Євангеліє


Єва́нгеліє (середн. р.),[1] або Єва́нгелія (жін. р.),[2] (від грец. εύαγγέλιον — гарна звістка, добра новина) —
1) ранньохристиянські твори, що оповідають про земне життя засновника християнства Ісуса Христа.
2) у своєму первинному значенні «Євангеліє» означає «добру новину» для всього людства, пов'язану зі спасінням через розп'яття та воскресіння Ісуса Христа, який відкупив людей від рабства гріха та вічної смерті. Спочатку вважали, що існує лише одне справжнє «Євангеліє» про життя Ісуса, яке лише написали різні автори. Багато критиків вважають, що Сам Ісус не давав вказівок щодо письмового фіксування свого життя і діянь, але якщо взяти до уваги Євангеліє від Матвія, де говориться: «І ось тому посилаю до вас Я пророків, і книжників[3], і мудрих; …[4]» (Мт 23:34), стає очевидним, що Він уповноважив апостолів йти та проповідувати «радісну звістку» про спасіння своїм співгромадянам з Ізраїлю і всім іншим народам.
Євангеліє у християнстві
Євангеліє у християнстві — головна частина Нового Заповіту, який, своєю чергою, є частиною Біблії. Євангеліє містить розповіді про Ісуса Христа, його життя, вчення, смерть і воскресіння.
Канонічні Євангелія
Християнською церквою канонізовано (оголошено священними і включено до Нового Заповіту) чотири Євангелія:
На думку багатьох спеціалістів, канонічні Євангелія, які було визнано дуже рано, різняться від апокрифів, по-перше, своєю простотою та правдивістю, по-друге, мають найдавніше походження, по-третє, містять догматичну та моральну чистоту віровчення, по-четверте, підкріплені авторитетом апостолів або їхніх безпосередніх учнів.
Євангелія від Матвія, Марка та Луки мають багато подібних місць і ще з XVIII століття їх називають синоптичними від грецького слова «синопсис» (огляд), коли їх було видано паралельними стовпцями. Євангеліє від Івана відрізняється від інших за композицією та змістом, бо воно було створене пізніше для доповнення вже наявних розповідей. Апостол Іван у своєму теологічному творі представляє Ісуса Христа вічним Словом і унікальним Спасителем людства.

Апокрифи
Крім канонічних, існують також 57 апокрифічних Євангелій, які писались значно пізніше від смерті Ісуса і щодо яких християнська церква не має впевненості в їхній істинності. Сучасна наука вважає, що перші Євангелія були записані в ІІ ст., після цього їх багато разів переробляли і редагували різні проповідники християнства. Саме тому в Євангеліях багато розходжень і суперечностей. Євангелія є описом подій і діянь Христа. Велике місце в Євангелії приділено проповіді покори і терпіння.
Апокрифічні Євангелія:
- Протоєвангеліє Якова (або розповідь Якова про народження Марії) дуже поширене у давньохристиянському середовищі, а також суттєво вплинуло на богослужіння, церковне мистецтво й літературу середньовіччя
- Євангеліє Юди
- Євангеліє від Фоми
- Євангеліє від Никодима
- Пастир Герми — шанований твір і одна з найпопулярніших книг у ранній християнські церкві
- Дідахе, або Вчення дванадцяти апостолів
Гностичні Євангелія:
Відомі Євангелія
- Остромирове Євангеліє
- Пересопницьке Євангеліє
- Луцьке Євангеліє
- Мазепинське Євангеліє — надруковане на кошти Івана Мазепи в м. Алепо (Сирія) 1708 року зі зверненням Атанасія III на честь гетьмана Івана Мазепи[5]
У художній літературі
Примітки
- ↑ Євангеліє // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Євангелія // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ у грецькому оригіналі слово «книжники» має значення «писарі/переписувачі»
- ↑ частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
- ↑ Осташ Ігор, (09.11.2020). «О, високий пане, Іване Мазепо, ти заслугував на хвалу від арабів», – як у Києві знайшовся примірник Мазепинського Євангелія. «Духовний фронт України». Радіо Свобода. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання)
Література
- А. Колодний. Євангелія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- Євангельські образи в українській літературі ХХ століття / В. І. Антофійчук ; наук. ред. А. Є. Нямцу ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича, Науково-дослідний центр «Біблія і культура». — Чернівці: Рута, 2001. — 335 с. — Бібліогр.: с. 320—335. — ISBN 966-568-134-6
- Напрестольні Євангелії XVI—XVIII століть у зібранні Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника: каталог / Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. — К. : КВІЦ, 2005. — 196 с. : іл., 21 л. — (Пам'ятки культури). — ISBN 966-7192-69-5
Посилання
- Євангелія [Архівовано 28 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Євангелія [Архівовано 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1999. — Т. 2 : Д — Й. — 741 с. — ISBN 966-7492-02-8.
- Євангеліє // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 423. — 1000 екз.
- Тетраєвангеліє // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 480.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).