Єлиховичі

село Єлиховичі
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Тер. громада	Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46040070170041479
Основні дані
Засноване	1447 (579 років)
Населення	956 осіб
Площа	3,223 км²
Густота населення	250,39 осіб/км²
Поштовий індекс	80716[1]
Телефонний код	+380 3265
Географічні дані
Географічні координати	49°50′4″ пн. ш. 24°54′46″ сх. д. / 49.83444° пн. ш. 24.91278° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	310 м
Місцева влада
Адреса ради	80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Шашкевича, 22
Карта
Єлиховичі
Єлиховичі
Мапа
Єлиховичі у Вікісховищі

Єлихо́вичі — село в Україні, у Золочівській міській громаді Золочівського району Львівської області. Населення — 807 осіб.

Найдавніша згадка про село Єлиховичі міститься в 14-му томі Актів ґродських і земських часів Речі Посполитої з так званого Бернардинського архіву у Львові. У судових записках від 17 жовтня 1447 року назва села зафіксована латинською мовою у двох варіантах — «Gelechowycze» («Ґелеховиче») і «Gelechowicze» («Ґелеховіче»)^[2]. Написання назви села через першу літеру «G» фігурує і в судових записках від 1449 року. Однак вже у 1532 році вжито словотворну форму «Jelechowycze» — «Єлеховиче», що дуже наближена до сучасної назви.

Географічний словник Королівства Польського та інших слов'янських країн, виданий на межі ХІХ—ХХ століть, подає назву села польською мовою як «Jelechowice», тобто «Єлеховіце», а українською — «Єлеховичі»^[3].

Деякі дослідники вважаються, що в назві села приховане мадярське коріння. Наприкінці ІХ століття прикарпатськими землями переходили угорці (угри), рухаючись за Карпати у басейн середнього Дунаю і Тиси. У часи їхнього переселення згадуються князь Єлех і його син Єзелех, які могли передати своє імення нащадкам або підданим, що з якихось причин осіли на цій землі.

Не менше можливостей дати назву селу мали і давні слов'яни з іменами на зразок Олех, Єлех, Желех, Шелех, Гелих, які частково збереглися до нинішнього дня як прізвища. Саме слов'янський корінь проглядається в назвах сусідніх з Єлиховичами населених пунктів, які мають імена-патроніми з суфіксам на «–ичі», що трансформувався з «-иче». Це Хильчичі (під впливом польського називництва — Хильчиці) — від імені Хиль, Жуличі — від імені Жул (Жуль), Сновичі — від імені Снов та деякі інші. Поселення з подібними назвами вважаються одними з найдавніших.

Серед місцевих мешканців поширена легенда, що початки села Єлиховичі пов’язані з легендарним городищем Радече, яке, за переказами, існувало на північній околиці Золочева. Після чергового половецького чи татарського погрому частина мешканців покинула згарище своїх жител і заснувала в болотистій місцевості нове поселення. З цими часами пов'язані легенди про походження назви села від вислову «Є-лихо-вічне», а також від вільшинового гаю, який прийняв під свій захисток біженців. Розмовний варіант слова «вільха» — «єльха».

У 1447 році село Єлиховичі належало до Олеського повіту Львівської землі Руського воєводства і перебувало у власності Яна Сенинського (Яна Олеського, або ж Яна з Сенна і Олеська). За активну участь у збройній боротьбі 1431—1432 років за приєднання Олеської землі до Польської корони Ян Сенинський отримав від короля Владислава II Ягайла у користування Олеський замок та більшість прилеглих сіл. У 1441 році, після того, як допоміг новому королеві Владиславу III Варненчику посісти угорський престол, одержав Олеський маєтковий ключ у вічне володіння^[4].

Попереднім власником Єлихович був Глібко (Глебко) Хильчицький — власник сусіднього села Хильчиці. Як свідчать судові записки, Глібко Хильчицький (інший поширений варіант цього прізвища — Хилечський) був службовцем (землянином) Олеського замку і одержав Єлеховичі як «вислугу» за свою військову службу. Він вважав незаконною передачу Єлихович Яну Сенинському і намагався через суд довести своє право на це володіння. Втім його зусилля не увінчалися успіхом.

Від Яна Сенинського Єлиховичі перейшли у спадок його синові Павлові — львівському підкоморію, дідичу Золочева. У 1532 році Золочівський маєтковий ключ, разом з Єлиховичами, був проданий яворівському старості Андрієві Ґурці. Наприкінці XVI століття села Єлиховичі та Городилів разом з багатьма іншими селами Золочівщини купив Марек Собєський, воєвода любельський. Згодом ці маєтності перешли до Якова Собеського і його сина Яна ІІІ Собеського — одного з найвеличніших польських королів, що народився в Олеському замку. Його мати — Софія Теофіла Даниловичівна — представниця давнього руського роду, донька руського воєводи Івана Даниловича.

На північно-східній стороні від села, у сосновому лісі, довгі роки зберігалися могили, які місцеве польське населення пов’язувало з битвами часів Яна ІІІ Собеського, а українське населення — з козацькими походами під проводом Богдана Хмельницького.

1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Фільварки в Золочівському повіті Тернопільського воєводства^[5].  

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Золочівської міської територіальної громади^[6].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Золочівського району^[7].

За офіційною статистикою 1900 року в Єлиховичах мешкало 614 осіб, з яких 558 мешкали у самому селі, 37 осіб проживали на хуторі Зоболоття, а ще 19 — в окремих розкиданих хатах.

За віросповіданням 375 осіб вважали себе римо-католиками, 229 греко-католиками, а 10 мешканців — юдеями. На той час римо-католики належали до парафії у Золочеві (Костел Успіння Діви Марії), а греко-католики — до парафії у сусідньому селі Жуличах (Церква святителя Миколая).

1627 року Яків Собеський передав римо-католицькій парафії в Золочеві єлиховицький фільварок і таким чином на довгі роки створив економічні умови для зростання в Єлиховичах польського релігійного і суспільно-політичного впливу.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[8]:

Школа, яка мала статус філіальної, заснована у 1856 році. Наприкінці ХІХ століття у ній навчалося 60-70 дітей. Мовами навчання були українська і польська. ^[9]

Під час війни Другої світової війни в селі німці створили табір — гетто для євреїв, де розстрілювали людей^[10].

• Костел Воздвиження Чесного Хреста. Автор проєкту — Вавжинець Дайчак, львівський (поляк) архітектор^[11].

• Володимир Недзельський — голова Золочівської районної ради, заступник міського голови Золочева.

• Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
• Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
• Charewiczowa, Łucja. Dzieje miasta Złoczowa (1929)
• Gemeindelexikon der im Reichsrate vertretenen Königreiche und Länder. — XII. Galizien. — Wien 1907
• Jelechowice // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 554. (пол.)
• Sokalski M. Jelechowice // Rys geograficzno-statystyczny złoczowskiego okręgu szkolnego wraz z dokładnym opisem poszczególnych miejscowości obu powiatów (złoczowski i brodzki) [Архівовано 25 грудня 2019 у Wayback Machine.]. — Złoczów: nakładem Towarzystwa Pedagogicznego oddziału złoczowskiego, 1885. — S. 86—87 (пол.)

• Єлиховецька сільська рада. [Архівовано 24 лютого 2020 у Wayback Machine.]
• Єлиховичі в Facebook.
• Костел Воздвиження Св. Хреста (1938).
• Костели Воздвиження Чесного Хреста в Єлиховичах. [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Погода в селі Єлиховичі. [Архівовано 26 листопада 2020 у Wayback Machine.]