Іван Шкурат

Іван Шкурат (Мельниченко)
Прилуцький полковник
червень 1648 — серпень 1649
Наступник:	Федір Скраєнко
Четверто-Прилуцький сотник
1649 — 1650
Прилуцький полковник
березень 1651 — червень 1651
Попередник:	Тиміш Носач
Спадкоємець:	Семен Герасимович
Народження:	невідомо Прилука, Київське воєводство, Річ Посполита
Смерть:	22 червня 1651 Берестечко, Волинське воєводство, Річ Посполита
Країна:	Річ Посполита → Гетьманщина
Рід:	Носи-Шкурати
Діти:	Тиміш Носач

Іван Шкурат (Ніс, Шкуратович, Мельниченко) (? — 22 червня 1651) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини. Один з організаторів і перший полковник Прилуцького полку (1648—1649, 1651).

Походив зі шляхетського роду Носів-Шкуратів^[1], що користувався власним гербом.

До початку Національно-визвольної війни мешкав у Прилуці, займався торгівлею. 29 жовтня 1643 отримав від князя Яреми Вишневецького дозвіл на побудову млина на річці Удай поблизу Густині, в два кола мучних і одне ступне на великій греблі^[2].

1648 взяв активну участь у розгортанні Національно-визвольної війни на Лівобережній Україні, був одним з організаторів Прилуцького козацького полку. 17 червня 1648 згаданий як перший прилуцький полковник^[3]. Очолював полк у битві під Пилявцями та поході на західноукраїнські землі восени 1648.

У травні 1649 згаданий серед полковників, що виступили разом з гетьманом Богданом Хмельницьким під Збараж. У липні 1649, під час Збаразької облоги, належав до радикальної течії у середовищі козацтва (полковників «свавільних полків»), що виступала проти замирення з Річчю Посполитою^[4]. Не пізніше серпня зміщений з полковницького уряду.

Наприкінці 1649 очолював четверту (Шкуратову) Прилуцьку полкову сотню.

Вдруге очолив полк на початку 1651, змінивши на уряді свого сина Тимофія^[3]. Загинув 22 червня 1651 у битві під Берестечком. Згідно з Літописом Граб'янки, Шкурат поліг, відбиваючи штурм козацького табору на наступний ранок після того, як основні козацькі сили були залишені татарськими союзниками^[5].

Син Тимофій Іванович Носач (Шкурат) — видатний український державний і військовий діяч, генеральний обозний у гетьманів Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького та Павла Тетері (1654—1663, з перервами). Остерський (1648—1649), прилуцький (1649—1650) і брацлавський (1652—1654) полковник.

2015 року вулиця Комсомольська у центральній частині Прилук, на Верхніх Кустівцях, була перейменована на вулицю Івана Мельниченка на честь прилуцького полковника часів Гетьманщини^[6].