Городилів

село Городилів
Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста в Городиліві
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Золочівський район
Тер. громада	Золочівська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46040070130029087
Основні дані
Засноване	1449 (577 років)
Населення	385 осіб
Площа	1,048 км²
Густота населення	367,37 осіб/км²
Поштовий індекс	80718[1]
Телефонний код	+380 3265[2]
Географічні дані
Географічні координати	49°50′28″ пн. ш. 24°54′59″ сх. д. / 49.84111° пн. ш. 24.91639° сх. д.
Середня висота над рівнем моря	254 м[3]
Водойми	р. Золочівка
Місцева влада
Адреса ради	80700, Львівська обл., Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Шашкевича, 22
Карта
Городилів
Городилів
Мапа
Городилів у Вікісховищі

Городилів — село в Україні, у Золочівській міській територіальній громаді Золочівського району Львівської області. Населення — 362 осіб^[4]. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Єлиховицька сільська рада^[5].

Назва населеного пункту місцеві мешканці здебільшого пов'язують з давнім городищем, що знаходилося на стику землеволодінь Городилова, Сасова та Жулич. Не відкидаючи можливого впливу цього факту на назву поселення, дослідних давньої історії Надбужанського краю Андрій Квасецький зауважує, що топонім з суфіксом –ів (–ов) вказує на присвійний характер назви, яка найчастіше походить від імені чи прізвища засновників чи власників поселення. У цьому випадку таким ім’ям могло бути «Городило», що засвідчене в історичних джерелах і словниках. Воно утворене семантичним способом від слова «город» (місто) або ж «городище». Тобто, давній мешканець Городило міг бути вихідцем з якогось города (града) чи з сусіднього городища, або ж був засновником (будівничим) огородженої і укріпленої садиби на місці сучасного Городилова^[6].

В історичних актах XV століття згадується переважно як «Hrodylov», хоча трапляються також варіанти «Hrodilov», «Hredylov». Але вже у 1532 році фіксується назва «Horodiŀov», а з 1649 року — «Horodylov»^[6].

Після насильницького відторгнення Олеської землі від Волині Великого князівства Литовського) і приєднання її до Польського королівства у 1432 році Городилів, як і переважна більшість сіл Олеського ключа, був переданий у користування, а згодом у «довічну власність» Янові Сененському, який почав іменуватися «Олеським».

На першу письмову згадку про Городилів претендує судовий запис від 31 січня 1449 року, в якому згадується село Городилів, що належало до Олеського округу (повіту) — «Hrodylov districtu Olessko».^[7]. Судовий спір стосувався, з одного боку, власника Городилова Яна Сененського, а з іншого — власника сусідніх Хильчиць Гліба Хильчицького. Предметом суперечки стали взаєморозрахунки між сторонами, що проводилися не грошима, а волами.

5 травня 1488 року на полі між Городиловом і Хильчицями був складений акт про те, що коморій Іван Островецький розмежував село Городилів, що належало до спадкових володінь Павла Сененського — «Павла з Олеська і Золочева», підкоморія львівського, сина Яна Сененського — від села Хильчиці — спадкової маєтності рідних братів-шляхтичів Ігнатка і Яцька.^[8].

Серед мікротопонімів розмежувального акту згадувався Городилівський став, що розміщувався неподалік Хильчицького ставу і сполучався з ним потоком, а також колишній Городилівський ліс під назвою «Борек», який 1488 року вже значився власністю сусідніх Хильчиць.

1515 року власником Городилова виступає галицький підкоморій Фредруш, який успадкував частину олеських маєтків після одруження з Анною — дочкою Петра Сененського. А 1532 року згадується Станіслав Сененський, який продав Городилів разом з іншими поселеннями Золочівського ключа яворівському старості Андрієві Гурці^[6].

У 1617—1619 роках відбулося розмежування маєтку Городилів Золочівського ключа Якуба і Яна Собеських з маєтком Жуличі Яна та Ядвіги Белжецьких^[9].

1649 року Олекса Бай з Городилова присягав Теофілії Собеській, доньці засновника містечка Сасів руського воєводи Івана Даниловича, що через спустошення села під час недавніх воєнних дій, вимирання і поневолення людей не вдалося зібрати жодних податків^[6].

Наприкінці XIX століття власником фільварку у Городилові було римо-католицьке чернече згромадження «Сестер милосердя», як мало у власності 1324 морги угідь, у тому числі 644 морги лісу, Селянам належало 1024 морги землі^[10].

В селі діяла філіальна школа з українською мовою навчання, яка була заснована 1861 року. Станом на 1885 рік її відвідувало 72 дитини з 80, на яких поширювався шкільний обов'язок^[11].

Станом на 1880 рік в селі мешкало 452 особи, з яких 345 греко-католиків, 75 римо-католиків і 32 юдеї, а вже до 1900 року кількість мешканців зросла до 675 осіб^[9].

Зразком патріотизму і любові до «малої батьківщини» став благородний вчинок одного з господарів Городилова, який пожертвував 3 тисячі золотих ринських на будівництво сільського мурованого храму. На той час це була дуже значна сума^[11].

1 серпня 1934 року громада села увійшла до складу об'єднаної сільської ґміни Злочув в Золочівському повіті Тернопільського воєводства^[12].   

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області», село увійшло до складу Золочівської міської територіальної громади^[13].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Золочівського району (1940—2020), село увійшло до складу новоствореного Золочівського району^[14].

Церква Воздвиження Чесного Животворного Хреста збудована у 1867 році. Цей храм унікальний тим, що в ньому збереглися портрети Антонія Ганьошина та Гарасима Сембая — ктиторів (засновників церкви), за кошти яких здійснювалось будівництво. Зараз портрети перебувають на реставрації та найближчим часом прекрасять стіни величного храму. Особливим є й те, що на той час, це була друга за рахунком мурована церква на території сучасної Золочівщини.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[15]:

• Семен Шашкевич — дід Маркіяна Шашкевича, який був парохом в селах Жуличі та Городилів. Саме у той час народився батько Маркіяна Шашкевича — Семен Шашкевич.

• Золочівщина: її минуле і сучасне: розвідки, спомини, публікації, пам'ятки, постаті / Фундація енциклопедії України, Торонто, Канада; упорядник М. В. Дубас. — 2-ге. — Львів : Мс, 2006. — 759 с. — ISBN 966-8461-36-3.
• Жуличі. Василь Пачовський: Збірник історико-краєзнавчих праць і літературно-художніх творів / Упоряд., автор передмови та прим. Квасецький А. Т. — Чернівці : Зелена Буковина, 2013. — 398 с.
• Квасецький А. Т. Давні згадки про Жуличі і сусідні поселення над річками Буг і Белзець: Історичний нарис. — Чернівці : Зелена Буковина, 2016. — 84 с.
• Ю. Юречко. Городилів і городилівці. — Львів : Львівська політехніка, 2012. — 192 с.
• Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardynskiego we Lwowie. — Lwów: Drukarnia Zakładu Narodowego imienia Ossolińskich, 1868—1903. — T. I—XVII (пол.)

• Історична довідка про населені пункти Єлиховицької сільської ради: Село Городилів. elyhovichi.rada.org.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 12 квітня 2020.
• І лелека святкував 200-річчя храму у селі Городилові. Золочівська районна рада. 27 вересня 2011. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 12 квітня 2020. {{cite web}}: Перевірте значення |url= (довідка)