Єди-Кую
| селище Єди-Кую крим. Yedi Quyu | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Керченський район |
| Рада | Ленінська селищна рада |
| Код КАТОТТГ | UA01100270010050554 
|
| Облікова картка | Леніне |
| Основні дані | |
| Засновано | до 1900 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 7.728 км² |
| Населення | ▼7826 (на 2014 рік)[1] |
| Густота | 1012.68 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 98200 |
| Телефонний код | +380 6557 |
| Географічні координати | 45°17′50″ пн. ш. 35°46′21″ сх. д. / 45.29722° пн. ш. 35.77250° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 38 м[2]
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Сім Колодязів |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 156 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 98200, с-ще Єди-Кую, вул. Дзержинського, 6 |
| Карта | |
  Єди-Кую крим. Yedi Quyu | |
 Єди-Кую крим. Yedi Quyu | |
| |
|
| |
Єди́-Кую́ (крим. Yedi Quyu, рос. Еды-Кую, до 1957 року Сім Коло́дязів, з 1957 по 2023 — Ле́ніне) — селище в Україні, у Керченському районі Автономної Республіки Крим, колишній адміністративний центр Єдикуйського району.
У перекладі з кримськотатарської yedi quyu означає сім колодязів.
Географія
Розташоване в східній частині Криму, у північно-західній частині Керченського півострова, за 156 км. від Сімферополя. Відстань до районного центру Керчі — 63,6 км (автошляхами) Поряд знаходиться залізнична станція Сім Колодязів Придніпровської залізниці. Є автостанція. Автобусний зв'язок з м. Щолкіне і селами району.
Населення
Населення — 8,5 тис. чоловік, з яких 63,9 % — росіяни, 19,3 % — українці, 12,5 % — кримські татари.
Історія
Виявлені поблизу Єди-Кую поселення доби бронзи, група скіфських курганів, рештки античного поселення III—I ст. до н. е. свідчать, що люди жили тут з давніх-давен.
Утворення селища пов'язане з будівництвом на Керченському півострові в кінці XIX ст. станції Керченської смуги Курсько-Харківсько-Севастопольської залізниці.
У 1915 році на станції проживало 80 осіб, але через відсутність води населений пункт не розвивався. До 22 березня 1921 р. на станції Сім Колодязів проживало 34 жителі.
25 липня 1931 р. Президія ЦВК Кримської АРСР ухвала рішення про перенесення центру Ленінського (тоді Петровського) району в село Ленінське на станції Сім Колодязів.
У довоєнні роки в Семи Колодязях почали будувати хлібоприймальний пункт, харчокомбінат, бавовняний комбінат. У 1938 році відкрили середню школу (згодом імені Максима Горького).
У 1939 р. тут проживало 1683 чоловік.
В період другої світової війни на території селища діяла підпільна організація, до складу якої входили К.Богданов, А.Беспалов, Г.Останін, А.Павленко, Е.Іванов, Г.Перемещенко. У період бойових дій на Кримському фронті (1942 рік), на станції Сім Колодязів були розташовані 6 військових польових госпіталів. У цей період тут виникло декілька великих поховань. На згадку про дислокацію одного з госпіталів на будівлі школи селища встановлена меморіальна дошка. Під час війни, через брак води село називали «Сім смертей»[3].
Територія селища звільнена в квітні 1944 року.
У післявоєнні роки поблизу селища будувалося Юзмацьке водосховище. Створювалися ставки і водосховища, бурилися бурові свердловини, протягувалася сітка водопроводів. З 1952 р. в райцентрі з'явилися перші водоколонки.
25 травня 1957 р. населений пункт при станції Сім Колодязів одержав назву Леніне з присвоєнням статусу с.м.т. Будівництво Північно-Кримського каналу дало новий поштовх для розвитку селища. Пожвавлення викликало і почало робіт по будівництву Кримської АЕС.
11 вересня 1988 року близько 500 кримських татар вийшли на демонстрацію в Леніне, яку розігнали військові спецпідрозділи, затримавши близько 100 учасників.
У лютому 2014 року окупований Російською Федерацією.Помилка цитування: Відсутній тег </ref> за наявності тегу <ref>.
12 травня 2016 року постановою Верховної Ради України № 1352-VIII селище перейменоване на Єди-Кую відповідно до вимог закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».[4] Постанова набрала чинності у 2023 році.[5]
З вересня 2023 року у складі Керченського району АРК.[6][7][8] З 2024 року — селище.
Економіка
 Зовнішні відеофайли | |
|---|---|
 | Військова техніка РФ рухається ешелоном з Росії вглиб Криму.Серед техніки, зокрема, ракетні установки залпового вогню «Смерч». Селище міського типу Леніне АРК Крим, 15 березня 2014 (Російське вторгнення в Україну 2014) |
Основними підприємствами селища, є: АТ «Нафтобаза», Управління Північнокримського каналу, ОАТП «Пересувна механізована колона 128», яка обслуговує русло Північнокримського каналу, ДП «Райсільгоспхімія», АТ «Райпост», хлібозавод, пекарня, Управління водного господарства, Районне дорожньо-ремонтне управління, друкарня, ОАТП завод «Мелаліст» (ремонт техніки), АТП-14339, Держлісгосп, газобалонна станція, ТОВ «Інкубаційна станція», ДП «Чорноморнафтогазпром».
Соціальна сфера
У селищі діють: 2 загальноосвітніх школи, професійно-технічне училище, бібліотека, музична школа, ДЮСШ, спортивно-туристичний клуб, районний Будинок культури, літературне об'єднання «Сирінга»; районна лікарня. Є Музей історії району, готель, відділення банків. Діє православна церква, мусульманська мечеть Єди-Кую Меркез Джамі.
Санаторно-курортна сфера включає пансіонати («Кримське Приазов'я», «Азовський», «Зоря»), будинок відпочинку Riga Village Resort та дитячі табори відпочинку.
Пам'ятники
На території селища встановлений пам'ятний знак загиблим односельцям, воїнам, партизанам, підпільникам, мирним жителям; пам'ятний знак жителям району, воїнам-інтернаціоналістам, які загинули в Афганській війні.
Постаті
- Алімє Абденанова (1924—1944) — радянська розвідниця кримськотатарського походження, резидент відділу розвідки штабу Приморської армії. Кавалер ордена Червоного Прапора (1944). Герой Російської Федерації (2014, посмертно)
- Затилюк Олексій Олександрович (1990—2014) — солдат резерву Міністерства внутрішніх справ України, загинув у боях за Іловайськ.
- Янковський Олексій Сергійович (1993—2022) — український військовий, позивний Олекса, загинув 24 липня 2022 року поблизу села Семигір'я, що на Донеччині.[9]
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
- ↑ Прогноз погоди в с. Ленінське. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 19 лютого 2009.
- ↑ (рос.) Тимченко З. Третий «штурм» Перекопа [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] // Крымские известия від 27 листопада 2012 року, о 10:46.
- ↑ Про перейменування окремих населених пунктів та районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 червня 2024.
- ↑ Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Процитовано 25 серпня 2023.
- ↑ Атлас адміністративно-територіального устрою України. Новий районний поділ та територіальні громади: 2020. Архів оригіналу за 13 грудня 2024. Процитовано 30 жовтня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Закон України від 23 серпня 2023 року № 3334-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою Автономної Республіки Крим»
- ↑ Солдат Олексій Янковський зазнав смертельних поранень внаслідок ворожого танкового обстрілу. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 29 жовтня 2024.
Додаткові джерела
- стаття Леніне — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР [Архівовано 8 січня 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).