Гадюка закавказька
| ?Гадюка закавказька | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Близький до загрозливого (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Serpentes |
| Родина: | Гадюкові |
| Рід: | Гадюка |
| Вид: | Гадюка закавказька |
| Біноміальна назва | |
| Vipera transcaucasiana Boulenger, 1913 | |
 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Vipera transcaucasiana |
 Віківиди: | Vipera transcaucasiana |
 EOL: | 790153 |
 МСОП: | 164708 |
Гадю́ка закавка́зька (Vipera transcaucasiana) — отруйна змія з роду Гадюк родини Гадюкові. Інша назва «носата гадюка».
Опис
Загальна довжина досягає 84 см. Змія отримала свою назву за м'який виріст на кінчику морди, спрямований вгору на 3-5 мм й вкритий дрібними лусочками. Голова зверху вкрита дрібною ребристою лускою. Черевних щитків 133–162, підхвостових — 28-43 пари. Навколо середини тулуба тягнуться 21-23 рядки луски.
Забарвлення верхньої сторони тулуба сіре або бурувато-червонувате з вузькими темними поперечними смужками уздовж спини. Черево жовтувато-сірого кольору, вкрите дрібними темними цятками. Кінчик хвоста знизу жовто-зелений або помаранчевий.
Спосіб життя
Полюбляє ксерофітні гірські ліси, дотримується кам'янистих схилів, порослих дубом, сосною й грабом, лісові галявини. Зустрічається на висоті до 1700 м над рівнем моря. У літню спеку ця гадюка активна тільки у ранкові та вечірні години. Отруйна, як і інші гадюкові змії. Отрута гемолітичної дії (впливає на кров і кровотворні органи). Укуси становлять велику небезпеку для домашніх тварин та людини. Харчується гризунами, птахами і ящірками. Йде на зимівлю наприкінці жовтня.
Це яйцеживородна змія. Вихід із зимівлі й парування відбувається у березні-квітні. Наприкінці серпня — напочатку вересня самка народжує 4-10 дитинчат довжиною до 22-23 см.
Розповсюдження
Мешкає у Грузії, північно-західному Азербайджані, північній Туреччині та Ірані.
Джерела
- Nilson, G., Andren, C., & Flärdh, B. 1988. Die Vipern der Türkei. Salamandra 24 (4): 215–247.
- Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).