YaChudo

Волін (місто)

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волін.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Волинь (значення).
Волін
Wolin
Герб
Герб
Прапор
Прапор
Герб
Прапор
Волін
Волін
Волін
Розташування міста Волін
Основні дані
53°50′ пн. ш. 14°36′ сх. д. / 53.833° пн. ш. 14.600° сх. д.
КраїнаПольща Польща
РегіонЗахіднопоморське воєводство
Столиця дляҐміна Волін Редагувати інформацію у Вікіданих (місько-сільська гміна)
Магдебурзьке право1278
Площан/д км²
Населення▼ 4 859 (01.07.2016)
· густотан/д (2008[1]) осіб/км²
Телефонний код
(48)
91
GeoNames3081471
OSM ↑2777172 ·R (Ґміна Волін, Померанське герцогство)
SIMC0980079
Поштові індекси72-510
Міська влада
Вебсайтwolin.pl
Мапа
Мапа
CMNS: Волін у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Волін (пол. Wolin, нім. Wollin) або Во́линь (пол. Wołyń[2][3]) — місто на острові Волін у Каменському повіті Західнопоморського воєводства в північно-західній Польщі. Адміністративний центр гміни Волін. Розташоване на південній околиці острова Волін на Балтійському узбережжі історичного регіону Західне Помор’я. Острів лежить на березі протоки Дзівна.

Місто, яке нині є рибальським портом і воротами до курортів острова, має населення близько 4 900 осіб. Засноване у IX столітті, воно пов’язане з напівлегендарними поселеннями Йомсборг, Юмне, Юлін та Вінета.[4] Волін відігравав важливу роль у християнізації Помор’я й в 1140 році став першою кафедрою поморської дієцезії. У районі збереглися кілька слов’янських руїн. Ранньосередньовічне місто постраждало від данських набігів наприкінці XII століття й було відновлене в 1260 році.

На 31 березня 2014 року, у місті було 5 001 жителів[5].

Щорічно тут відбувається фестиваль слов’ян та варягів.

Історія

Середньовічний музей просто неба у Воліні

Брод через річку Дзівна, на якому розташований Волін, використовувався ще з кам’яної доби. Археологічні розкопки ґрунтових шарів свідчать, що поселення існувало тут у період Великого переселення народів, на межі V–VI століть. Потім місце було покинуте приблизно на сто років. Наприкінці VIII або на початку IX століття територію вирівняли й збудували нове поселення. Найдавніші свідчення укріплень датуються першою половиною IX століття. У другій половині IX століття існувала центральна укріплена частина та два передмістя — на північ і південь від центру. Вони були обнесені укріпленнями між кінцем IX та X століттями.[6]

У VIII столітті на острові було західнослов’янське поселення.[7] Назву місцевого племені «Velunzani» (воліняни) у IX столітті записав Баварський географ; його вважають підплеменем слов’янських поморян і велетів● (пізніше лютичів). Ян Марія Піскорський описує волінян як наймогутніше поморське плем’я[8] через контроль над багатонаціональним торговим центром на місці сучасного міста.[9] Подібні центри виникали й в інших місцях уздовж південного узбережжя Балтійського моря з VIII століття.

Вид Воліна X століття на фресці в центрі міста

Цей торговий центр, у хроніках відомий як Юмне або Юлін, почав процвітати у IX столітті.[10] Археологічні дослідження виявили прибережні укріплення, датовані початком X століття, а також залишки старіших укріплень, що свідчать про існування давнього городища з прилеглим відкритим поселенням.[11] У 960-х роках єврейський купець Ібрагім ібн Якуб описав Волін як місто з кількома тисячами жителів і дванадцятьма брамами.[8] Окрім волінян, тут мешкали скандинави, сакси та руси.[9] Пізніше місто згадував Адам Бременський,[9] який описав маяк — «світильник Вулкана». Усі ці описи сприяли виникненню легенди про Вінету.[9] Хоча й інші міста також розглядаються як можливі місця розташування Вінети, нині вважається, що вона тотожна Воліну. Те саме стосується Йомсборга — фортеці, заснованої данським королем Гаральдом Синьозубим і шведським принцом Стюрбйорном у ході внутрішньої боротьби Гаральда з його сином Свеном Вилобородим в 970-х або 980-х роках, де розміщувався гарнізон воїнів, відомих як йомсвікінги.

