Іваненко
| ||||
|---|---|---|---|---|
| Фонетичні алгоритми (англ.) | ||||
| Жіноча форма | Іваненко | |||
| Суфікс | -енк- | |||
| Закінчення | -о | |||
| Походить від | імені Іван | |||
| Пошук сторінок | які починаються з у Вікіданих • :посилання: | |||
Іване́нко — поширене українське прізвище, походить від особового імені Іван.
Відомі носії
- Іваненко Андрій Володимирович (?-?) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Борис Васильович (1933—2008) — український архівіст, історик, журналіст.
- Іваненко Валентин Васильович (* 1948) — український історик, доктор історичних наук, професор.
- Іваненко Валерія (значення):
- Іваненко Валерія Володимирівна (1926—1968) — українська письменниця, перекладачка.
- Іваненко Валерія Володимирівна (* 1966) — медіаменеджерка, теле- та кінопродюсерка.
- Іваненко-Кириліна Валерія Олександрівна (* 2001) — українська метальниця молота. Майстер спорту України міжнародного класу з легкої атлетики.
- Іваненко Вікторія Сергіївна (* 2005) — українська гімнастка. Срібна призерка чемпіонату Європи серед юніорів в командній першості.
- Іваненко Володимир Григорович (нар. 1955) — народний депутат України.
- Іваненко Володимир Михайлович (нар. 1933) — український скульптор.
- Іваненко Володимир Олександрович (1954—2006) — засновник телекомпаній «Тоніс» і «ТЕТ», продюсер, громадський діяч.
- Іваненко Григорій Васильович (псевдонім Бараба, 1893—1938) — активний учасник комуністичного руху на Західній Україні, один із керівників КПЗУ.
- Іваненко Григорій Григорович (? — 1790) — військовий і політичний діяч, останній полковник переяславський (1766—1782).
- Іваненко Григорій Іванович (* 1953) — український поет, член НСПУ, член НСЖУ.
- Іваненко Дмитро Дмитрович (1904—1994) — український фізик-теоретик.
- Іваненко Дмитро Олексійович (1859—1943) — український і російський письменник, журналіст.
- Іваненко Євгеній Анатолійович — капітан Збройних сил України, кавалер ордена «За мужність» III ступеня[1]
- Іваненко Іван Володимирович — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Ігор Васильович — радянський футболіст і тренер.
- Іваненко Ілля Володимирович — підполковник Збройних сил України, лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня[2]
- Іваненко Ірина Олександрівна (1939—2002) — лауреатка Шевченківської премії.
- Іваненко Костянтин Пилипович (нар. 1932) — український медик. Заслужений лікар України.
- Іваненко Леонід Миколайович (нар. 1932) — український математик, програміст.[3]
- Іваненко Оксана Дмитрівна (1906—1997) — українська дитяча письменниця та перекладачка.
- Іваненко Олександр Олександрович (1984—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Олександр Сергійович — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Ольга Володимирівна — парамедикиня благодійної організації «Благодійний фонд „Перший добровольчий мобільний шпиталь імені Миколи Пирогова“», кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня.[4]
- Іваненко Петрик (кін. XVII—поч. XVIII ст.) — Писар Війська Запорізького, гетьман України.
- Іваненко Святослав Володимирович (* 1963) — український скульптор.
- Іваненко Сергій Васильович — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Тамара Прокопівна (нар. 1927) — українська редакторка.
- Іваненко Юрій Володимирович — капітан Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Іваненко Яким Захарович (1892—1921) — старший писар куреня польової варти 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу.
- Анна Іваненко — українська художниця-ілюстраторка та дизайнерка.
Див. також
Примітки
- ↑ Указ Президента України 71/2019. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 22 травня 2021.
- ↑ Указ президента України 527/2021. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 10 листопада 2021.
- ↑ Д. М. Кавтарадзе. Іваненко Леонід Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- ↑ Указ президента України 335/2020. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 2 квітня 2021.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).