YaChudo

Єжи Гоффман

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гоффман.
Єжи Го́ффман
пол. Jerzy Hoffman
Зображення
Дата народження15 березня 1932 (94 роки)
Місце народженняКраків, Польща
ГромадянствоПольща Польща
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії (1955) і High School No. 1 in Bydgoszczd Редагувати інформацію у Вікіданих
ПрофесіяКінорежисер
Сценарист
Кар'єра1954 — дотепер
ЧленствоPolish Film Academyd і Асоціація польських кінематографістів Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
золота медаль «За заслуги у культурі Gloria Artis» орден «За заслуги» III ступеня Великий Хрест ордена Відродження Польщі офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі золотий хрест Заслуги медаль "40 років Народної Польщі"

"Pro Masovia" Commemorative Medald (2011)

Annual award ACFKd (2013)

Q138493864? (2014)

IMDbID 0388956 Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Єжи Гоффман у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Єжи Юліан Го́ффман (пол. Jerzy Julian Hoffman; нар. 15 березня 1932, Краків) — польський кінорежисер і сценарист, почесний громадянин Бидгоща. Найбільш відомий як творець кіно-адаптації трилогії польського прозаїка Генрика Сенкевича а саме: («Пан Володийовський», «Потоп» та «Вогнем і мечем»), зокрема в Україні, пан Го́ффман також відомий як режисер документального фільму «Україна. Становлення нації» де розповідається історія України від Хрещення Русі і до сьогодення.

Біографія

Народився в сім'ї лікарів єврейського походження[1]. Предки його матері — рабини — прийшли з Іспанії до Польщі у XVI столітті, рятуючись від інквізиції[2].

Зірка Єжи Гоффмана на Алеї зірок у Лодзі

Дитинство провів у Горлицях. Також від весни 1938 року проживав у м. Тернопіль.

У віці 8 років (1940) був вивезений разом із родиною до Новосибірської області Росії, де вони жили в таборі «спецпереселенців» і працювали на заготівлі лісу. Там померли дід, бабуся, сестра бабусі та дядько Єжи Гоффмана. Після нападу Німеччини на СРСР і відновлення дипломатичних відносин Москви з польським еміграційним урядом родину Гоффманів було амністовано. 1943 року батько Єжи Гоффмана пішов воювати з німцями, а після закінчення війни надіслав родині виклик до Польщі. У липні 1945 року Єжи вже був у Варшаві[3].

У другій половині 1940-х років переселився до Бидгоща.

1955 — закінчив режисерський факультет ВДІК (Москва).

1954 — почав знімати документальні фільми.

1962 — почав знімати художні фільми. Найбільше відомий як екранізатор історичних романів Генрика Сенкевича, режисер мелодрам «Знахар» і «Прокажена».

1968 — час зйомок фільму «Пан Володийовський» збігся із загостренням у Польщі юдофобських настроїв, і на Гоффмана чинився відповідний тиск. Уникнути його режисеру вдалося лише погрозою емігрувати на батьківщину дружини, громадянки СРСР[2].

1980 — став керівником кінематографічної групи «Зодіак».

1983 — обраний до складу Національної ради Товариства польсько-радянської дружби.

1986–1989 — був членом Всепольского Грюнвальдського комітету — організації, яку створила тодішня влада для «пропаганди традицій польської зброї та зміцнення пам'яті про битву під Грюнвальдом».

2008 — створив документальний фільм «Україна. Становлення нації».

2011 — у пресі з'явилися повідомлення про переговори, які нібито велися з Єжи Гоффманом щодо екранізації роману Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон»[4].

Вересень 2011 — вийшов фільм Єжи Гоффмана «Варшавська битва. 1920». Це перший польський історичний фільм, знятий за технологією 3D, один із найдорожчих в історії польського кіно[5].

Протягом своєї мистецької праці був удостоєний багатьох світових нагород і відзнак. Має почесний титул «Заслуженого діяча національної культури».

