Walter Rau Lebensmittelwerke проти De Smedt PVBA
| Walter Rau Lebensmittelwerke проти De Smedt PVBA | |
|---|---|
 | |
| Суд | Суд Справедливості |
| Номер справи | Case 261/81 |
| Дата рішення | 10 листопада 1982 |
| ECLI | ECLI:EU:C:1982:382  |
| Ключові слова | |
| Вільний рух товарів, захист споживачів, принцип пропорційності | |
 Право | |
Walter Rau Lebensmittelwerke проти De Smedt PVBA (1983 року) (Справа 261/81) — справа з права ЄС, що стосується вільного руху товарів на Єдиному європейському ринку[1] (нині це стаття 34 Договору про функціонування Європейського Союзу). Справа є класичним прикладом застосування принципу пропорційності щодо національних вимог до паковання товарів.
Справа закріпила ключовий підхід Суду Справедливості до вимог щодо форми, розміру та пакування товару (packaging requirements). Суд постановив, що навіть якщо національний закон застосовується однаково до національних та імпортних товарів (так звані «нечітко застосовні заходи»), він усе одно є перешкодою для торгівлі, оскільки змушує імпортера нести додаткові витрати на зміну упаковки спеціально для одного ринку. Суд чітко вказав, що належне і помітне маркування на етикетці (текст) завжди є менш обмежувальною та цілком достатньою альтернативою, ніж вимога змінювати фізичну форму упаковки продукту.[2]
Факти
Бельгійське законодавство вимагало, щоб маргарин продавався виключно в пакованні кубічної форми, аби уникнути його плутанини з вершковим маслом у споживачів. Ця вимога застосовувалася до всіх видів маргарину — як вітчизняного виробництва, так і імпортованого (тобто захід застосовувався недискримінаційно).
Німецька компанія Walter Rau, яка виробляла маргарин у Німеччині та продавала його в упаковках у формі зрізаного конуса, спробувала імпортувати свою продукцію до Бельгії. Однак бельгійські органи влади заборонили продаж через невідповідність форми упаковки. Walter Rau стверджувала, що бельгійський закон суперечить статті 34 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), оскільки створює незаконну перешкоду для вільної торгівлі між державами-членами.
Судове рішення
Європейський Суд Справедливості постановив, що такий захід бельгійського уряду є незаконним і порушує правила вільного руху товарів. Суд визнав, що в принципі вимоги до пакування з метою захисту споживачів від омани є законною метою (імперативною вимогою). Однак Суд наголосив, що такі правила також повинні бути «пропорційними переслідуваній меті».
|
17. Не можна обґрунтовано заперечувати, що в принципі законодавство, спрямоване на запобігання плутанині між вершковим маслом і маргарином у свідомості споживача, є виправданим. Однак застосування однією державою-членом до маргарину, законно виробленого та реалізованого в іншій державі-члені, законодавства, яке приписує для цього продукту специфічний вид пакування, як-от кубічна форма, за винятком будь-якої іншої форми пакування, значно перевищує вимоги поставленої мети. Фактично, споживачі можуть бути захищені так само ефективно за допомогою інших заходів, наприклад, через правила маркування, які меншою мірою перешкоджають вільному руху товарів. | 
|
Див. також
Примітки
- ↑ Walter Rau Lebensmittelwerke v De Smedt PVBA (англ.), 10 листопада 1982, процитовано 6 лютого 2024
- ↑ Judgment of the Court of 10 November 1982. Walter Rau Lebensmittelwerke v De Smedt PVBA. Reference for a preliminary ruling: Landgericht Hamburg - Germany. Free movement of goods - Margarine. Case 261/81. eur-lex.europa.eu. Процитовано 12 травня 2026.
- ↑ Case 261/81 Walter Rau Lebensmittelwerke v De Smedt PVBA [1983] ECR 3961
Література
- Craig, P., & de Búrca, G. (2020). ''EU Law: Text, Cases, and Materials'' (7th ed.). Oxford University Press.
- Barnard, C. (2016). ''The Substantive Law of the EU: The Four Freedoms'' (5th ed.). Oxford University Press.
- Weatherill, S. (2016). ''Cases and Materials on EU Law'' (12th ed.). Oxford University Press.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).