Гадюка Орлова
| ?Гадюка Орлова | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 На межі зникнення (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Інфратип: | Хребетні (Vertebrata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Змії (Serpentes) |
| Родина: | Гадюкові (Viperidae) |
| Підродина: | Гадюкові (Viperinae) |
| Рід: | Гадюка (Vipera) |
| Вид: | Гадюка Орлова |
| Біноміальна назва | |
| Vipera orlovi Борис Тунієв та Сергій Островських, 2001 | |
 | |
| Синоніми | |
| Vipera dinniki orlovi | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Vipera orlovi |
 Віківиди: | Vipera orlovi |
 EOL: | 462400 |
 МСОП: | 164756 |
Гадюка Орлова[1][2] (Vipera orlovi) — отруйна змія, родини гадюкових (Viperidae), названа на честь російського герпетолога, Миколи Люциановича Орлова, який відзначився значним внеском у справу дослідження кавказьких гадюк. Ендемік гір Великого Кавказу на території Краснодарського краю, Росії[3].
Поширення
Ендемічний вид. Мешкає в Краснодарському краї на обох схилах, найнижчої, північно-західної частини Великого Кавказу, від гори Папай на заході, до вершини Великої Псеушхо на сході, на висотах від 450 до 950 метрів над рівнем моря[1]. Населяє різноманітні середземноморські та субсередземноморські ландшафти, від інтразональних лук у руслах річок, до остепнених лук і екотонів ялівцевих лісів[4].
Опис
Гадюка Орлова відносно невеликий представник свого роду, максимальна довжина становить близько 45 см, залежно від статі (самці більші за самок). Максимальна довжина хвоста становить 7 см (хвости самців довші). Колір спини переважно коричневий, також зустрічаються зелено-сірі, жовто-сірі, рожево-коричневі та червоно-коричневі екземпляри. Зигзагоподібний малюнок на спині зазвичай темно-коричневий з чорною і жовтою окантовкою. Черево чорне, зі світлими плямами. Нижня частина хвоста темна, кінчик забарвлений жовтими тонами. Щитки по краю верхньої сторони голови та верхньогубні щитки (іноді лише задні) білі або світло-бежеві. Молоді особини рожево-бежеві, сіро-коричневі або інтенсивно червоні. Довжина тулуба від 13 до 17,5 см, довжина хвоста - від 1,6 до 3,2[4].
Примітки
- ↑ а б «АТЛАС ПРЕСМЫКАЮЩИХСЯ СЕВЕРНОЙ ЕВРАЗИИ (таксономическое разнообразие, географическое распространение и природоохранный статус)», с. 206.
- ↑ Vipera orlovi (англ.). Архів оригіналу за 25 січня 2025. Процитовано 25 січня 2025.
{{cite web}}: Недійсний|deadurl=dead(довідка) - ↑ «Russian Journal of Herpetology», V8, №2, с. 117-126.
- ↑ а б «Змеи. Виды фауны России. Атлас-определитель», с. 104-105.
Джерела
- Тунієв Б. С., Островських С. В. TWO NEW SPECIES OF VIPERS OF «kaznakovi» COMPLEX (OPHIDIA, VIPERINAE) FROM THE WESTERN CAUCASUS // Russian Journal of Herpetology : журнал. — Москва, РФ : Видавничий дім «Фоліум», 2001. — Vol. 8, no. 2 (Травень-Серпень). — P. 117-126. — ISSN 1026-2296.
- Анан'єва Н. Б., Орлов М. Л., Халіков Р. Г., Даревський І. С., Рябов С. А., Барабанов А. В. АТЛАС ПРЕСМЫКАЮЩИХСЯ СЕВЕРНОЙ ЕВРАЗИИ (таксономическое разнообразие, географическое распространение и природоохранный статус). — Санкт-Петербург, РФ : Зоологічний інститут РАН, 2004. — ISBN 9785980920074.
- Дунаєв Є. А., Орлова В. Ф. Змеи. Виды фауны России. Атлас-определитель. — Москва, РФ : Фітон ХХІ, 2014. — ISBN 9785906171610.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).