YaChudo

Wiedergutmachung

Переглядів: 0. Оновлено 14.11.2026.

Wiedergutmachung (Німецька: [viːdɐˈɡuːtˌmaxʊŋ]; нім. Wiedergutmachung — «компенсація», «відшкодування», дослівно: «знову зробити добре») — репарації, які уряд Німеччини погодився сплатити в 1953 році безпосереднім особам, які вижили в Голокості, а також тим, хто був змушений працювати в таборах примусової праці або іншим чином став жертвою нацизму. Загальна сума за роки склала понад 100 мільярдів німецьких марок.

Етимологія

Іменник Wiedergutmachung є загальним терміном для «реституції» або «репарації». Іменник складається з wieder («знову»), gut («добре» або «гарно») та machung, віддієслівного іменника від machen («робити»). Дієслово wiedergutmachen дослівно означає «знову зробити добре» або компенсувати. Wiedergutmachungsgeld означає «гроші Wiedergutmachung».

Історія

Прийняття угоди

Історик Тоні Джадт пише про Wiedergutmachung:

Приймаючи цю угоду, Конрад Аденауер наражався на певний внутрішньополітичний ризик: у грудні 1951 року лише 5 відсотків опитаних західних німців визнали, що відчувають «провину» перед євреями. Ще 29 відсотків визнали, що Німеччина має певну заборгованість перед єврейським народом. Решта були розділені між тими (близько двох п'ятих респондентів), хто вважав, що лише люди, «які справді щось вчинили», несуть відповідальність і повинні платити, і тими (21 відсоток), хто вважав, «що самі євреї частково відповідальні за те, що сталося з ними під час Третього Рейху». Коли угода про відшкодування обговорювалася в Бундестагу 18 березня 1953 року, комуністи голосували проти, вільні демократи утрималися, а Християнсько-соціальний союз і власна партія Аденауера ХДС були розділені, причому багато хто голосував проти будь-якого Wiedergutmachung (репарацій).

У Східній Німеччині

У колишній Східній Німеччині Wiedergutmachung в основному спрямовувався на Польщу та колишній СРСР.

Правова основа

Німецький федеральний офіс, який наразі відповідає за це питання, — це Bundesamt für zentrale Dienste und offene Vermögensfragen (BADV) (Федеральне відомство центральних служб і невирішених майнових питань). Він застосовує «Федеральні закони про компенсацію» (нім. Bundesentschädigungsgesetz, BEG) і перейняв ці повноваження від Verwaltungsamt für innere Restitutionen, який у своєму статуті зазначає:

Особи, які зазнали переслідувань з політичних, расових, релігійних або ідеологічних причин з боку воєнного німецького режиму, мають право на гроші від німецького уряду відповідно до умов Федерального закону про компенсацію (BEG) 1953 та 1956 років. Це включає євреїв, які були ув'язнені в таборах або гетто, зобов'язані носити зірку чи жили в укритті.

Право на компенсацію

Лише люди, які безпосередньо постраждали, мають право на Wiedergutmachung, а не, наприклад, нащадки, народжені після війни, або онуки. Статистика щодо виплат Wiedergutmachung публікувалася BEG до середини 1980-х років, але з тих пір публічно не оприлюднювалася. Станом на середину 1980-х років було подано і виплачено понад чотири мільйони претензій. Приблизно 40 відсотків претензій надійшли з Ізраїлю, де живуть багато осіб, які пережили Голокост, 20 відсотків — з Німеччини та 40 відсотків — з інших країн.

Практика застосування

Процес у Німеччині часто був надзвичайно складним. Згідно зі звітом, замовленим урядом Німеччини, про «Долю єврейських торговців одягом у нацистській диктатурі»:

Для тих, хто звернувся, евфемістично звучні терміни «компенсація» та «репарації» часто означали гірку боротьбу, яка іноді тривала десятиліттями і через покоління, і результат якої був невизначеним. Реституція майна, незаконно конфіскованого в ті дні, досі не повністю завершена.

Особливі випадки

Незвичайною компенсацією була виплата Ірландії, нейтральній країні, за бомбардування в 1941 році.

Конфісковане мистецтво

3 грудня 1998 року Німеччина підписала «Вашингтонські принципи щодо конфіскованого нацистами мистецтва». Дотримання цих принципів є суто добровільним і не є юридичною вимогою. Вашингтонські принципи охоплюють лише предмети у володінні державних установ, а не предмети у володінні приватних осіб. У Німеччині немає чинного закону, який би активно вимагав від установ перевіряти свої володіння на предмет награбованого нацистами майна, на відміну від закону про реституцію 1998 року в Австрії.

Критика

На відміну від Нюрнберзьких процесів, на яких Фріц Заукель отримав смертний вирок за організацію масової примусової праці, Wiedergutmachung мав на меті компенсувати «жертвам нацистських переслідувань», представляючи масову примусову працю як нормальну частину війни, а не як злочин.

Примітки

Див. також

Посилання

Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).