костелу тривало понад два десятиліття. Перші богослужіння проходили в цокольному приміщенні. 24 серпня 2019 року у верхньому залі добудованого храму було відслужено першу урочисту Святу Месу, що закріпило статус парафії як важливого релігійного осередку Іршанська. Вірян Іршанська та сусіднього села Старики продовжують обслуговувати дієцезіальні священники з парафії Матері Божої Скорботної у Новій Боровій.^[20]

Також у селищі діє релігійна громада Церкви євангельських християн-баптистів (ЄХБ).

У селищі є автостанція, що знаходиться на площі біля ринку. Встановлено регулярні автобусні сполучення з Житомиром, Києвом, Хорошевом, Коростенем, Новою Боровою тощо. Також використовуються службові автобуси для перевезення робітників ІГЗК до кар'єрів.

• Гулій Володимир Макарович (1921—1975) — український радянський гірничий інженер, директор Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (1970—1975).
• Максюта Анатолій Аркадійович — український політик, перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі України, випускник Іршанської школи.^[21]
• Стретович Володимир Миколайович — український політик, випускник Іршанської школи.^[21]
• Фролов Сергій Вікторович (1985—2015) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Головач Микола Аскольдович (01.12.1957 р.н.) — уроженець Іршанська, радянський і український гірничий інженер, кандидат технічних наук, багаторічний директор Іршанського гірничо-збагачувального комбінату (1990—2009), призер державних і міжнародних нагород в титано-видобувній галузі, який вніс значний вклад в розвиток ІГЗК, розбудову його виробничо-соціальної сфери та селищної інфраструктури.

• Іршанськ є одним із наймолодших населених пунктів Житомирської області (офіційно заснований у 1960 році). На відміну від сусідніх міст Коростеня чи Малина, які мають тисячолітню історію, Іршанськ не має жодної пам'ятки архітектури чи археології дорадянського періоду, оскільки виріс на місці глухих лісів та боліт за лічені роки.

• 
  Панорама вулиці Лесі Українки
• 
  Пам'ятний знак «Іршанська громада»
• 
  Меморіальна дошка Володимиру Гулію на будівлі Іршанської селищної ради
• 
  Сквер на розі вулиць Гулія та Корольова
• 
  Дерев'яна паркова скульптура-фотозона
• 
  Дерев'яна паркова скульптура матері з дітьми
• 
  Церква Покрови Пресвятої Богородиці
• 
  Костел Дитятка Ісуса

• Іршанський титанорудний район
• Ільменіт

• Іршанськ на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з лютого 2019]}
• Офіційний сайт Іршанської селищної ради
• Іршанська селищна об'єднана територіальна громада [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]