Голубок веракрузький
| ?Голубок веракрузький | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1)[1] | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Голубоподібні (Columbiformes) |
| Родина: | Голубові (Columbidae) |
| Рід: | Zentrygon |
| Вид: | Голубок веракрузький |
| Біноміальна назва | |
| Zentrygon carrikeri (Wetmore, 1941) | |
 Ареал виду | |
| Синоніми | |
| Geotrygon carrikeri | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Zentrygon carrikeri |
 Віківиди: | Zentrygon carrikeri |
 ITIS: | 1125224 |
 МСОП: | 22690901 |
Голубок веракрузький[2] (Zentrygon carrikeri) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік Мексики. Раніше вважався конспецифічним з пурпуровим голубком.
Опис
Довжина птаха становить 30 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Голова, шия, горло і груди світло-сизі, боки світло-коричневі. На щоках широкі чорні смуги. Спина і крила оливково-коричневі з легким райдужним відблиском. Молоді птахи мають більш темне забарвлення, пера на верхній частині тіла мають коричневі краї, на грудях охристі смужки.
Поширення і екологія
Веракрузькі голубки є ендеміками гір Сьєрра-де-лос-Тустлас в штаті Веракрус на південному сході Мексики. Вони живуть в підліску вологих хмарних, гірських і рівнинних тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 350 до 1500 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і дрібними безхребетними, яких шукають серед опалого листя. Гніздо — платформа з гілочок. В кладці 1—2 яйця.
Збереження
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція веракрузьких голубків становить від 350 до 1500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Zentrygon carrikeri. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 16 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 16 травня 2022.
Джерела
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).