Остап Волощак

Остап Волощак
пол. Eustach Wołoszczak
Народився	1 жовтня 1835[1][2][…]  Яворів
Помер	10 липня 1918[1][2][…] (82 роки)  Відень, Австро-Угорщина
Місце проживання	Львів
Країна	Цислейтанія
Діяльність	ботанік, ботанічний колектор, збирач зразків для наукових колекцій, гідробіолог, викладач університету
Alma mater	Будапештський університет, Віденський університет
Галузь	ботаніка, географія, ботанічна географія
Заклад	Цісарсько-королівська політехнічна школа у Львові
Відомий завдяки:	дослідженням флори Карпат
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

Остап (Євстахій) Волощак (1 жовтня 1835, Яворів — 10 липня 1918, Відень) — український біолог, дослідник карпатської флори, знавець вербуватих рослин (Salicaceae). Член віденського та краківського наукових товариств.

Народився 1 жовтня 1835 року у Яворові на Львівщині, в небагатій міщанській родині. Проти волі матері Остап утік з батьківського дому до Львова, де подався на навчання до гімназії. По закінченні гімназії вступив до правничого відділу Будапештського університету. Там він отримав вчену ступінь доктора права і пізніше вступив на практику до адвоката, доктора права Лекіша у Відні. Однак науковець швидко зрозумів, що юридична кар'єра йому не до вподоби, тому покинув адвокатуру та вступив до Віденського університету, де вивчав медицину і природничі науки.

Під час навчання Остап Волощак дуже захоплюється ботанікою та флористикою і щорічно виїздить на екскурсії в гірські райони Австрії. Також у Віденському університеті науковець став одним із засновників товариства «Січ». Цю ідею стримували москвофіли, але Волощак не поступався їхньому впливу. По закінченні отримав місце асистента при ботанічному надворному кабінеті у Відні, але невдовзі в університеті став асистентом професора Антона Кернера. Під впливом цього ботаніка він і розпочав свою ботанічну діяльність, якою займався протягом свого життя^[4].

Видав серію наукових праць, що дозволило йому захистити роботу на здобуття наукового ступеня доктора філософії. 1884 року Остап Волощак прийняв пропозицію обійняти посаду професора кафедри зоології, ботаніки і товарознавства у Цісарсько-королівській політехнічній школі]] у Львові (нинішній Національний університет «Львівська політехніка»).

1886 року увагу вченого привернув рослинний світ Карпат, тоді ще вивчений досить поверхнево і він приступив до його вивчення.

Остап Волощак опублікував близько 50 своїх робіт у різноманітних наукових журналах Австро-Угорщини, і переважну кількість його статей і наукових розвідок присвячено дослідженню флори західноукраїнських земель та Карпат. Зробив вагомий внесок у розвиток фітогеографії як науки.

Помер 10 липня 1918 року у Відні.

Остап Волощак не стояв осторонь українських національних питань. Ще у віденський період життя став одним із засновників студентського товариства «Січ». У 1893 році він брав участь в установчих зборах Математично-природописно-лікарської секції Наукового товариства імені Шевченка і належав до перших її членів. Вже у поважному віці він опікувався українським студентським товариством «Основа», заснованим у 1897 році у [[Національний університет «Львівська політехніка»|Цісарсько-королівській політехнічній школі у Львові.

• Орден Залізної Корони III ступеня (1906)^[5]

• «Flora Poloniae exsiccata» (1895);
• «Zielnik flory polskiej» (1898).

• «Kilka słów o Cytisus ruthenicus Fisch» (1908. — S. 492);
• «O rozróżnianiu wierzb w stanie bezlistnym» (1887. — S. 431);
• «O stosunku flory Pokucia do flory obszarów ościennych» (1889. — S. 255—259);
• «Uwagi nad „Roslinną szatą gór pokucko-marmarowskich“ dr. Zapałowicza» (1890. — S. 164);
• «Kilka słów do odpowiedzi d-ra H. Zapałowicza» (1891. — S. 364—375).

• «Hieracium Pojoritense» (1904. — S. 21-23);
• «Aconitum Zenoninae» (1908. — S. 21-23);
• «Wo leigt die Kaschau-Eperjeser Bruchlinie» (1908. — S. 110—113).

• «Galium Jarynae» (1887. — S. 227);
• «Zur Flora von Galizien» (1887. — S. 278—280);
• «Heracleum simplicifolium Herb» (1888. — S. 122—123);
• «Das Artenrecht der Soldanella hungarica Simk» (1889. — S. 218—219);
• «Salices novae vel minus cognitae» (1891. — S. 233—235);
• «Salices hybrydae» (1898. — S. 220—224);
• «Beitrachtungen űber Weiden-Bastarde» (1912. — S. 162—172).

• «Przyczynek do flory Pokucia» (1888. — S. 111—139);
• «Drugi przyczynek do flory Pokucia» (1888. — S. 184—220);
• «Trzeci przyczynek do flory Pokucia» (1890. — S. 51-77);
• «Materiały do flory gór Łomnickich» (1892. — S. 125—156);
• «O roślinności Karpat między Łomnicą a Óporem» (1892. — S. 183—229);
• «Sprawozdanie z wycieczek botanicznych w Karpaty Stryjskie i Samborskie» (1893. — S. 49-85);
• «O roślinności Karpat mędzy górnym biegiem Sanu i Osławą» (1894. — S. 39-69);
• «Zapiski botaniczne z Karpat Sądeckich» (1895. — S. 174—206).

• «Botanische Notizen aus den Saudetzer Karpathen» (1896. — S. 57-58);
• «Z granicy flory zachodnio- i wschodnio-karpackiej» (1896. — S. 119—159);
• «O roślinności Karpackiej między Dunajcem a granicą śląską» (1893. — S. 1-45).

• переклад німецькою «Ueber die Karpatenflora zwischen dem Dunaje cflusse und der schlesischen Grenze» (1897. — S. 81-82).

• Л. І. Крицька, М. В. Шевера. Волощак Остап // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
• Рената Самотий. Науково-видавничі досягнення українських учених Львівської політехніки: Бібліографічний аспект (середина XIX — початок XX ст. // Вісник Львівського університету. Серія: Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — 2008. — Вип. 3. — С. 209—218.
• Іван Стасюк. Остап Волощак: Штрихи до портрета // Старожитності Лукомор'я. — 2002. — № 5 (14). — С. 15—26.
• Остап Волощак. botanicka.narod.ru. Ботанічка. Архів оригіналу за 25 лютого 2025. Процитовано 22 червня 2025.

• Волощак Остап // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про біолога. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.