YaChudo

Фіалка різнолиста

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

?Фіалка різнолиста

Біологічна класифікація
Домен:Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:Рослини (Plantae)
Відділ:Вищі рослини (Streptophyta)
—Судинні (Tracheophyta)
—Покритонасінні (Magnoliophyta)
—Дводольні (Magnoliopsida)
Порядок:Мальпігієві (Malpighiales)
Родина:Фіалкові (Violaceae)
Підродина:Violoideae
Триба:Violeae
Рід:Фіалка (Viola)
Вид:Фіалка різнолиста
Біноміальна назва
Viola epipsila
Ledeb., 1820
Посилання
Вікісховище:Viola epipsila
Віківиди:Viola epipsila
EOL:484235
IPNI:60454694-2
ITIS:505711
NCBI:669863

Фіалка різнолиста[1][2][3] (Viola epipsila) — вид трав'янистих рослин родини фіалкові (Violaceae), який в основному зростає на болотах у Північній Європі й північній частині Північної Америки. Вважається реліктом останнього льодовикового періоду. Етимологія: д.-грец. ἐπί — «дещо», д.-грец. ψιλός — «безволосий»[4].

Опис

Багаторічна трав'яниста рослина 5–15 см заввишки; кореневища короткі, тонкі, повзучі. Стебла безволосі, майже безлисті, є лускаті приквітки на горішній половині. Листки в прикореневій розетці, черешкові. Листки серцювато-ниркоподібні, розсіяно запушені, не блискучі; прилистки овально-ланцетні. Квітки поодинокі, кивають, мають слабкий запах, блакитно-лілові, 10–20 мм у діаметрі; пелюсток 5, найнижчі 1.5–2.0 см завдовжки, з фіолетовими прожилками; чашолистків 5; тичинок 5. Плоди — 3-клапанні, 1 мм довжини капсули.

Квітує з травня по червень.

Поширення

Азія (Росія, Китай); Європа (Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Україна, Чехія, Словаччина, Німеччина, Польща, Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Румунія); Північна Америка (Канада, США). Населяє здебільшого болота, вологі ліси, вологі луки, струмки.

В Україні зростає на болотах і торф'янистих луках — у Лівобережному Поліссі, зрідка[2]. Входить до списків рослин, які потребують охорони на територіях Житомирської, Львівської, Сумської, Харківської областей[3].

Галерея

Див. також

Джерела

  1. ↑ Довідник назв рослин України
  2. ↑ а б Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 104. (рос.)(укр.)
  3. ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0.
  4. ↑ Gledhill D. The Names of Plants, third edition. — Cambridge University Press, 2002. — С. 132, 240. — ISBN 9780511055089. Архівовано з джерела 27 лютого 2017 [Архівовано 2017-02-27 у Wayback Machine.]

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).