YaChudo

Ургант Іван Андрійович

Переглядів: 0. Оновлено 01.11.2026.

Ургант Іван Андрійович
рос. Иван Андреевич Ургант Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився16 квітня 1978 (48 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ленінград, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія
 Ізраїль
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняМосква Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, телеведучий, ведучий, радіоведучий, шоумен, телепродюсер, кінопродюсер, режисер, сценарист, гуморист, співак, мультиінструменталіст, гітарист, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтелебачення Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materРосійський державний інститут сценічних мистецтв Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладПерший канал Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1999 — тепер. час
Жанрпародія, попрок і естрада Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоАндрій Львович Ургант Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиКисельова Валерія Іванівнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зКікнадзе Наталія Автандилівнаd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиNina Urgantd і Valeria Urgantd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
IMDbID 1679435 Редагувати інформацію у Вікіданих

Іван Андрійович Ургант (нар. 16 квітня 1978, Ленінград, СРСР) — російський актор, шоумен, теле- і радіоведучий, співак, музикант, композитор, продюсер і сценарист, режисер. Ведучий програми «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Був ведучим програми «Велика різниця по-українськи» на телеканалах ICTV (2009—2010), 1+1 (2011—2012), Інтер (2012—2013), Zoom (2015).

Виступає проти війни Росії з Україною[1][2][3].

Життєпис

Народився 16 квітня 1978 року в Ленінград в сім'ї акторів Андрія Львовича Урганта і Валерії Іванівни Кисельової (1951—2015).

Онук акторів Ніни Ургант (1929—2021) і Лева Міліндера. Молода сім'я проіснувала недовго, всього рік після народження Івана. З малих років мріяв стати актором. Після розлучення батьків жив із матір'ю й вітчимом, ленінградським актором Дмитром Ладигіним.[4].

Вчився в ленінградській ДМШ № 18, в Гімназії при ДРМ. Закінчив Санкт-петербурзьку академію театрального мистецтва. Під час навчання в академії Ургант разом з Алісою Фрейндліх в ДАВДТ ім. Товстоногова зіграв в спектаклі «Макбет», в якому він отримав роль стражника N12. Після здобуття акторської освіти Іван не став займатися театром як основною професією. В першу чергу молодій людині довелося заробляти гроші, тому спочатку він працював офіціантом, барменом, а потім і ведучим нічних шоу в клубах. У 1999 році Урганту вдалося отримати роботу на петербурзьких радіостанціях. Окрім цього він виступав і на телебаченні, вів програму «Петербурзький кур'єр» на П'ятому каналі. Надалі його чекав переїзд в Москву і продовження кар'єри на радіо — спочатку на «Русское радио», а потім на «Хіт FM». Через якийсь час Іван з'явився і на московському телебаченні, на каналі MTV. Він отримав запрошення на кастинг в той час, коли Ольга Шелест і Антон Комолов підшукували пару ведучих для спільної роботи на шоу «Бадьорий ранок».

Брав участь в телевізійній грі «Форт Байяр».

Телеведучий в програмі «Вечірній Ургант» на російському Першому каналі. Також часто веде церемонії вручення різних премій.

10 червня 2018 року отримав ізраїльське громадянство[5][6].

24 лютого 2022 року, після початку повномасштабного наступу Росії на Україну, Іван Ургант опублікував на своїй сторінці чорний квадарт із підписом: «Страх і біль. НІ ВІЙНІ».[1] Відтоді щоденна програма «Вечірній Ургант» не виходила в ефір протягом більше місяця.[3][7]

Музика

Іван — музикант-мультиінструменталіст: грає на гітарі, фортепіано, акордеоні, блок-флейті і ударних.

Співецький голос — баритон.

У кінці 1990-х років виступав під псевдонімом Внуук[8][9][10]. У 1999 році випустив альбом «Зірка», розроблений з Максимом Леонідовим. У 2011 році відновив співацьку кар'єру, виступає під псевдонімом «Grisha Urgant»[11].

Також Ургант написав слова пісні «Йди за зірками»[12], виконаною групою «Слот» спільно з Радисткою К@т (солістом альтернативної рок-групи RadioCat). Пізніше на пісню був знятий кліп.