Сім'я

Перша дружина — вірменка Марлен, однокурсниця по ВДІКу (розлучилися після трьох років спільного життя)[6]. За твердженням кінорежисера, їхня дочка, Йона Гоффман, була серед групи винахідників першого персонального комп'ютера[3].

Друга дружина — колишня киянка Валентина Трахтенберг, дочка оперної співачки й аптекаря, сестра відомого київського токсиколога, академіка Ісака Трахтенберга[2][7]. На момент знайомства з Гоффманом Валентина була одружена з варшавським інженером, випускником київського вишу. З Гоффманом прожила у шлюбі 33 роки, померла від раку 1999-го, під час зйомок фільму «Вогнем і мечем»[6].

Україна і Гоффман

Єжи Гоффману притаманні певні стереотипи сприйняття України поляками. Свого часу В. Ющенко звернувся до нього з проханням екранізувати роман Василя Шкляра «Залишенець. Чорний ворон». Гоффман відповів, зокрема: «…книжка мені не сподобалась, м'яко кажучи. Я завжди погано ставився до радянської влади, але ніколи — до російського народу. Шкляр написав відверто націоналістичний ксенофобський твір. Мені це нецікаво». Також вважає, що бійці УПА — "не тільки антипольські, вони антиросійські, вони — антиєврейські! Як там: «Різати москалів, ляхів і жидів».[8]

Під час російської інтервенції в Україну в березні 2014 року Єжи Гоффман разом з іншими відомими діячами польського театру та кіно (Евою Шикульською, Барбарою Брильською, Анджеєм Вайдою, Кшиштофом Зануссі, Войцехом Марчевським, Яцеком Блавутом, Яном Новіцьким) виступив із підтримкою українського народу:[9]

Дорогі українські друзі, у цю важку хвилину хочемо підтримати вас морально і висловити свою солідарність з вами. Боротьба за гідність, незалежність та мир є найбільшою чеснотою. Жоден з нас не може спокійно спостерігати за тим, що зараз відбувається в Україні. Для кожного з нас останні місяці були часом молитви — молитви за вільну та незалежну Україну. Ми пишаємося вашою витримкою та хочемо ще раз підкреслити — ми з вами!

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[10]

Фільмографія

Режисер

Сценарист

Вшанування

На фасаді Палацу кіно в Тернополі 27 серпня 2016 відкрили пам'ятну дошку на його честь.[8][11]

Примітки

  1. ↑ Gershon David Hundert. The YIVO Encyclopedia of Jews in Eastern Europe. — 2008. — P. 333—334. — ISBN 0-300-11903-8.
  2. ↑ а б в Єжи Гофман: «Кастрати ніколи не любили тих, хто міг…» // Хрещатик, 30/11/2001[недоступне посилання]
  3. ↑ а б Ежи Гофман в Житомире презентовал свой новый фильм (інтерв'ю) // Журнал Житомира. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 19 серпня 2011.
  4. ↑ Гроші на «Ворона» // Україна молода, № 45, 22.03.2011. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 19 серпня 2011.
  5. ↑ Людмила Олтаржевська. Конструктивність без фанфар // Україна молода, № 191, 25.10.2011. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 жовтня 2011.
  6. ↑ а б Женой Ежи Гофмана была киевлянка // Сегодня, № 269 (1021), 28.11.2001
  7. ↑ Хрещатик, 28/10/2005[недоступне посилання з червня 2019]
  8. ↑ а б Садовська Г. Єжи Гоффман: де закінчується любов до України… — С. 5.
  9. ↑ Зірка «Іронії долі» Барбара Брильська підтримала українців / [[ТСН]], 20 березня 2014. Архів оригіналу за 4 червня 2014. Процитовано 9 червня 2014.
  10. ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.
  11. ↑  Меморіальну дошку Єжи Гоффману відкрили у Тернополі на YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 29 серпня.

Джерела

  • Гуцал П. Гоффман Єжи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 406. — ISBN 966-528-197-6.
  • Садовська Г. Єжи Гоффман: де закінчується любов до України // Вільне життя плюс. — 2016. — № 69 (15085) (2 вер.). — С. 5. (Світ нашої духовності)

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).