Лисик Євген Микитович
| Лисик Євген Микитович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 21 вересня 1930[1]  Шнирів, Бродівський район, Львівська область, Україна |
| Смерть | 4 травня 1991 (60 років) |
| Львів, Українська РСР, СРСР | |
| Поховання | Личаківський цвинтар[2] |
| Країна |  СРСР |
| Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1961) |
| Вчитель | Манастирський Вітольд Антонович і Любчик Василь Олексійович |
| Діяльність | художник, сценограф |
| Діти | Лисик Ганна Євгенівна |
| Роботи в колекції | |
| Нагороди |  |
Євге́н Мики́тович Ли́сик (21 вересня 1930, с. Шнирів, нині Золочівського району Львівської області — 4 травня 1991, Львів) — український театральний художник. Чоловік художниці по костюмах Оксани Зінченко. Батько художниці Ганни Лисик.
Життєпис
Народився у селянській родині. Рано втратив матір, хлопчика виховували батько і дід. У 1937 році розпочав навчання у місцевій початковій школі. Разом з батьком відвідував сільський театр, що був розташований у Народному домі.
Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (учень Романа Сельського). Відрахований з інституту 1959 року у розпал антиабстракціоністської кампанії. Через рік поновлений, однак ідеологічний тиск на митця продовжувався[3]. 1961 року закінчив навчання. Від того ж року працював у Львівському театрі опери та балету (від 1967 — головний художник). 1967 року став лауреатом Обласної премії імені О. Гаврилюка.[4] 1971 відзначений Державною премією УРСР імені Тараса Шевченка. 1975 року отримав звання Народного художника УРСР. Оформив близько 100 сценічних декорацій.
Помер 4 травня 1991 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 67. 2005 року на могилі встановлено пам'ятник авторства скульптора Романа Петрука і архітектора Костя Присяжного[5].
Вистави
- Балет «Болеро» на музику Моріса Равеля (1962)
- Опера «Золотий обруч» Бориса Лятошинського (1971).
- Опера-балет «Вій» Віталія Губаренка (1985).
- Балет «Лускунчик» Петра Чайковського (1986).
- «Створення світу» Андрія Петрова (1987).
- Балет «Спартак» Арама Хачатуряна (1987).
- «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта (1987 — в Ленінградському театрі опери та балету імені Сергія Кірова).
- «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф'єва (1988).
Також ставив вистави у музичних театрах Білорусі, Росії, Туреччини, Македонії (тоді — Югославії), Польщі, Молдові.
Фільмографія
- 1987 — «Данило — князь Галицький» (у співавт.)
Пам'ять
Від 1992 року у Львівській політехніці студентами створено серію експериментальних проектів «Дому Лисика» — виставкового приміщення для збереження та експонування художньої спадщини митця.
З 19 січня по 9 березня 2025 року у львівському Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій пройшов виставковий проєкт «Лисик», присвячений українському художнику-сценографу Євгенові Лисику – перша масштабна виставка, яка широко презентує творчість Лисика як художника театру. Командою центру зібрано на одній локації численний доробок митця: інсталяції, макети до вистав, фотографії, ескізи костюмів і сценографій[6].
Примітки
- ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
- ↑ Криса Л. Личаківський некрополь — 2006. — С. 365. — ISBN 978-966-8955-00-6
- ↑ Бадяк В. Мартиролог Львівської національної академії мистецтв // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — № 19. — 2008. — С. 394. — ISSN 0236-4832.
- ↑ Творчо-організаційна діяльність Львівської організації Спілки художників УРСР 1939—1989 / авт. тексту та упор. М. І. Батіг. — Львів : Облполіграфвидав, 1990. — С. 30.
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 371. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Гігантські сценічні завіси й унікальна добірка костюмів: чому варто піти на виставку Євгена Лисика (укр.). «The Village Україна». 28 лютого 2025. Процитовано 4 березня 2025.
{{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у:|publisher=(довідка)
Джерела
- Лисик Євген Микитович / І. С. Диченко // Енциклопедія сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016.
- Диченко І. С. Євген Лисик. Нарис про життя і творчість [Архівовано 19 листопада 2015 у Wayback Machine.]. Київ, Мистецтво, 1978.
- Лисик Євген Микитович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 133.
- Лисик Євген Микитович // Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 848 с. . — ISBN 5-88500-042-5. — С. 361.
- Лисик Євген Микитович // Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 367.
- Проскуряков В. Феномен Лисика // Галицька брама. — № 8. — 1995. — С. 8—9.
- Шевченківські лауреати 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 295—296.
- Шнирів: погляд крізь віки / Упорядник Василь Макар. — Броди, 2006. — 132 с.
Література
- Творчість Є. М. Лисика в часі, просторі, сценографії та архітектурі / В. І. Проскуряков, З. В. Климко, О. К. Зінченко. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2016. — 136 с. — ISBN 978-966-941-008-5.
- Денис Гугнин Діалог у просторі та часі. — Львів: Простір-М, 2023. 144 с., іл. ISBN 978-617-8055-82-0
- Денис Гугнин Філософія функціонуючої культури в роботах Євгена Лисика. – Львів: Простір-М, 2024. 108 с., іл
Посилання
- Лисик Євген Микитови // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 129-130.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).