YaChudo

Віреон великодзьобий

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

?Віреон великодзьобий

Охоронний статус

Найменший ризик  (МСОП 3.1)[1]
Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Птахи (Aves)
Ряд:Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:Віреонові (Vireonidae)
Рід:Віреон (Vireo)
Вид:Віреон великодзьобий
Біноміальна назва
Vireo magister
(Baird, 1871)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Посилання
Вікісховище:Vireo magister
Віківиди:Vireo magister
ITIS:554457
МСОП:22705257
NCBI:1540925

Віреон великодзьобий[2] (Vireo magister) — вид горобцеподібних птахів родини віреонових (Vireonidae).

Поширення

Вид поширений на півострові Юкатан в Мексиці і Белізі, а також на прилеглих островах Мексики, Белізу і Гондурасу, а також на Кайманових островах. Є один документований запис у Техасі. Його переважне місце проживання — сухі ліси та тропічні та субтропічні вологі чагарники.

Опис

Тісно пов'язаний з червонооким віреоном, алейого оперення в цілому тьмяніше. Тіло завдовжки 14,5–15,5 см. Має міцний, гачкуватий дзьоб сірого кольору, блідіший біля основи. Широка біла брова контрастує з тьмяною сірою короною. Через каре око проходить широка темна смуга. Верхня частина тіла тьмяно-оливково-сіра. Горло і низ білуваті. Крила і хвіст темні з оливково-зеленими краями. Ноги і стопи сірувато-блакитні.

Підвиди

Включає чотири підвиди:

  • Vireo magister magister (Baird, 1871) — південно-східна Мексика (штат Кінтана-Роо, включаючи острови Мухерес і Косумель) і Беліз..
  • Vireo magister decoloratus (Phillips, AR), 1991 — офшорні острови Белізу (Амбергріс-Кей на південь до островів Турнеффе).
  • Vireo magister stilesi (Phillips, AR), 1991 — Риф Гловера (Беліз) і острови Бей (північне узбережжя Гондурасу).
  • Vireo magister caymanensis Cory, 1887 — острів Великий Кайман.

Примітки

  1. ↑ BirdLife International (2016). Vireo magister: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 14 травня 2022
  2. ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).