Євреї Латвії

Євреї Латвії (латис. Latvijas ebreji) — одна з історичних та сучасних національних меншин Латвії.

За даними перепису населення 2011 року, в Латвії проживало 6 437 євреїв, переважно в Ризі (райони Відземського та Латгальського передмість, а також центральні квартали) і в місті Юрмала.

Перші єврейські громади на території сучасної Латвії виникли у XVI столітті. Найдавніша відома громада була заснована у 1570 році в Пільтенському окрузі, який тоді перебував під владою данського принца Магнуса. Наприкінці XVI століття євреї цього регіону отримали широкі громадянські та економічні права.

У Курляндії та Латгалії формувалися різні за соціальним складом громади: у західних регіонах — заможніші, германізовані, у східних — бідніші, пов’язані з ремеслом і дрібною торгівлею. Значна частина латгальських євреїв належала до традиції літваків і використовувала їдиш.

Після указу імператриці Катерини II 1791 року євреї Латгалії були обмежені у праві переселення за межі так званої смуги осілості.

У XIX столітті між єврейськими торговцями та латиським селянством сформувалися тісні побутові та економічні контакти. Євреї часто володіли латиською мовою на розмовному рівні й відігравали роль посередників у сільській економіці.

Наприкінці століття до Латвії прибуло близько 20 тисяч єврейських біженців з України та Білорусі, які рятувалися від погромів у межах Російської імперії. Це спричинило зростання соціальної напруги, але водночас активізувало єврейське культурне та економічне життя.

Після проголошення Латвійської Республіки у 1918 році євреї вперше отримали повні громадянські права. Це сприяло формуванню лояльності до нової держави та активній участі євреїв у політичному, економічному й культурному житті.

Єврейські військові брали участь у Війні за незалежність Латвії; деякі з них були нагороджені орденом Лачплесиса та орденом Трьох Зірок. У міжвоєнний період діяли єврейські школи, преса, партії та громадські організації.

Водночас значна частина євреїв емігрувала до Палестини, США та СРСР.

Після радянської окупації 1940 року були ліквідовані єврейські політичні, релігійні та культурні організації. У червні 1941 року понад 1 700 євреїв було депортовано до Сибіру.

Під час Голокосту в Латвії у 1941–1944 роках було знищено понад 70 тисяч латвійських євреїв — майже всю довоєнну громаду.

У другій половині XX століття відбувалася масова еміграція євреїв з Латвії, особливо до Ізраїлю та західних країн. До кінця 1980-х років чисельність громади скоротилася в кілька разів.

Сьогодні єврейська громада Латвії є невеликою, але активною, з діючими культурними, релігійними та освітніми інституціями.

Динаміка чисельності єврейського населення демонструє різке скорочення після Другої світової війни та подальше зменшення внаслідок еміграції наприкінці XX — на початку XXI століття.^[1]

• Голокост у Латвії