Фіалка біла
| ?Фіалка біла | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Відділ: | Вищі рослини (Streptophyta) |
| — | Ембріофіти (Embryophyta) |
| — | Судинні (Tracheophyta) |
| — | Насінні (Spermatophyta) |
| — | Покритонасінні (Angiospermae) |
| — | Евдикоти |
| — | Розиди |
| Порядок: | Мальпігієцвіті (Malpighiales) |
| Родина: | Фіалкові (Violaceae) |
| Рід: | Фіалка (Viola) |
| Вид: | Фіалка біла |
| Біноміальна назва | |
| Viola alba Besser, 1809 | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Viola alba |
 Віківиди: | Viola alba |
| IPNI: | 867579-1 |
 NCBI: | 369417 |
Фіалка біла, фіялка біла (Viola alba Besser) — вид рослин із родини фіалкові (Violaceae). Занесений до Червоної книги України зі статусом «рідкісний».
Поширення
Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Кавказ: Вірменія; Азербайджан; Грузія; Росія — Дагестан, Передкавказзя. Західна Азія: Кіпр; Ірак; Сирія; Туреччина. Європа: Молдова; Україна; Австрія; Чехія; Угорщина; Польща; Словаччина; Швейцарія; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Іспанія.
Чисельність та структура популяцій в Україні
Локальна популяція на Закарпатті малочисельна, тому її становище невідоме. На Поділлі зустрічається мало. Іноді фіалку можна побачити здичавілою в рудералізованих ценозах (м. Кам'янець-Подільський). Вид поширений також у Центральній Європі[1]. Однією із причин зміни чисельності фіалок можна вважати руйнування природного середовища, розорювання лучно-степових схилів та випалювання чагарників. В основному фіалки поширені в лучних степах, остепнених луках, схилах, світлих лісах, узліссях та лісових галявинах, серед чагарників.
Загальна характеристика
Фіалка біла — багаторічна трав'яна рослина 8–12 см заввишки, з висхідним кореневищем і розетками листків. Листки серцеподібно-трикутні; черешок 2–8 см завдовжки, довший за пластинку, який густо запушений жорсткуватими, донизу відігнутими волосками; пластинка з нерівно зарубчасто-зубчастим щетинкувато-густо-війчастим краєм, при основі глибоко-серцеподібна, з обох боків запушена жорсткуватими волосками (до 0,5 мм). Прилистки вузько-ланцетні, 5–20 мм завдовжки, загострені, по краю розсунуто торочкувато-залозисті (торочки до 1 мм). Квітконіжки розгалужуються від основи розетки, 3,5–8 см завдовжки, майже голі; чашолистки довгасто-яйцеподібні, 5–7 мм завдовжки (з придатком), 1,75–2,5 мм завширшки, по краю війчасті; віночок 12– 20 мм завдовжки, білий; пелюстки обернено-яйцеподібні, шпорка 3–4 мм завдовжки. Квітки запашні, зав'язь і коробочка волосисті. Рослина цвіте у березні–травні, плодоносить у травні–липні. Розмножується насінням і вегетативно.
Заходи охорони
Охороняють на території НПП «Подільські Товтри» (товтра Несамовита) та філіалу «Чорна гора» Карпатського БЗ. Необхідний моніторинг відомих популяцій, а також пошуки нових локалітетів виду. Заборонено порушення умов місцезростання (розорювання та заліснення степових ділянок, терасування схилів). Розмноження та розведення у спеціально створених умовах. Її вирощують у багатьох ботанічних садах. Має декоративне значення.
Галерея
-
Прилисток -
Квітка -
Ілюстрація
Див. також
Примітки
Посилання
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).