Дискографія

  • 1999 — «Зірка», разом з Максимом Леонідовим
  • 2012 — «Estrada»

Сім'я

  • Батько — Андрій Львович Ургант (нар. 1956).
  • Мати — Валерія Іванівна Кисельова (1951—2015).
  • Брат — Григорій Андрійович Ургант (нар. 1978).
  • Дід — Лев Максович Міліндер (1930—2005).
  • Бабуся  — Ніна Миколаївна Ургант (1929—2021).
  • Єдинокровна сестра Марія (нар. 1984)[13].
  • Єдиноутробні сестри Валентина (нар. 1983) і Олександра (нар. 1988) Ладигіни.
  • Перша дружина — Каріна Ургант (до шлюбу Авдєєва) (нар. 1974)[14][15].
  • Незареєстрований шлюб з Тетяною Геворкян (нар. 1974), телеведучою «MTV Росія». Прожили разом майже 5 років.[15][16].
  • Друга дружина — Наталія Автандилівна Кікнадзе (нар. 5 березня 1978), з якою Іван вчився в гімназії при Російському музеї в Санкт-Петербурзі[15].
    • пасинок Ніко (син Наталії від першого шлюбу; нар. 19 лютого 1997 року).
    • падчерка Еріка (дочка Наталії від першого шлюбу; нар. 18 серпня 2000 року).
    • дочка Ніна (нар. 15 травня 2008 року). Назвали на честь бабусі Івана, акторки Ніни Ургант.
    • дочка Валерія (нар. 21 вересня 2015 року). Назвали на згадку про матір Івана, акторки Валерії Кисельової.
  • Прадід — Микола Андрійович Ургант, естонець, офіцер НКВС[17][18].

Критичні відгуки

У квітні 2013 року під час телепрограми «Смак» Іван Ургант некоректно пожартував про український народ. Урганту підіграв його гість кінодраматург, художник, режисер і актор Олександр Адабаш'ян. Ведучий сказав:

Я порубав зелень, як червоний комісар мешканців українського села.

Пізніше Ургант в іронічній формі попросив вибачення у своєму Twitter[19]. 17 квітня в ефірі телепередачі «Вечірній Ургант» Іван просив публічні вибачення у жителів України за свій невдалий жарт сказавши, зокрема, що Україну він дуже любить[20].

Телевізійна кар'єра

Передачі

Премії та ін.

Знімався в рекламі Actimel, МТС та Мегафон. Судив ігри Вищої ліги КВН.

Фільмографія

  1. 1998 — Жорсткий час — друг юної акторки
  2. 1999 — Вулиці розбитих ліхтарів (Серія «Пастка для мамонта») — Коля Колесніков на прізвисько «Мамонт»
  3. 2002 — Гроші — Іван
  4. 2004 — 33 квадратні метри — орнітолог
  5. 2005 — Від 180 і вище — Антон
  6. 2006 — 1-й швидкий — Ілля
  7. 2006 — Жесть — Ілля
  8. 2006 — Неваляшка — коментатор
  9. 2007 — Перший удома — камео
  10. 2007 — Він, вона і я — Денис Ганін
  11. 2007 — Троє і сніжинка — Гарік
  12. 2008 — Чарівник — капітан Захаров
  13. 2008 — Парадокс — друг Вадика
  14. 2008 — Європа-Азія — Елвіс
  15. 2010 — Ялинки — Борис
  16. 2010 — Викрутаси — Даня
  17. 2011 — Висоцький. Дякуємо, що живий — Сєва Кулагін
  18. 2011 — Ялинки 2 — Борис
  19. 2013 — Ялинки 3 — Борис
  20. 2014 — Швидкий "Москва-Росія" — камео
  21. 2014 — Ялинки 1914 — Борис
  22. 2016 — Ялинки 5 — Борис
  23. 2017 — Ялинки нові — Борис
  24. 2017 — Міфи — Іван Ургант

Озвучування

Бібліографія

  • Познер В., Кан Б., Ургант І. Одноповерхова Америка. — М.: Зебра-Е, 2008. — 480 с. — ISBN 978-5-94663-604-9.;

Театральні роботи

Майстер-класи

  • Майстер-клас в МДУ, Вища Школа Телебачення.

Нагороди

  • 2007 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ.
  • 2009 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
  • 2010 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійного мистецтва ТЕФІ у складі Прожекторперісхілтон.
  • 2014 — Лауреат премії «ТОП 50. Найзнаменитіші люди Петербургу» в номінації «ГЕГи року» за образ Гриші Урганта[22].
  • 2014 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[23].
  • 2015 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант»[24].
  • 2016 — премія Kids Choice Awards («Кращий російський телеведучий»).
  • 2016 — Лауреат національної телевізійної премії за вищі досягнення в області телевізійних мистецтв ТЕФІ в номінації «Кращий ведучий розважальної програми» як той, хто веде телепередачу «Вечірній Ургант».
  • 2016 — Лауреат в номінації «Народний герой» премії журналу ОК![25].