Церква Святого Миколая

Наприкінці X століття польські князі Мешко І та Болеслав І Хоробрий воювали з волінянами.[9] Попри перемогу Мешка у битві 967 року, на думку Яна Марії Піскорського, польські князі не змогли остаточно підкорити територію.[9] Володислав Філіпов’як припускає, що ця битва могла призвести до встановлення влади переможця над містом.[12] У 1982 році Йоахім Германн висунув припущення, що Болеслав заснував тут вікінзьку колонію під керівництвом Палнатокі, яка мала захищати його державу. У 2000 році цю гіпотезу знову розглянув Лешек Слупецький, який, як і Владислав Дучко, закликав до подальших досліджень присутності вікінгів у Йомсборзі/Воліні.[13] Філіпов'як зазначає, що археологічні дані дозволяють припустити існування у Воліні найманого військового загону, розміщеного правителями П'ястів у неспокійному місті. У 1007 році цей загін, можливо, повідомив німецького імператора, що Болеслав Хоробрий готує небезпечну змову. Водночас Філіпов'як наголошує на необхідності подальших досліджень цього питання.[13] На зустрічі з Генріхом II у Регенсбурзі 6 квітня 1007 року воліняни та інші посланці повідомили імператору, що Болеслав готується до війни та намагається заручитися їхньою підтримкою, пропонуючи гроші й обіцяючи винагороди. Після цього Генріх II оголосив Болеславу війну. Оскар Еггерт і Філіпов'як вважають, що це свідчить про політичну незалежність Воліна на той час.[14] У XI столітті, на думку Філіпов'яка, Волін став «безпечним притулком для данських біженців», що спричинило внутрішні заворушення та конфлікти, а також активізацію піратства[15]. У 1043 році значна частина Воліна була зруйнована дансько-норвезьким королем Магнусом Добрим, хоча він не зміг захопити центральну частину міста.[16] У середині XI століття експорт і добробут міста значно скоротилися, частково через занепад польського ринку.[16] Однак воліняни зберігали незалежність і продовжували приймати біженців від данської опозиції. Через це данський король Ерік I Добрий здійснив ще один похід проти Воліна в 1098 році.[16]

У 1121–1122 роках польський князь Болеслав III Кривоустий підкорив цю територію разом із Герцогством Поморським, яким правив Вартислав I.[17] Болеслав прагнув християнізувати регіон. У 1122 році він направив до Воліна іспанського відлюдника Бернарда.[17] Мешканці, не бажаючи приймати релігію від людини, яка навіть не носила взуття, жорстоко його побили та вигнали.[17] За підтримки імператора Лотаря III та папи Каллікста II Болеслав організував в 1124 році нову місію на чолі зі святим Оттоном Бамберзьким.[18] Оттон, шанована й заможна людина, прибув у супроводі німецького та польського духовенства і військових загонів. До цього він уже успішно охрестив населення районів Пижиць і Каменя.[19] Проте у Воліні його зустріли з недовірою. Мешканці погодилися прийняти християнство лише за умови, що Оттон зможе навернути Щецин, що вони вважали неможливим.[20] Однак через два місяці Оттону вдалося навернути Щецин, частково через загрозу нового військового втручання. Після цього він повернувся до Воліна, і воліняни погодилися прийняти християнство.[20]

Друга місія Оттона у 1128 році була організована імператором Лотарем після язичницької реакції.[21] Вона була спрямована переважно на західну частину Помор'я, але Оттон знову відвідав Волін.[21] Вартислав I підтримував і допомагав обом місіям.[22] У 1140 році Волін став першою єпископською кафедрою Помор'я. Папа Інокентій II буллою від 14 жовтня заснував єпархію та визначив волинську церкву Святого Адальберта її кафедральним храмом.[23][24][25][26] Однак після 1150 року єпископську кафедру перенесли до Шаблон:LiQ882504 на острові Узедом.[27][28]

У цей же період Волін переживав економічний занепад і зазнавав спустошливих данських походів, що, зокрема, сприяло перенесенню єпископської кафедри до Гробе.[28] Наприкінці XII століття данські походи повністю знищили місто.[29]

На руїнах ранньосередньовічного міста було засновано нове поселення, якому надали Любецьке право. Місто залишалося в складі Герцогства Померанського, яке з 1185 року було васалом Данії, а з 1227 року входило до Священної Римської імперії. Після Штеттинського договору 1630 року, Вестфальського миру 1648 року та Штеттинського договору 1653 року Помор'я разом із Воліном перейшло під владу Шведської корони. У серпні 1659 року, після облоги міста, Волін окупували австрійські війська.[30] За Стокгольмським договором 1720 року, укладеним після Великої Північної війни, місто було включене до прусської провінції Померанія.

