Ілитон

Ілито́н, розм. лито́н, заст. суда́рій (грец. ειλητόν — букв. «обгортка») — складова церковного начиння, освячена шовкова тканина, у якій зберігається згорнутий антимінс на Престолі. Символізує хустину, якою була огорнута голова Спасителя у Гробі.

Ілитон являє собою хустину з дорогої тканини, темно-червоного кольору, розміром принаймні вдвічі більшим за антимінс. У час, коли не здійснюється Літургія, у ньому під Напрестольним Євангелієм знаходяться антимінс разом з антимінсною губкою. Під час Літургії оголошених ілитон розгортають і розстилають на ньому антимінс. Колись Літургію правили на самому ілитоні — антимінс завжди знаходився під індитією — верхнім облаченням Престолу. З цим пов'язують і поширену у Православній церкві традицію уживання ілитона темно-червоного кольору — на ньому краще помітні кришки просфор, які диякон мав прибрати губкою наприкінці служби. У XVI—XVII ст. антимінс стали покладати поверх ілитона, таким чином він перетворився на захисний покрив. У греко-католицькій та старообрядській традиції службу досі здійснюють прямо на ілитоні.

Ілитон веде своє походження від настільної скатерки, уживається з давніх часів як у грецькому, так і латинському обряді. В останньому (як у католиків, так і протестантів) відомий під назвою корпорал (лат. corporale).

• Антимінс
• Копіє
• Дискос
• Звіздиця
• Ложиця

• Прот. Серафим Слобідський. «Закон Божий» (Підручник для сім'ї та школи). — 3. — Київ : УПЦ КП, 2004. — С. 560. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.
• СЦОТ (Словник церковно-обрядової термінології) [Архівовано 28 вересня 2015 у Wayback Machine.]

• Ілітон [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 2, кн. 4 : Літери Ж — Й. — С. 533. — 1000 екз.