Примітки

  1. ↑ а б Світлана Мусійко. «Страх і біль»: Іван Ургант закликав уряд зупинити війну [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Clutch, 24.02.2022.
  2. ↑ Христина Ковальчук. «Люди не повинні гинути…»: Меладзе, Галкін, Ротару і Орбакайте закликали зупинити війну з Україною [Архівовано 19 березня 2022 у Wayback Machine.] // Стена, 24.02.2022.
  3. ↑ а б Анастасія Рогожінська. Івана Урганта прибрали з росТБ після підтримки України? Ксенія Собчак відкрила всі карти — Новини світового шоу-бізнесу [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.] // Сьогодні, 28.02.2022.
  4. ↑ Вітчим Івана Урганта Дмитро Ладигін: Наша сім'я жила бідно, поки Ваня не став зіркою. Архів оригіналу за 16 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017.
  5. ↑ Иван Ургант стал гражданином Израиля, оформив документы в Бен-Гурионе. Архів оригіналу за 2 жовтня 2019. Процитовано 11 червня 2018.
  6. ↑ Вслед за Романом — Иван: известный российский шоумен стал гражданином Израиля. Архів оригіналу за 29 листопада 2019. Процитовано 11 червня 2018.
  7. ↑ Отец Ивана Урганта объяснил, почему не выходит шоу «Вечерний Ургант» [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.] // Вокруг ТВ, 27.03.2022. (рос.)
  8. ↑ Внуук. noto.ru. 6 лютого 2008. Архів оригіналу за 7 жовтня 2011. Процитовано 18 квітня 2013.
  9. ↑ Максим Леонідов продюсує високоякісну попсу (1998). tutti.e-burg.ru; archive.org. Архів оригіналу за 28 травня 2003. Процитовано 18 квітня 2013. [Архівовано 2003-05-28 у Wayback Machine.]
  10. ↑ Проект ВНУУК. неофіційний сайт групи "Секрет" (thesecret.narod.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  11. ↑ Гриша Ургант. Офіційний сайт. grishaurgant.ru. Архів оригіналу за 5 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Ургантдеграунд від групи « Слот». Архів оригіналу за 1 червня 2019. Процитовано 29 червня 2017.
  13. ↑ Коробки С. (1 грудня 2010). Батько Івана Урганта : Народимо синові сестричку. blik.ua; archive.org. Архів оригіналу за 4 грудня 2010. Процитовано 18 квітня 2013.
  14. ↑ Ємельянова О. (6 квітня 2011). Амурні таємниці сім'ї Ургантів. "Експрес газета" (eg.ru). Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  15. ↑ а б в Мурашкіна Л. (11 червня 2009). Тайна дружина Івана Урганта. kp.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  16. ↑ Біографії зірок на Cosmo.ru: Таня Геворкян. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 29 червня 2017.
  17. ↑ Ніна Ургант, Три кішки і двоє чоловіків, 2009 - Документальне кіно - Перший канал. 1tv.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  18. ↑ Ігор BIN. Ургант Ніна Миколаївна. rusactors.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  19. ↑ Іван Ургант вибачився за «порубаних мешканців українського села» з іронією [Архівовано 8 липня 2013 у Wayback Machine.] 24 (телеканал), 15.04.2013
  20. ↑ Корченкова Н. (18 квітня 2013). Иван Ургант извинился. kommersant.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  21. ↑ Спектакль "Шалені гроші" на сайті Театру імені Пушкіна. teatrpushkin.ru. Архів оригіналу за 19 квітня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
  22. ↑ «Єдина зброя, якою я користуюся, — це цибуля [Архівовано 17 серпня 2017 у Wayback Machine.]» — Іван Ургант в інтерв'ю журналу «Собака.ru», травень, 2014 рік
  23. ↑ Ургант визнаний кращим ведучим розважальних передач (рос.). argumenti.ru. 28 червня 2014. Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 31 липня 2014.
  24. ↑ Іван Ургант став володарем премії ТЕФІ [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Московський Комсомолець, 25 червня 2015
  25. ↑ Вера Брежнєва Філіп Кіркоров . Гарячі новини: Оголошені переможці премії журналу ОК!. www.loveradio.ru. Архів оригіналу за 19 листопада 2016. Процитовано 18 листопада 2016. [Архівовано 2016-11-19 у Wayback Machine.]

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).