У 1871 році місто стало частиною Німецької імперії, а після її падіння — Веймарської республіки та Третього рейху. Під час Другої світової війни нацистська влада Німеччини утримувала тут табір примусової праці для французьких та бельгійських військовополонених із табору Stalag II-B.[31] У лютому 1945 року через місто пройшов організований німецькою владою марш смерті військовополонених союзників із табору Stalag XX-B.[32] У 1945 році, після завершення Другої світової війни, Волін захоплено Червоною армією та переданий Польщі. Німецьке населення виселено згідно Потсдамської угоди. Місту повернули слов'янську назву Волін (Wolin), і заселили поляками.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[33][34]:

Загалом Допрацездатний
вік 		Працездатний
вік 		Постпрацездатний
вік
Чоловіки 2434 434 1840 160
Жінки 2580 436 1620 524
Разом 5014 870 3460 684

Примітки

  1. ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  2. ↑ ks. Stanisław Kozierowski: Atlas nazw geograficznych Słowiańszczyzny Zachodniej. T. Zeszyt I. Poznań: 1934. 
  3. ↑ Antoni Rehman: Niżowa Polska opisana pod względem fizyczno-geograficznym. Lwów: Drukarnia Ludowa, 1904, s. 352. 
  4. ↑ Johannes Hoops, Herbert Jankuhn, Heinrich Beck, Reallexikon der germanischen Altertumskunde Band 16, 2nd edition, Walter de Gruyter, 2000, pp.120-121, ISBN 3-11-016782-4
  5. ↑ Населення за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Główny Urząd Statystyczny. Baza Demografia. Stan i struktura ludności, dane na dzień 31.03.2014 [2] [Архівовано 26 грудня 2018 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Filipowiak, Władysław (2004). Some aspects of the development of Wolin in the 8th-11th centuries in the light of the results of new research. У Przemysław, Urbanczyk (ред.). Polish lands at the turn of the first and the second millennium. Institute of Archeology and Ethnology. Polish Academy of Sciences. с. 47—74.
  7. ↑ Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.15, ISBN 3-515-07671-9
  8. ↑ а б Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.30, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  9. ↑ а б в г д е Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.31, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  10. ↑ Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.18, ISBN 3-515-07671-9
  11. ↑ Ole Harck, Christian Lübke, Zwischen Reric und Bornhöved: Die Beziehungen zwischen den Dänen und ihren slawischen Nachbarn vom 9. Bis ins 13. Jahrhundert: Beiträge einer internationalen Konferenz, Leipzig, 4–6 December 1997, Franz Steiner Verlag, 2001, p.13, ISBN 3-515-07671-9
  12. ↑ Filipowiak, Władysław (2004). Some aspects of the development of Wolin in the 8th-11th centuries in the light of the results of new research. У Przemysław, Urbanczyk (ред.). Polish lands at the turn of the first and the second millennium. Institute of Archeology and Ethnology. Polish Academy of Sciences. с. 47—74, here p. 68.
  13. ↑ а б Filipowiak, Władysław (2004). Some aspects of the development of Wolin in the 8th-11th centuries in the light of the results of new research. У Przemysław, Urbanczyk (ред.). Polish lands at the turn of the first and the second millennium. Institute of Archeology and Ethnology. Polish Academy of Sciences. с. 47—74, here p. 69.
  14. ↑ Schmidt, Michael: Das Imperium der Ottonen im Gefüge Europas (von 911 bis 1025), Frankfurt 2009, p. Regesta Imperii II,4 n. 1631a referencing Thietmar VI, 33 (24) and Annales Quedlinburgensis (MGH SS. 3, 79)
  15. ↑ Filipowiak, Wladyslaw: Wollin - ein frühmittelalterliches Zentrum an der Ostsee, in Wieczorek, Alfried; Hinz, Hans (eds.): Europas Mitte um 1000, Stuttgart 2000, pp. 152-155; here p. 154.
  16. ↑ а б в Filipowiak, Wladyslaw: Wollin - ein frühmittelalterliches Zentrum an der Ostsee, in Wieczorek, Alfried; Hinz, Hans (eds.): Europas Mitte um 1000, Stuttgart 2000, pp. 152-155; here p. 154-155.
  17. ↑ а б в Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, p.36, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  18. ↑ Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.36-37, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  19. ↑ Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.37-38, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  20. ↑ а б Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.39, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  21. ↑ а б Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.40, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  22. ↑ Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, pp.38,40, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  23. ↑ PEK History (нім.) PEK History (пол.)
  24. ↑ Norbert Buske, Pommern, Helms Schwerin 1997, p.14, ISBN 3-931185-07-9
  25. ↑ Kyra T. Inachin, Die Geschichte Pommerns, Hinstorff Rostock, 2008, p.15, ISBN 978-3-356-01044-2
  26. ↑ Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.47, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  27. ↑ Norbert Buske, Pommern, Helms Schwerin 1997, p.14-15, ISBN 3-931185-07-9
  28. ↑ а б Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.48, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  29. ↑ Jan M Piskorski, Pommern im Wandel der Zeiten, 1999, p.43, ISBN 83-906184-8-6 OCLC 43087092
  30. ↑ Bonnesen, 1924, pp. 572—574.
  31. ↑ Les Kommandos. Stalag IIB Hammerstein, Czarne en Pologne (фр.). Процитовано 31 травня 2020.
  32. ↑ Kaszuba, Sylwia. Marsz 1945. У Grudziecka, Beata (ред.). Stalag XX B: historia nieopowiedziana (пол.). Malbork: Muzeum Miasta Malborka. с. 108. ISBN 978-83-950992-2-9.
  33. ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  34. ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).