Іван Кліма
| Іван Кліма | |
|---|---|
| чес. Ivan Klíma | |
| Ім'я при народженні | чес. Ivan Kauders[1] |
| Народився | 14 вересня 1931[2][3][…] Прага, Чехословаччина[5][6][…] |
| Помер | 4 жовтня 2025[8][9] (94 роки) Прага, Чехія[9] |
| Країна | |
| Діяльність | письменник, есеїст, драматург, журналіст, прозаїк-романіст, педагог, поет, публіцист, літературний редактор |
| Сфера роботи | проза, літературна діяльністьd[6], журналістика[6] і публіцистика[6] |
| Alma mater | Карлів університет і Вища школа економіки (Прага)[11] |
| Заклад | Університет Мічигану |
| Знання мов | чеська[12][13] і англійська[14] |
| Мова творів | чеська |
| Роки активності | 1960 — 2025 |
| Членство | Českobratrská církev evangelická. Sbor (Vinohrady, Praha, Česko)d[15] |
| Партія | Комуністична партія Чехословаччини (1970)[16][17] |
| Конфесія | Євангельська Чеська Братська Церкваd[18] |
| Батько | Vilém Klímad |
| Мати | Marta Klímovád |
| Родичі | Martin Klímad і Otto Synekd |
| Брати, сестри | Jan Klímad |
| У шлюбі з | Helena Klímovád[19] |
| Діти | Michal Klímad і Hana Bergmannová Klímovád[20] |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
Іван Кліма, народжений Іван Каудерс (14 вересня 1931, Прага, Чехословаччина — 4 жовтня 2025) — чеський письменник і драматург з єврейським корінням[21], син винахідника та світового експерта з потужних двигунів Вілема Кліми. Разом з Міланом Кундерою та Патріком Оуржедніком є найбільш перекладеними чеськими авторами. Почесний громадянин Праги (2016).
Життєпис
Народився в Празі, під час Другої світової війни провів три з половиною роки в Терезінському концтабірі, який йому достався у віці чотирнадцяти років. Його батьки були єврейського походження. Закінчив середню школу, потім Філософський факультет Карлового університету. Після закінчення у 1956 році працював редактором журналу «Květy», a в 1959–1963 роках в Чехословацькому письменницькому видавництві. Потім писав у «Літературних новинах» (чеш. Literární noviny), «Літературних листах» (чеш. Literární listy), (до їх заборони), у журналах «Květen», «Plamen» та Орієнтація".
В 1953 році Кліма вступив до Комуністичної партії, а у 1967 році був виключений з партії. У 1968 році Комуністична партія скасувала його виключення, і хоча він офіційно був у партії, він не брав участі в жодній партійній діяльності[22]. Його остаточно виключили з Комуністичної партії в 1970 році[23].
У 1969 році Кліма виїхав до США, де працював запрошеним професором в Мічиганському університеті. Після повернення в 1970 році він вже був забороненим автором, міг друкуватися лише в самвидаві або засланні, a заробляв на життя професією робітника.
Твори Івана Кліма об'ємні і різножанрові: проза, драми, репортажі, нариси, фейлетони та дитячі книги. У 2013 році він підтримав створення LES (Ліберальної екологічної партії), яку заснував Мартін Бурсік[24].
Померла 4 жовтня 2025 року у віці 94 років[25].
Творчість
- Бездоганний день, 1960 р. — новели на тему самотності
- Між трьома кордонами, 1960 р. — репортаж про найсхідніший край Словаччини, зображує регіон багатовікової біди
- Карел Чапек, 1962 — нариси
- Година мовчання, 1963 — роман
- Закохані на одну ніч, 1964 рік
- Візит до безсмертної тітки, 1965 — художній репортаж
- Клара та двоє панів, 1968 рік
- Корабель в ім'я надії, 1969
- Наречений для Марсели, 1969 рік
- Закохані на добу, 1970
- Судіть з милостю, самвидав 1976 під назвою «Стоїть, стоїть шибиниця» (Stojí, stoj šibenička), видання 1986, в чехословацькій пресі 1991, на думку критиків, його життєва справа: психологічний роман, розроблений з точки зору сюжету
- Любовне літо, видання 1979
- Мій веселий ранок, видання 1979, 1990, іноді також Мій щасливий ранок
- Мечі наближаються, 1983 , Чехія 1990 р. — нариси
- Моє перше кохання, 1985
- Любов і сміття, самвидав 1987, 1988, в чеській в пресі 1990
- Має золоті ремесла, 1990 іноді також Мої золоті ремесла
- Чекаючи темряви, чекаючи світла, 1993
- Останній ступінь конфіденційності, 1996
- Як далеко сонце, 1999
- Ні святі, ні ангели, 1999
- Як пережити процвітання, 2001
- Він також хоче досягти великого віку, 2001, про життя та творчість Карела Чапека
- Прем'єр-міністр і Ангел, 2003
- Моє божевільне століття, Academia 2009, ISBN 978-80-200-1697-3 — Magnesia Litera 2010 для нехудожньої літератури
- Моє божевільне століття II. Академія 2010 ISBN 978-80-200-1854-0
- Як не стати вбивцею, Academia 2012, фейлетони
Драма
- Замок, 1964, драма кафковського типу
- Майстер, драма, написана в 1967 році, прем'єра в 1970 році в Нью-Йорку
- Кондитерська «Міріам», 1968 рік
- Журі, 1968 рік
- Америка, 1974, адаптація твору Франца Кафки, написаного разом Павло Когоут
- Наречений для Марсели, 1969 рік
- Кімната для двох, 1973 рік
- Грім, 1973 рік
Переклади українською
- Година тиші: роман / І. Кліма ; пер. з чеськ. Я. І. Дзира. — К. : Дніпро, 1965. — 342 с.
