Ірена Доускова

Ірена Доускова
Ірена Доускова, 2017 рік
Ім'я при народженні	чес. Irena Freistadtová[1]
Народилася	18 серпня 1964[2][3][4] (62 роки)  Пржибрам[5][4]
Країна	Чехія
Діяльність	письменниця, поетеса, редакторка, правниця, журналістка
Сфера роботи	творче та професійне письмо[2], проза[2], поезія[2], журналістика[2] і право[2]
Alma mater	Юридичний факультет Карлового університетуd
Знання мов	чеська[2][6]
Мова творів	чеська
Роки активності	1992 — тепер. час
Батько	Peter Freistadtd[1]
Мати	Bohumila Douskovád
Діти	Karolína Kotrbovád[7]
Сайт: douskova.cz
Ірена Доускова у Вікісховищі

Іре́на Дóускова (чес. Irena Dousková; нар. 18 серпня 1964, Пржибрам) — чеська письменниця.

Народилася в сімʼї акторів. У 1976 році родина переїхала до Праги. Навчалася в гімназії, пізніше — на юридичному факультеті Карлового університету. Проте за фахом ніколи не працювала, натомість була драматургом у театрі та журналістом. Нині займається тільки літературою.

На чеській літературній сцені Ірена Доускова з'явилася у 1988 році як поетеса, учасниця угруповання «LiDi». Перша публікація — у колективному виданні «Празьке диво» (чес. Pražský zázrak, 1992). Однак пізніше починає писати прозу: оповідання та романи. Справжній успіх письменниці приніс роман «Гордий Будьщо» (чес. Hrdý Budžes), який вперше було надруковано 1998 року. На основі роману 2002 року було поставлено однойменну виставу, головну роль в якій грала відома акторка — Бара Грзанова. Вільним продовженням цього твору є романи «Онєгін був москаль» (чес. Oněgin byl Rusák, 2006) і «Дарда» (чес. Darda, 2011). Ірена Доускова відома також своїми збірками оповідань, зокрема, «Доктор Котт розмірковує» (чес. Doktor Kott přemítá, 2002), «Що вирізняє цю ніч» (Čím se liší tato noc, 2004) і «Про білих слонів» (чес. O bílých slonech, 2008). У 2014 році світ побачив роман «Ведмежий танок» (чес. Medvědí tanec), який розповідає про останні місяці життя відомого чеського письменника Ярослава Гашека.

Головними стильовими ознаками прози Ірени Доускової є автобіографізм, психологізм, іронічність, влучність діалогів.

• «Празьке диво» (чес. Pražský zázrak, 1992);
• «Без капелюха» (чес. Bez Karkulky, 2009);
• «Напів у повітрі» (чес. Na půl ve vzduchu, 2016).

• «Гольдштейн пише дочці» (чес. Goldstein píše dceři, 1997);
• «Гордий Будьщо» (чес. Hrdý Budžes, 1998);
  • український переклад книги «Гордий Будьщо» («Комора», 2015);
• «Дехто з ножем» (чес. Někdo s nožem, 2000);
• «Доктор Котт розмірковує» (чес. Doktor Kott přemítá, 2002);
• «Що вирізняє цю ніч» (чес. Čím se liší tato noc, 2004);
• «Онєгін був москаль» (чес. Oněgin byl Rusák, 2006);
• «Про білих слонів» (чес. O bílých slonech, 2008);
• «Дарда» (чес. Darda, 2011);
• «Ведмежий танок» (чес. Medvědí tanec, 2014);
• «Труни» (чес. Rakvičky, 2018);
• «Гарна кінцівка» (чес. Konec dobrý, 2021).

Українською мовою перекладено оповідання «Збоченець» зі збірки «Доктор Котт розмірковує» (журнал «Кур'єр Кривбасу», 2013, № 287-288-289) та роман «Гордий Будьщо» (К.: «Комора», 2015).

• Сторінка авторки [Архівовано 13 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• І. Доускова у «Словнику чеської літератури» [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• І. Доускова на порталі сучасної чеської літератури
• Розмова з І. Доусковою українською [Архівовано 14 березня 2015 у Wayback Machine.]