- Коли дуже скучив / І. Кліма ; пер з чес. Т. Пономаренко // У чехів. Антологія сучасного чеського оповідання / Упор. Л. Ржегоржікова, І. Забіяка. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2021. - 480 с. - С. 178. - ISBN 978-617-585-207-1
Нагороди та відзнаки
У 2002 році був удостоєний Премії імені Франца Кафки за життєву діяльність і книгу «Великий вік хоче мати великі вбивства», про життя і творчість чеського письменника-фантаста Карела Чапека.
У 2010 році в номінації літературні факти був нагороджений премією «Магнезія Літера» за «Пам'ять мого божевільного століття».
Разом з Іржі Пенашем отримав Премію імені Фердинанда Перутки за 2013 рік[26].
З 2016 року Почесний громадянин Праги.
Родина
Брат: Ян Кліма — чеський фізик, письменник і перекладач.
Дружина — Гелена Клімова, чеський аналітик, психотерапевт, публіцист, підписант Хартії 77.
Діти: Міхал Кліма — чеський журналіст, видавець та менеджер ЗМІ, Голова правління Фонду фінансування жертв Голокосту та заступник голови правління Фонду фінансування незалежної журналістики; донька — Гана Павлатова.
Див. також
- Чеська література в 1945—1990 рр
- Список чеських письменників
- Чеська література
Примітки
- ↑ Mgr. Ivan Klíma: * 1931 †︎ 2025 — Пам'ять народу.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Internet Speculative Fiction Database — 1995.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #11897954X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Evidence zájmových osob StB
- ↑ Monika Zavřelová, Vítězslav Bureš Zemřel Ivan Klíma. Spisovateli a dramatikovi bylo 94 let — IDNES.cz, 2025.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Evidence zájmových osob StB
- ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 155. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Harper's / L. H. Lapham, R. Shnayerson, W. Morris et al. — NYC: (untranslated), 2018. — P. 65. — ISSN 0017-789X; 2169-7612
- ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 100. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
- ↑ Zemřel spisovatel a disident Ivan Klíma — novinky.cz, 2025.
- ↑ Mgr. Ivan Klíma (* 1931 †︎ 2025) — Пам'ять народу.
- ↑ Кліма І. Moje šílené století — Academia, 2009. — С. 17, 99, 100. — 536 с. — ISBN 978-80-200-1697-3
- ↑ Klíma I. Moje šílené století — 1 — Praha: 2021. — С. 421. — 793 с. — ISBN 978-80-200-3209-6
- ↑ Slovník české literatury po roce 1945 — Ústav pro českou literaturu AV ČR.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 грудня 2013. Процитовано 12 квітня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Spisovatel Ivan Klíma na šílené století připraven nebyl. Teď už je. Idnes.cz. 8 липня 2009. Архів оригіналу за 13 липня 2009. Процитовано 12 квітня 2021.
- ↑ Citace elektronického periodika, Bursík zakládá stranu LES. Fandí mu Švejnar či Horáček, Týden.cz, вид. 2013-08-27, дата доступу 2016-06-30. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
- ↑ Zemřel spisovatel, dramatik a bývalý disident Ivan Klíma. ct24.ceskatelevize.cz (чес.). Процитовано 5 жовтня 2025.
- ↑ Citace elektronického periodika, Aust, Ondřej, Cenu Ferdinanda Peroutky dostali Ivan Klíma a Jiří Peňás, Mediář, вид. 2014-02-06, дата доступу 2014-02-07. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
Посилання
- Профіль, інтерв'ю — Фестиваль письменників Прага [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Медальйон — Портал чеської літератури [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
- Бочкова К.: Оповідання Івана Кліми, бакалаврська робота, МУ Брно 2009 [Архівовано 13 червня 2020 у Wayback Machine.] (формат PDF)
- Іван Кліма (інтерв'ю з чеського телесеріалу " Na plovárně ") — відео онлайн в архіві Чеського телебачення [Архівовано 6 липня 2010 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Іваном Клімою [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.] (чеськ.)
- Помер чеський письменник та колишній дисидент Іван Кліма // Літературна газета, 04.10.2025
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).